Нормативи, на жаль, не відрізняються чіткістю щодо багатьох пально-ліцензійних питань. У тому числі й щодо перелічених вище. Навіть фіскали у зв’язку з цим іноді змінюють свій підхід на протилежний… ☹ А тепер — до справи.
Хто і як штрафує
За Законом № 481*. Нагадаємо, що в ст. 17 Закону № 481 є два види штрафів за зберігання пального без ліцензії і обидва в чималенькому розмірі — пів мільйона гривень.
* Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
1) Передбачений абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 — за зберігання пального без ліцензії.
2) Абз. 22 ч. 2 цієї статті — за надання послуг зі зберігання пального іншим госпсуб’єктам та/або реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої відповідно до ст. 15 цього Закону.
Тобто перший штраф — за зберігання пального взагалі без наявності ліцензії, а другий — за порушення умов застосування так званої спрощеної «ліцензії лайт».
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону № 481 рішення про стягнення цих штрафів (передбачених частиною другою цієї статті) приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право зберігання пального. Оскільки ліцензію на право зберігання пального видає податковий орган, а іншим органам, наскільки нам відомо, право застосовувати ці санкції не надавалось, то
зараз штраф за зберігання пального без ліцензії мають право застосовувати тільки податківці
Нагадаємо, що є діючий Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481, затверджений постановою КМУ від 02.06.2003 р. № 790. У ньому є спеціальна форма Рішення про застосування санкцій. Але цей Порядок фактично має застосовуватись тільки для алкогольно-тютюнових санкцій зі ст. 17 Закону № 481, оскільки він видававсь КМУ, коли в Законі № 481 про пальне ще жодної згадки не було. Та й форма Рішення теж — тільки для алкогольно-тютюнових порушень…
Спеціального порядку теж не видано, тому фіскали тут на практиці керуються загальними нормами ПКУ, а також Порядком № 1204**.
Санкції повинні накладатись за результатами перевірок, за якими повинен складатись акт, та згідно з п.п. 1 п. 1 Розділу ІІ Порядку № 1204 (в якому згадані й ліцензійні порушення) — оформлюватись податкове повідомлення-рішення за формою «С».
А от які це будуть види перевірок?
Згідно з п.п. 20.1.10 ПКУ податківці мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Аналіз же норм ст. 75 ПКУ та, зокрема, її п.п. 75.1.3 дозволив нам дійти висновку, що штрафи за ст. 17 Закону № 481 податківці мають право застосовувати тільки за матеріалами фактичних (!) перевірок суб’єктів господарювання. Адже в п.п. 75.1.3 ПКУ вказано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності платника. І що така перевірка здійснюється, зокрема, щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Обидва згадані штрафи податківці з 1 квітня вже мають право застосовувати! Та й на фактичні перевірки з цих питань весняний штрафний мораторій не розповсюджується!
Докладніше про два види ліцензій на зберігання пального і два види штрафів читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 22, с. 11, а щодо перевірочного і штрафного мораторію — в «Податки & бухоблік», 2020, № 29, с. 5.
За КУпАП. Нагадаємо, що й КУпАП у ч. 1 (та 2) ст. 164 також передбачає адміністративну відповідальність за здійснення госпдіяльності без ліцензії (і за повторне таке порушення — див. у ч. 2). Стандартний (за ч. 1 ст. 164) розмір штрафу складає від 17000 до 34000 грн з конфіскацією виготовленої продукції (тобто пального), знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих від безліцензійної діяльності, або без такої. В цю адмінвідповідальніcть ми сьогодні заглиблюватись не будемо — детальніше щодо цих видів КУпАП-санкцій читайте в «Податки & бухоблік», 2019, № 59, с. 13.
Штраф за даними бухобліку
Як ми вже зазначили вище, на нашу думку, застосовувати «ліцензійні» штрафи за Законом № 481 податківці мають право лише за даними фактичних перевірок.
Але нагадаємо, що згідно з п.п. 20.1.6 ПКУ у них є право запитувати та вивчати під час перевірок первинні документи, що використовуються в бухобліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану, зокрема, з виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Тобто фіскали можуть запитати у госпсуб’єкта відповідні документи, але за даними одних тільки бухгалтерських документів —
без фактичної перевірки на місці фактів зберігання пального без ліцензії (або порушення умов застосування «ліцензії-лайт»), вважаємо, вони не мають права застосовувати санкції
Той факт, що якісь об’єми пального обліковувались(ються) в бухобліку, ще не означає, що платник порушує (порушував) відповідні норми Закону № 481. Але ж пальне може зберігатись у нього в баках транспортних засобів чи обладнання, у тарі до 5 л тощо. Окрім того, пальне може обліковуватись у одного госпсуб’єкта на балансі, але в цей час фактично зберігатись в іншого суб’єкта, в якого є відповідна (не «лайт») ліцензія на зберігання пального.
