Ведення касових операцій в іноземній валюті здійснюється з урахуванням певних нюансів. Так, зокрема (п. 42, 43 розд. VI Положення № 2 та п. 16 Положення № 5*):
* Затверджені постановами Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 2 і № 5 відповідно.
1) юрособи-резиденти мають право використовувати отриману у банку інвалютну готівку тільки з метою:
— забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, а також розрахунків з оплати представницьких витрат на організацію офіційних заходів за кордоном;
— здійснення розрахунків з оплати експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном;
2) невикористаний залишок ввезеної в Україну готівкової інвалюти слід оприбуткувати до каси і зарахувати на поточний рахунок в інвалюті (через розподільчий рахунок).
До відома! На сьогодні в законодавстві немає строків для здавання інвалюти до банку. Фіскали звичайно наполягають на зворотному (БЗ 109.19). Хоча ми проти їх вимог. Деталі шукайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 66, с. 24 та 2020, № 11, с. 14.
Опираючись на ці правила, доходимо висновку: отримавши готівкову іноземну валюту для видачі її підзвіт, суб’єкт господарювання може її або видати працівнику, або повернути на свій валютний рахунок, відкритий у банку.
На наш погляд, це стосується і коштів, отриманих від працівника, який повернувся із відрядження і здав невикористані кошти до каси.
Отже, з цього випливає, що найоптимальніший варіант позбутися дріб’язкової інвалюти — це передати її в банк (зарахувати через інкасацію) на свій валютний рахунок.
Водночас, як бачимо із запитання, цей варіант підприємству вже не підходить, оскільки у нього наразі немає відкритого валютного рахунку. Та навіть якби він і був, то це не дуже допомогло б підприємству, бо його банк відмовляється брати валюту, якщо її сума не кратна 10 руб.
Як же позбутися такої валюти? На наш погляд, варіантів є декілька.
Варіант 1. Не робити нічого. Тобто хай іноземна валюта просто лежить у касі підприємства до кращих часів. Наприклад, до того часу, коли підприємство знову буде здійснювати ЗЕД-діяльність і відправлятиме працівника у відрядження за кордон. Тоді для того, щоб позбутися цих коштів, достатньо буде їх видати на відрядження підзвітній особі.
Варіант 2. Визнати, що така валюта перестала бути платіжним засобом. Доводити це можна двома шляхами:
— стверджувати, що відповідно до п.п. 1 п. 32 Положення № 2 на території України заборонено здійснювати розрахунки за валютними операціями з використанням готівкової інвалюти як платіжного засобу. А тому, оскільки розплатитися валютою не вдається, як і зарахувати її на рахунок в банку, то за результатами проведення інвентаризації не бачимо проблем для списання цього інвалютного дріб’язку на інші операційні витрати з тих мотивів, що він перестав бути активом. Як провести інвентаризацію, читайте у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 94;
— стверджувати, що у касі знаходяться повністю зношені (зіпсовані) 5,46 руб., які не приймуть до розрахунків і на території країни, з якої вони походять. Це буде підставою для списання зазначеної суми з балансу на витрати.
Варіант 3. Ще однією можливістю позбутися такого інвалютного дріб’язку є втрата такої валюти. Для цього в акті інвентаризації замість фактичного залишку готівки можна зафіксувати просто відсутність у касі таких коштів. Однак у такому разі ці 5,46 руб. (десь трішки більше 2 грн) доведеться визнати нестачею і стягнути з матеріально відповідальної особи (касира).
