Основний нормативно-правовий акт, що регулює діяльність інтернет-магазинів, — Закон № 675. Окрім цього, інтернет-торговці повинні враховувати вимоги загальної нормативки. ЦКУ, ГКУ, Закон № 1023, Закон про РРО, Закон № 2297, Порядок № 833, Правила № 103, № 104 і № 185 — і це ще далеко не повний перелік нормативних актів, які потрібно враховувати будь-якому торговцю, у тому числі й інтернет-магазину.
Відразу скажемо: торгувати через інтернет-магазин може як юридична особа, так і підприємець. Виняток — ФОП на 1 групі єдиного податку (ЄП). Такі підприємці мають право торгувати тільки на ринках, а сайт можуть використовувати хіба що як рекламу.
Основний КВЕД для інтернет-магазинів: 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет». Але можуть знадобитися й додаткові КВЕДи (про них ми згадаємо далі). Особливо важливо зареєструвати відповідні КВЕДи (внести до Реєстру платників ЄП) єдинникам на 2 і 3 групах ЄП. Якщо цього не зробити, їм доведеться залишити спрощену систему, а другогрупникам з доходу від інтернет-продажів ще й заплатити ЄП за ставкою 15 %.
Що таке інтернет-магазин?
Інтернет-магазин — це засіб для представлення або реалізації товару/роботи/послуги шляхом вчинення електронного правочину (п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону № 675). У свою чергу, електронний правочин — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (ІТС).Виходить, за допомогою інтернет-магазину продавець реалізує можливість вчинення правочинів про продаж товарів/робіт/послуг дистанційно — через мережу Інтернет.
Зверніть увагу: саме можливість вчинення електронного правочину відрізняє інтернет-магазин від звичайного оголошення про продаж товару. Саме наявність електронного правочину вписує здійснений продаж в межі електронної торгівлі (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 675), а відносини, які виникають між продавцем та покупцем, — у межі електронної комерції (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 675).
Як здійснюють електронні правочини? На підставі оферт (пропозицій укласти електронний договір) (ч. 1 ст. 11 Закону № 675). Після того як ця пропозиція прийнята (акцептується) другою стороною, електронний договір вважається укладеним (ч. 3 ст. 11 Закону № 675).
Оферта може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення або розміщення пропозиції в мережі Інтернет/інших ІТС (ч. 4 ст. 11 Закону № 675).
А акцепт можна здійснити шляхом (ч. 6 ст. 11 Закону № 675): — надсилання електронного повідомлення стороні, що направила оферту; — заповнення формуляра заяви про прийняття оферти в електронній формі*; — вчинення дій, які вважаються прийняттям оферти, якщо зміст таких дій чітко роз’яснений в ІТС, у якій розміщена оферта, і ці роз’яснення логічно з нею пов’язані.
* І електронне повідомлення, і формуляр заяви мають бути підписані в порядку, передбаченому ст. 12 Закону № 675.
Тобто електронна комерція передбачає укладення електронного договору одним з описаних вище шляхів. При цьому важливо, щоб укладення договору відбувалося дистанційно — на підставі опису товару без можливості безпосереднього ознайомлення з товаром (чи його зразками) під час його укладення (п. 14 ст. 3 Закони № 675). Якщо договір укладений інакше та/або його уклали (акцептували оферту) тільки в момент передачі товару покупцеві — це вже не електронний договір і не електронна комерція.
Оферта: хто кому пропонує?
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін договору. Щоб вважатися офертою, така пропозиція повинна містити істотні умови майбутнього договору і виражати намір особи, що її здійснила, вважати себе зобов’язаною в разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦКУ, п. 1 ст. 11 Закону № 675).
Оскільки інтернет-магазин, будучи роздрібним продавцем, зобов’язаний здійснювати продаж кожному, хто до нього звернеться (ч. 1 ст. 633 ЦКУ), а на сайті міститься інформація про предмет і ціну договору (істотні умови)*, то
* Перелік інформації, яку продавець повинен розмістити на сайті (а якщо точніше — до якої він повинен забезпечити доступ інших учасників електронних взаємовідносин), наведений у ч. 1 ст. 7 Закону № 675.
інформація на сайті магазину, по суті, є офертою в межах публічного договору роздрібної купівлі-продажу, а оформлення замовлення покупцем (або, як варіант, його оплата) — акцептом цієї оферти
На такий порядок речей натякають і деякі норми Закону № 675 (див., наприклад, ч. 2 ст. 8, ч. 7 і 8 ст. 11).
Проте існує й інша позиція, що ґрунтується на нормі з ч. 2 ст. 641 ЦКУ, згідно з якою реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є тільки запрошенням робити оферту (якщо інше прямо в них не зазначено). Що дає підстави вважати інформацію на сайті тільки запрошенням робити оферту. Тоді оферту робить покупець — шляхом оформлення замовлення на сайті. Завдання продавця — акцептувати цю пропозицію (ну, або відхилити її).
