10.1. Умови притягнення до відповідальності
Перше знайомство
Відразу зауважимо, що говорити ми тут будемо тільки про матвідповідальність за КЗпП, тобто про ту, яка застосовна до працівників за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні ними своїх трудових обов’язків.
Потрібно розуміти, що матеріальна відповідальність винних осіб настає не після демонстрації роботодавцем жесту «pollice verso», що колись прирікав гладіаторів на смерть. Тут має бути дотримана спеціальна процедура.
Насамперед інвентаризаційна комісія зобов’язана розглянути письмові пояснення осіб, які допустили нестачу/псування цінностей або інші порушення, і зазначити в протоколі відомості про причини й осіб, що винні в нестачах і втратах, завданні іншої матеріальної шкоди. Якщо винну особу не знайдено, в протоколі наводять відомості про дії, які були здійснені для її встановлення, і зазначають, що перешкодило цьому встановленню.
Припустимо, винна особа виявлена. Притягнення її до матеріальної відповідальності — це право чи обов’язок роботодавця?
На наш погляд, тут має місце саме право роботодавця. Він може або реалізувати це право, або повністю чи частково відмовитися від стягнення з винного працівника шкоди з урахуванням конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду*. Причому така відмова допустима незалежно від того, яку матеріальну відповідальність несе працівник — обмежену чи в повному обсязі.
* Такого вибору немає в підприємств, установ і організацій, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Так, за відмову від вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди їх керівники можуть бути притягнені до відповідальності за ст. 1642 КУпАП.
Але тут потрібно пам’ятати: якщо винна особа встановлена, але до матвідповідальності не притягнена, сума завданої нею шкоди може бути розцінена податківцями як її дохід.
Також врахуйте, що
власник приватного підприємства або учасники госптовариства можуть обмежити право керівника на відмову від стягнення з працівників заподіяної майнової шкоди
Можна розробити і прийняти наказом керівника документ, що регламентує порядок притягнення працівників до матвідповідальності. Проте пам’ятайте: він може лише деталізувати положення КЗпП, але не повинен їм суперечити. При його розробці за основу можна взяти, наприклад, Методрекомендації № 99. Зауважте: з таким порядком необхідно ознайомити всіх працівників підприємства.
Коли матвідповідальності бути
Матеріальна відповідальність настає тільки за певних умов. Наведемо їх у табл. 10.1.
Таблиця 10.1. Умови настання матвідповідальності
| № з/п | Умова | Пояснення |
| 1 | Шкоду заподіяно в результаті порушення покладених на працівника трудових обов’язків | Перелік трудових обов’язків працівника встановлюється в нормативно-правових актах, колективному і трудовому договорах, посадових інструкціях тощо. Невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов’язків не є підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності. Якщо на момент виявлення матеріальної шкоди особа вже не перебуває в трудових відносинах з підприємством, але була його співробітником на момент заподіяння майнової шкоди, при стягненні компенсації все одно повинні дотримуватися правила притягнення працівників до матеріальної відповідальності. Сумісники несуть матеріальну відповідальність у загальному порядку |
| 2 | Наявність прямої дійсної шкоди (ч. 2 ст. 130 КЗпП) | У межах матеріальної відповідальності стягнути з працівника суму не отриманого підприємством прибутку не можна. Виняток становлять тільки посадові особи підприємства (ч. 4 ст. 130 КЗпП) |
| 3 | Шкоду заподіяно винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника | Іноді форма вини (умисна або необережна) може впливати на тяжкість покарання. Так, п. 1 ст. 133 КЗпП установлює обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих працівникові в користування. За умисне знищення й умисне зіпсуття того ж майна п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП установлена повна матеріальна відповідальність |
| Якщо працівник усвідомлював, що для забезпечення збереження майна власника діє з неналежною обачністю, передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди і: а) бажав її настання або байдуже ставився до можливості її настання — дії працівника вважаються вчиненими з умислом; б) легковажно розраховував запобігти цим наслідкам — має місце необережна вина працівника у формі самовпевненості. Якщо працівник не усвідомлював, що в його діях немає належної обачності в частині забезпечення збереження майна власника і при цьому не допускав можливості заподіяння майну власника прямої дійсної шкоди, хоча за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, в діях працівника є ознаки необережної вини у формі недбалості. Виходячи з приписів ч. 1 ст. 137 КЗпП суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, зобов’язаний врахувати ступінь вини працівника. | ||
| 4 | Заподіяна шкода не належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику | Умовно можна виокремити декілька критеріїв, на підставі яких дії працівника можуть бути віднесені до категорії нормального виробничо-господарського ризику: — відповідність ризикових дій сучасним знанням та досвіду; — поставлена мета не могла бути досягнута інакше; — працівник належним чином виконав покладені на нього посадові обов’язки, виявив певну міру дбайливості й обачності, вжив заходів для запобігання шкоди; — об’єктом ризику були матеріальні цінності, а не життя і здоров’я людей |
| 5 | Працівник, що заподіяв шкоду, не перебував у стані крайньої необхідності | Трудове законодавство не дає визначення поняття «крайня необхідність». Тому в таких випадках за аналогією може застосовуватися визначення шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності, зі ст. 1171 ЦКУ. Згідно з цією статтею такою визнається шкода, завдана особі у зв’язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам або інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за таких умов не можна було усунути іншими засобами |
Майте на увазі: для покладання на працівника матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду роботодавець повинен довести наявність усіх зазначених у табл. 10.1 умов (ст. 138 КЗпП). При цьому
роботодавець зобов’язаний створити працівникам необхідні умови для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного їм майна (ч. 1 ст. 131 КЗпП)
Якщо такі умови не створені, це може бути підставою для зменшення судами розміру шкоди, яка відшкодовується працівником (ч. 1 ст. 137 КЗпП, п. 19 постанови № 14).
