Списуємо борги фізосіб

Списуємо прощений борг. У цій ситуації тандемом працюють дві норми ПКУ — п.п. 165.1.55 і п.п. «д» п.п. 164.2.17.

Перша (п.п. 165.1.55 ПКУ) — виводить з-під обкладення ПДФО основну суму боргу фізособи, прощеного (анульованого) підприємством за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, яка не перевищує 25 % однієї МЗП (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2020 році — 1180,75 грн). Такий неоподатковуваний дохід відображають у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ* з ознакою «189» (див. роз’яснення в підкатегорії 103.25 БЗ).

* Нині чинна форма затверджена наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Друга (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ) — відносить до оподатковуваного ПДФО доходу у вигляді додаткового блага основну суму боргу фізособи, прощеного (анульованого) підприємством за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у випадку якщо його сума перевищує 25 % однієї МЗП (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2020 році — 1180,75 грн). Причому зауважте: на думку податківців (див. консультацію фахівця ДПСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 88, с. 23), у випадку якщо сума прощеного боргу вище зазначеної межі, до складу оподатковуваного доходу потрапляє вся сума заборгованості (а не тільки перевищення). Такий дохід слід відображати у формі № 1ДФ з ознакою «126».

Ті самі правила оподаткування діють і щодо ВЗ. Це випливає з того, що п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ відносить до об’єкта обкладення ВЗ доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. А до них належить, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, визначений п. 164.2 ПКУ.

У свою чергу, відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ звільняються від обкладення ВЗ доходи, які згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізосіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою). Виняток — доходи, зазначені в пп. 165.1.2, 165.1.18 і 165.1.52 ПКУ. Але, як бачимо, п.п. 165.1.55 цього Кодексу у «виняткові» випадки не потрапляє.

Отже,

Але! Навіть в «оподатковуваному» випадку сплати ПДФО і ВЗ можна уникнути. Так, якщо суб’єкт господарювання належним чином проінформує боржника про анулювання (прощення) боргу, то ПДФО і ВЗ з оподатковуваного доходу зобов’язаний буде сплатити боржник самостійно за підсумками річного декларування (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ). Підприємству потрібно буде тільки відобразити такий дохід у формі № 1ДФ. При цьому проінформувати боржника можна одним з таких способів:

— надіслати рекомендований лист з повідомленням про вручення;

— укласти договір про прощення боргу;

— надати повідомлення особисто боржникові під підпис.

А ось якщо підприємство проігнорує цю вимогу, то йому доведеться виконати обов’язки податкового агента в повному обсязі (утримати ПДФО і ВЗ + відобразити дохід у формі № 1ДФ).

Списуємо борг після закінчення строку позовної давності. У цьому випадку в «гру» вступають норми п.п. 164.2.7 ПКУ. У ньому сказано, що сума заборгованості платника податків за укладеними ним цивільно-правовими договорами, за якою минув строк позовної давності і яка перевищує 50 % місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи (далі — ПМПО) на 1 січня звітного податкового року (у 2020 році — 1051 грн), включається до складу річного оподатковуваного доходу фізособи*. Отже, такі суми підлягають обкладенню ПДФО. А ось якщо заборгованість менше встановленої межі, вона до оподатковуваного доходу не потрапляє і ПДФО не обкладається.

* Крім сум податкової заборгованості, за якою минув строк позовної давності згідно з розд. II ПКУ.

За тими ж правилами утримують і ВЗ. На це податківці вказували в роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 126.05 БЗ.

З оподатковуваної суми заборгованості фізособа зобов’язана самостійно сплатити ПДФО і ВЗ на підставі річної декларації про доходи. Тобто в будь-якому випадку обтяжувати себе нарахуванням і сплатою ПДФО і ВЗ підприємство-кредитор не повинне.

Але! Якою б не була сума списаної заборгованості, підприємству-кредитору необхідно відобразити її в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу:

— «107» — якщо сума заборгованості включається до оподатковуваного доходу;

— «194» — якщо сума заборгованості не обкладається ПДФО.

На це вказують податківці в консультаціях, наведених у підкатегорії 103.25 БЗ. При цьому графи 4 і 4а розділу І форми № 1ДФ не заповнюють (у паперовому варіанті проставляють прочерки).

Суму списаної після закінчення строку позовної давності заборгованості фізособи (як оподатковувану, так і неоподатковувану) потрібно відобразити також у розділі II форми № 1ДФ у призначених для цього графах рядка «Військовий збір».