Схема роботи інтернет-магазину
Зовні схема роботи в усіх інтернет-магазинів приблизно однакова: покупець заходить на сайт, обирає товар і оформляє замовлення, після підтвердження замовлення відправляється до служби доставки, клієнт отримує товар і віддає за нього гроші (якщо вони не були перераховані раніше). Після чого починається постпродажна робота з покупцем (email-маркетинг, реклама тощо). Але ось функціонування цієї схеми може бути забезпечене по-різному.
Відвантаження товару. Тут можливі два варіанти: класична схема (коли інтернет-магазин здійснює відвантаження зі свого складу) і дропшипінг (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, № 51, с. 18). Крім того, інтернет-магазини часто перепрофілюються в маркетплейси (основний КВЕД для них — 63.12 «Веб-портали»). Такий сайт не є магазином. Це торговельний майданчик, на який приходять продавці і продають свій товар. Утім, часто сайт поєднує обидві функції — є й інтернет-магазином, і маркетплейсом одночасно (як, наприклад, Rozetka).
Оплата. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися:
1) з використанням платіжних інструментів (інтернет-еквайринг) (детальніше див. статтю «Коли потрібен рро при інтернет-торгівлі» цього номера);
2) з використанням електронних грошей. Зазначимо, що сфера обігу електронних грошей в українській інтернет-торгівлі на сьогодні обмежена. Оскільки реальні електронні гроші (Яндекс.Гроші, QIWI, PayPal, WebMoney) перебувають за межами українського законодавства (див., наприклад, листи НБУ від 26.06.2014 р. № 25-109/33434 і від 02.11.2016 р. № 57-0002/90626);
3) шляхом переказу грошових коштів;
4) готівкою (працівникові магазину або перевізникові післяплатою);
5) іншим способом, передбаченим законодавством України (наприклад, у кредит).
Доставка покупцеві. Інтернет-магазин може доставляти товар як власною, так і сторонньою кур’єрською службою. При цьому доставка може здійснюватися адресно покупцеві, в точку видачі інтернет-магазину або у відділення стороннього перевізника. Незалежно від того, ким та куди здійснюється доставка, її вартість може бути або включена в ціну реалізації товару (тоді інтернет-магазин не виділяє окремо послугу доставки в документах), або виділена окремо.
Якщо інтернет-магазин у продажних документах окремо виділяє вартість доставки (а отже, надає послугу доставки покупцеві), він здійснює окремий вид діяльності
Необхідні КВЕДи: 53.2 «Інша поштова та кур’єрська діяльність» або 49.4 «Вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей» (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 29, с. 18).
Документальне оформлення інтернет-продажу
Покупець повинен отримати:
1. Підтвердження здійснення електронного правочину (у формі електронного документа, квитанції, товарного або касового чека, квитка, талона або іншого документа) у момент вчинення правочину або в момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар (ч. 11 ст. 11 Закону № 675).
2. Документ, що підтверджує факт отримання грошових коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (електронний документ, квитанція, товарний або касовий чек, квиток, талон) (ч. 3 ст. 13 Закону № 675, ч. 11 ст. 8 Закону № 1023, пп. 2.4, 2.5 і 3.3 Правил № 103).
3. Бланк замовлення, на другому примірнику якого покупець своїм підписом підтверджує отримання замовлення й оплату грошей (пп. 2.4 і 2.5 Правил № 103). У житті роль такого документа зазвичай виконує видаткова накладна.
4. Гарантійний талон — у разі продажу товарів, на які встановлені гарантійні строки (п. 3.3 Правил № 103).
Оскільки і розрахунковий документ, і видаткова накладна можуть бути підтвердженням електронного правочину, продавець повинен видати покупцеві 3 документи: 1) розрахунковий документ; 2) видаткову накладну (інший документ, що її замінює); 3) гарантійний талон — для гарантійних товарів.
Хоча залежно від ситуації пакет документів може змінюватися. Наприклад, якщо оплата здійснюється післяплатою, то розрахунковий документ продавець не видає (оскільки оплату від покупця не приймає). А якщо продавець працює без РРО (або оплата здійснена безготівково), роль розрахункового документа і видаткової накладної може виконати один документ (наприклад, товарний чек).
Що можна продавати через інтернет?
Асортимент товарів, які продаються через інтернет-магазин, визначається суб’єктом самостійно (п. 1.3 Правил № 103). Тобто торгувати через інтернет-магазин можна всіма товарами, продаж яких не заборонено згідно з чинним законодавством. Хоча, крім повністю заборонених, є ще низка товарів, які не можна пересилати поштою (див. п. 32 Правил № 270). А через установлені правила торгівлі через Інтернет не можна продавати алкоголь (крім столових вин) і тютюнові вироби, а також лікарські засоби (детальніше див. статтю «ФОП & інтернет-магазин» цього номера).