Пряма дійсна шкода
Детально розглянемо це поняття, оскільки саме пряму дійсну шкоду відшкодовують працівники в більшості випадків. Згідно з абзацом другим п. 4 постанови № 14 під такою шкодою розуміють:
— втрату, погіршення або зниження цінності майна;
— необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна або провести зайві, тобто викликані порушенням працівником трудових обов’язків, грошові виплати. Так, до категорії прямої дійсної шкоди належать:
1) нестача матеріальних цінностей у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передано у зв’язку з виконанням нею трудових обов’язків.
Якщо нестачу матеріальних цінностей виявлено в межах норм природного убутку, то працівника до матвідповідальності не притягають
Але! Якщо власник доведе, що нестача хоча і не перевищує норми природного убутку, при цьому природною не є, а причиною її виникнення стали винні дії працівника, то притягнути останнього до матеріальної відповідальності можна;
2) знищення матеріальних цінностей. Найчастіше знищення як підстава матеріальної відповідальності пов’язане з дією стихійних сил. Умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності в цьому випадку буде встановлення того факту, що можливість руйнівної дії таких сил була обумовлена виною працівника. Наприклад, матеріальні цінності знищені внаслідок пожежі, викликаної порушенням працівником правил пожежної безпеки;
3) псування матеріальних цінностей, тобто втрата матеріальними цінностями їх споживчих якостей;
4) пошкодження матеріальних цінностей. Величина прямої дійсної шкоди при цьому дорівнює сумі, на яку знизилася вартість матеріальних цінностей, або сумі витрат на відновлення відповідних об’єктів;
5) неможливість стягнути вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, з постачальника (перевізника), що передав матеріальні цінності з нестачею. Це може статися через неналежне оформлення акта приймання* або порушення порядку приймання ТМЦ;
* Якими документами оформляють нестачі, виявлені при прийманні товарів, див. «Податки & бухоблік», 2018, № 72, с. 34.
6) шкода, викликана продажем товарів за зниженою ціною, якщо втрачено можливість стягнення відповідних сум з контрагента. Така шкода може виникнути у зв’язку з помилкою в застосуванні належним чином затверджених прейскурантів, неправильним калькулюванням ціни тощо;
7) витрати, викликані зайвими виплатами (як у грошовій, так і в натуральній формі) на користь працівників, за відсутності можливості стягнення цих сум з працівників;
8) витрати, заподіяні незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами) за цивільно-правовими договорами, на користь державного або місцевого бюджету, фонду соціального страхування, якщо можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій (осіб), що їх отримали, утрачено;
9) виплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державного або місцевого бюджету, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені;
10) виплати на користь інших суб’єктів для відшкодування шкоди, завданої діями працівника підприємства під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч. 1 ст. 1172 ЦКУ);
11) не стягнена з боржника дебіторська заборгованість, якщо можливість її стягнення втрачено у зв’язку із закінченням строку позовної давності або з інших причин (наприклад, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи — боржника);
12) не стягнена з боржника шкода, якщо можливість її стягнення втрачено.
Зверніть увагу: матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 130 КЗпП).
10.2. Обмежена матеріальна відповідальність
За заподіяння підприємству матеріальної шкоди на працівника чекає обмежена матеріальна відповідальність (ст. 133 КЗпП). Таке загальне правило. У такому разі працівник відшкодовує пряму дійсну шкоду**, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, але не більше свого середнього місячного заробітку.
** Крім посадових осіб підприємств, установ, організацій, на яких може бути покладено відповідальність за не отриманий такими суб’єктами прибуток (ч. 4 ст. 130, ч. 1 ст. 132 КЗпП).
Сума, що перевищує цей розмір, працівником не відшкодовується.
Якщо ж фактична сума шкоди менша середнього місячного заробітку, то працівник зобов’язаний відшкодувати всю суму заподіяної роботодавцеві шкоди.
