Солодке слово позика… та ПДФО, ВЗ, ЄСВ

Видача та повернення позики

Підприємство може позичити гроші будь-якій фізособі, незалежно від того, перебуває вона з ним у трудових відносинах чи ні. Зазвичай все починається з заяви на ім’я керівника підприємства, в якій фізособа зазначає бажану суму позики і термін, протягом якого вона зобов’язується повернути позику. На підставі заяви приймається рішення про надання позики або про відмову в її видачі.

Якщо прийнято рішення «надати позику», між підприємством та фізособою укладається договір позики. Якщо позика буде повертатися частинами, то, як правило, до договору позики у вигляді додатка складається графік погашення позичальником отриманої ним грошової позики. Також окремі умови погашення позики можуть бути визначені в заяві фізособи.

Позика може погашатися шляхом:

— перерахування позичальником коштів на розрахунковий рахунок підприємства;

— внесення коштів у касу підприємства;

— відрахування із заробітної плати, якщо позику було надано працівнику.

Зупинимося на останньому варіанті більш детально. Можливість відрахування із зарплати коштів на погашення позики має бути передбачена умовами договору позики або заявою позичальника. Якщо цього не було зроблено, роботодавець з власної ініціативи не має права проводити такі відрахування.

Щодо обмеження розміру відрахувань із зарплати, встановленого ст. 128 КЗпП. Норми цієї статті захищають права працівника у разі примусового утримання коштів з його заробітку і не поширюються на випадки погашення позики добровільно.

Ще один важливий момент. Відрахування частини зарплати в рахунок погашення позики є по суті виплатою такої зарплати. Припустимо, зарплата за листопад 2020 року нарахована 30.11.2020 р. і цього ж дня з неї відрахована частина суми на покриття заборгованості за позикою (у бухобліку зроблено проводку Дт 661 — Кт 377).

Виходить, що 30.11.2020 р. проведена виплата частини зарплати. А якщо є виплата, то постає питання сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Добре, коли на підприємстві нарахування та виплата зарплати проводиться одним днем — останнім днем місяця: сплатив податки одним махом та й спиш спокійно. А якщо ні?

Щоб мінімізувати зайві рухи з розрахунками і проміжною сплатою зарплатних податків, рекомендуємо погашення позики шляхом відрахувань із зарплати оформлювати датою виплати зарплати за другу половину місяця.

Позика = дохід?

Будь-яка виплата від підприємства фізособі ставить перед бухгалтером запитання: а що з оподатковуванням?

Почнемо з ПДФО та ВЗ. З точки зору ПКУ безпроцентна позика фізособі — це поворотна фінансова допомога (п.п. 14.1.257 ПКУ).

Вже з визначення цього терміна випливає розуміння того, що така допомога є обов’язковою до повернення. Тому і про виникнення доходу у позичальника мова не йде.

ПКУ відносить основну суму поворотної фінансової допомоги, що отримується фізособою, до доходів, які не треба включати до оподатковуваного доходу (див. п.п. 165.1.31).

Сума позики не входить і до бази обчислення ВЗ (пп. 1.2 та 1.7 п.п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Отже, ПДФО та ВЗ не нараховуємо.

Не варто хвилюватися і про строк, на який видається позика. Для цілей оподаткування він не має значення.

Але! Будь-який дохід, виплачений фізособі, незалежно від того, оподатковується він чи ні, відображається у формі № 1ДФ.

Поворотну фіндопомогу, видану підприємством працівнику або іншій фізособі, зазначаємо з ознакою доходу «197». При цьому в графах 3а та 3 розд. I форми № 1ДФ вказуємо суму нарахованої і виплаченої позики відповідно. Графи 4а і 4 не заповнюємо. Аналогічно заповнюємо розд. II Податкового розрахунку у рядку «Військовий збір».

Що з ЄСВ? Його немає. Така виплата не входить до бази нарахування ЄСВ (ст. 4 Закону № 2464, п. 13 розд. I Переліку № 1170).

Ускладнимо ситуацію. Позика надана працівнику, який вирішив звільнитися. Чи виникне у нього оподатковуваний дохід? Для оподаткування не поверненої на момент звільнення суми позики підстав немає. При цьому якщо договір позики не містить умови, що зобов’язує працівника повернути непогашену частину позики при звільненні, такий колишній працівник повинен продовжувати погашати заборгованість за позикою відповідно до графіка платежів, установленого договором.

Не буде доходу в позичальника і тоді, коли сума позики погашається ним із порушенням строків, установлених договором позики або графіком погашення позики, проте в межах строку позовної давності.

Прощення та списання позики

Що винен, віддати повинен. Проте трапляється, що фізособа не віддає борг за договором позики.

По-перше, підприємство може прийняти рішення про прощення боргу фізособи за договором позики до закінчення строку позовної давності.