До речі, в бухобліку можуть бути й помилки… Тобто без фактичної перевірки, спираючись на одні тільки дані бухобліку, фіскали навряд чи зможуть довести, що мало місце саме порушення Закону № 481 у вигляді безліцензійного зберігання пального. А якщо вони й випишуть штраф виходячи тільки з «бухпапірців», то у госпсуб’єкта буде час належним чином підготуватися (див. приклади, наведені вище) й відписатись їм солідним запереченням до цього акта. Але якщо навіть і дійде діло до суду (а пів мільйонна сума штрафу, мабуть, того коштує), то судді навряд чи сприймуть від фіскалів такі паперові докази порушення Закону № 481…
Зберігання в причепі, кузові...
Нагадаємо (і це «залізно» підтверджено податківцями), що в загальних випадках не потребує ліцензії зберігання пального в баках транспортних засобів (ТЗ), обладнання, пристроїв***; в до 5-літровій споживчій тарі не ліцензується. При цьому зберігання пального в тарі рівно 5 літрів формально потребує ліцензії. Але податківці в БЗ 113.04 ліберально написали, що ліцензія не потрібна і при зберіганні пального (виробництві/торгівлі) в тарі рівно 5 л.
*** Те, що ліцензія на зберігання пального в баку ТЗ, обладнання або пристроїв не потрібна, фіскали вже неодноразово роз’яснювали (див., наприклад, в «Податки & бухоблік», 2019, № 68, с. 28).
А от зберігання пального в бочках чи в іншій понад п’ятилітровій тарі навіть в якихось пересувних об’єктах (на кшталт, ТЗ, причепа тощо), зараз — коли з квітня почали діяти згадані штрафи — несе в собі певні ризики! Справа в тому, що податківці останнім часом в цьому питанні, схоже, зробили ухил у фіскальний бік.
Нагадаємо, що спочатку вони неодноразово роз’яснювали, що отримувати ліцензію потрібно тільки на стаціонарні об’єкти зберігання. І за такого підходу ми обережно надавали нашим читачам поради зберігати пальне в тарі (на крайній випадок) лише в нестаціонарних об’єктах. Тобто коли каністра/бочка з пальним буде у багажнику/кузові ТЗ (чи в причепі), то ліцензія формально не потрібна. Але й тоді ми попереджали читачів, що в таких випадках проблеми при перевірках не виключаються. І тому краще, щоб під час перевірок ці ємності були порожні — мовляв, не зберігали, а перелили відразу пальне у бак (читайте про це в «Податки & бухоблік», 2019, № 84, с. 26).
Але після цього риторика фіскалів, схоже, стала фіскальнішою: і вони почали або писати, що ліцензія потрібна, або ухилятись від подібних питань. Наприклад, неодноразово писали, що треба придбавати ліцензію, навіть коли пальне зберігається тільки в каністрах (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 14, с. 25). Щодо необхідності отримання ліцензії при зберіганні пального в бочках (балонах, каністрах тощо) фіскали також висловлюються, наприклад, у листі ДПСУ від 21.01.2020 р. № 230/6/99-00-04-01-01-06/ІПК****. У листах від 15.01.2020 р. № 112/6/99-00-04-01-01-06/ІПК (саме про бочку) та від 24.02.2020 р. № 760/6/99-00-17-01-02-06/ІПК такий же самий висновок, хоча і непрямо, але теж проглядається… ☹ Вони наполягають на ліцензії, навіть коли пальне зберігається в пересувних об’єктах наприклад, в заправниках, бензовозах, пересувних бочках тощо. В листі ДПСУ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, а також в БЗ 113.04 фіскали стверджують, що
**** Лист ДПСУ від 21.01.2020 р. № 229/6/99-00-04-01-01-06/ІПК взагалі дивує фіскальністю, бо там йдеться про випадки, коли пальне каністрами/балонами тільки перевозилось з АЗС і одразу заливалось у баки пристроїв.
ліцензію необхідно отримати на місце (територію), де знаходиться паливозаправник «як ємність, що використовується для зберігання пального»*****
***** До речі, в листі ДПСУ від 07.04.2020 р. № 1394/6/99-00-17-01-02-06/ІПК вони ухилились від прямої відповіді на подібне запитання, але тон відповіді так само фіскальний.
Але були і ліберальні роз’яснення — наприклад, у листі ДПСУ від 21.12.2019 р. № 2097/6/99-00-04-02-06-15/ІПК податківці пишуть: якщо у СПД місце зберігання пального відсутнє, а газовий балон зберігається та переміщується лише в автомобілі, таке зберігання пального не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки газовий балон не є нерухомим майном та не має чіткої прив’язки до місця (території). Аналогічний висновок і щодо зберігання пального в пересувних цистернах(!) знаходимо в листі ДПСУ за тією ж датою № 2096/6/99-00-04-01-03-15/ІПК.
Отже, можна надіслати фіскалам із цього приводу запит на ІПК (в якому бажано послатися на усі їх ліберальні роз’яснення). І тільки в тому випадку, якщо вони нададуть відповідь, що ліцензія не потрібна, зберігати пальне таким шляхом, як викладено в запитанні.
Тому зараз (з 1 квітня) краще не зберігайте таким чином пальне, принаймні, ні в документах, ні іншим чином не «світіть» факти такого зберігання. Звісно, окрім випадків зберігання в до 5-літровій тарі, в баках ТЗ, машин обладнання, або десь на стороні в суб’єкта, який має відповідну ліцензію (не «лайт»!)…