По-друге, якщо за договором позики мине строк позовної давності, заборгованість за таким договором буде списана як безнадійна.

Кожну ситуацію розглянемо окремо.

Прощення суми боргу. Підприємство-позикодавець самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, прощає (анулює) основну суму боргу фізособи за договором позики до закінчення строку позовної давності. Якщо така прощена сума:

варіант 1 — не перевищує 25 % мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року (у 2020 році — 1180,75 грн), то вона не оподатковується ПДФО та ВЗ (п.п. 165.1.55, пп. 1.2 та 1.7 п.п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ);

варіант 2 — перевищує неоподатковувану межу (у 2020 році — 1180,75 грн), то вся така сума, а не тільки сума перевищення, перетворюється для фізособи в оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ). На цьому наполягають податківці (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 88).

Це можна можна зробити в один із таких способів:

1) направити рекомендованого листа з повідомленням про вручення;

2) укласти відповідний договір;

3) вручити повідомлення про прощення боргу боржнику особисто під підпис.

Боржника повідомлено належним чином? Супер! Тоді відображаємо у Податковому розрахунку за той звітний квартал, в якому такий борг було прощено (анульовано):

— неоподатковувану основну суму прощеного (анульованого) боргу (у 2020 році — 1180,75 грн) з ознакою доходу «189»;

— оподатковувану суму — з ознакою доходу «126», при цьому графи 4а та 4 розділу I форми № 1ДФ не заповнюємо (див. роз’яснення з підкатегорії 103.25 БЗ).

Боржник повинен самостійно сплатити ПДФО та ВЗ з суми прощеної позики та відобразити її у річній податковій декларації.

А якщо підприємство не повідомило боржника про прощення боргу?

Коли сума боргу не перевищує неоподатковувану межу (у 2020 році — 1180,75 грн), то для підприємства нічого не змінюється. Відобразили в формі № 1ДФ та й забули.

Інша річ, коли прощений (анульований) борг оподатковується. У цьому випадку підприємству доведеться самостійно утримати з суми прощеного боргу ПДФО та ВЗ. Відповідно й у формі № 1ДФ потрібно буде відобразити його з ознакою доходу «126» та з відповідним заповненням гр. 3а, 3, 4а та 4 розділу I, а також рядка «Військовий збір» розділу II.

Щодо ЄСВ. Якщо борг за договором позики був прощений непрацівнику, питань не виникає. ЄСВ не обчислюємо.

А ось у випадку прощення позики працівнику не все так однозначно.

Наприклад, на думку Держстату (див. лист від 08.06.2016 р. № 09.4-12/147-16), сума позики, яка згідно з рішенням позикодавця не підлягає поверненню, належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). А отже, входить до бази нараховування ЄСВ (абзац перший п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Проте ми з цим не згодні. Відносини, що виникають у межах договору позики, регулює цивільне законодавство, а не трудове. Тож не можна анульовану поворотну фіндопомогу відносити до виплат, що здійснюються у межах трудового договору.

Такого висновку дійшли й податківці в листі ДФСУ від 28.10.2015 р. № 22849/6-99-99-17-03-03-15 (ср. ). Водночас, зважаючи на те, що позиція податкової буває мінливою, рекомендуємо отримати індивідуальне податкове роз’яснення з цього питання.

Якщо минув строк позовної давності. Заборгованість фізособи за договором позики, розмір якої перевищує 50 % прожитмінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року (у 2020 році — 1051 грн), після спливу строку позовної давності перетвориться для неї на оподатковуваний дохід (п.п. 164.2.7 ПКУ).

Фізособа-позичальник повинна самостійно відобразити такий дохід у річній декларації про майновий стан і доходи та сплатити до бюджету ПДФО та ВЗ з суми списаної заборгованості.

При цьому підприємство-позикодавець тільки відображає у формі № 1ДФ суму списаного боргу. Повідомляти фізособу про списання боргу воно не зобов'язане.

Суму списаного боргу за договором займу у Податковому розрахунку відображаємо з ознакою доходу «107». Проте якщо така сума не перевищує у 2020 році 1051 грн — застосовуємо ознаку доходу «194».

У будь-якому випадку гр. 4 і 4а розділу І форми № 1ДФ не заповнюємо. Не забуваємо й про необхідність відображення списаного боргу і в розділі ІІ форми № 1ДФ у призначених для цього графах рядка «Військовий збір».

Чи потрапляє списана заборгованість, за якою минув строк позовної давності, до бази нарахування ЄСВ? Логіка у відповіді на це запитання така ж, як і в ситуації з прощенням боргу до закінчення строку позовної давності.

Відносини, що виникають у межах договору позики, не є трудовими, а регулюються ЦКУ, тому, вважаємо, нараховувати ЄСВ не потрібно. Офіційні органи з цього питання не висловлювалися.