Для визначення розміру середнього місячного заробітку керуються Порядком № 100. Тобто в загальному випадку його розраховують виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому приймається рішення про стягнення з працівника відшкодування заподіяної шкоди (абзац третій п. 4 постанови № 14).
Якщо до моменту вирішення справи працівник на підприємстві вже не працює, середній заробіток обчислюють виходячи з його заробітної плати за останні 2 календарні місяці, що передують звільненню.
Якщо межу матеріальної відповідальності визначено умовами контракту, працівник відшкодовує заподіяну шкоду не більше за суму, передбачену контрактом
На це вказує абзац перший п. 4 постанови № 14.
Стати «жертвою» обмеженої матеріальної відповідальності можуть:
1) працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.
Важливо! Відповідальність покладається на працівника, якщо «потерпілі» матцінності були видані йому в користування у зв’язку з виконанням трудових обов’язків і це зафіксовано документально, у тому числі є підпис працівника, що засвідчує їх отримання.
До відповідальності за зіпсуття працівниками цінностей можна притягнути також службових осіб (наприклад, майстра, технолога), якщо зіпсуття відбулося у зв’язку з їх неправильними службовими діями або бездіяльністю (п. 5 постанови № 14).
Також пам’ятайте: обмежена матеріальна відповідальність у цій ситуації настає тільки при заподіянні шкоди через недбалість. Якщо мали місце умисне зіпсуття або знищення, то відповідальність буде повною (про неї див. у підрозділі 10.3);
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів і їх заступники — за шкоду, заподіяну:
— зайвими грошовими виплатами працівникам, до яких належать суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплаченої звільненому працівникові у зв’язку із затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення (абзац другий п. 6 постанови № 14).
Запам’ятайте: якщо виявлено безпосередніх винуватців у таких виплатах, то саме вони, а не керівні працівники повинні відшкодувати заподіяну шкоду. У цьому випадку керівні працівники несуть відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, яка не відшкодована безпосередніми винуватцями. Крім того, саме на керівних працівників покладається матвідповідальність, якщо з їх вини не були своєчасно вжиті заходи щодо стягнення шкоди з безпосередніх винних у її заподіянні і таку можливість підприємство втратило;
— неправильною організацією обліку та зберігання матеріальних, грошових або культурних цінностей;
— невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям.
10.3. Повна матеріальна відповідальність
На відміну від обмеженої, повна матеріальна відповідальність передбачає, що працівник повинен відшкодувати заподіяну роботодавцю шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень. Коли вона настає і кого стосується, розглянемо далі.
Договір про повну матеріальну відповідальність
Насамперед у зоні ризику потрапляння під повну матеріальну відповідальність — співробітники, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП).
З моменту укладення договору про повну матеріальну відповідальність працівник стає матеріально відповідальною особою.
Водночас укладати договори такого роду можна тільки з тими працівниками, які одночасно (ст. 1351 КЗпП):
1) досягли 18 років;
2) обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Якщо такі співробітники відмовляються підписати договір про повну матеріальну відповідальність, то їх можна звільнити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. На це вказує абзац п’ятий п. 19 постанови № 9.
Важливо! Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників. Вони не можуть нести тільки повну матвідповідальність на підставі договорів про індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Тепер що стосується «посадової» вимоги. Тут, за твердженням Мінсоцполітики (див. листи від 12.10.2010 р. № 312/13/116-10 і від 29.04.2013 р. № 61/06/186-13), важливо дотримуватися одночасно двох умов.
Перша умова — посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, повинна міститися в Переліку № 447*.
* Цей документ продовжує діяти на території України відповідно до постанови № 1545.
Але тут є одна проблема. Річ у тому, що Перелік № 447 був складений ще в 1977 році і відтоді до нього не вносилося жодних змін. Водночас записи до трудових книжок працівників вносять відповідно до сучаснішого документа — Класифікатора професій, введеного в дію з 01.11.2010 р. І в ньому, звичайно, назви посад часто не збігаються із застарілим Переліком. Через це визначити коло працівників, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, доволі складно. Надати в цьому допомогу може табл. 10.2.
Таблиця 10.2. Відповідність посад з Переліку № 447 Класифікатору професій
| Перелік № 477 | |
| Завідувачі кас; завідувачі комор цінностей; завідувачі камер схову; завідувачі складів та їх заступники | Завідувач каси, начальник каси, завідувач комори (ломбарду, цінностей), завідувач камери схову (ручного багажу), завідувач складу, завідувач центрального складу, начальник складу та їх заступники |
| Старші контролери-касири та контролери-касири; старші контролери та контролери; старші касири та касири; інші працівники, що виконують обов’язки касирів | Касир, головний (старший) касир, головний контролер, контролер-касир, старший контролер-касир, інші працівники, що виконують обов’язки касирів |
| Завідувачі заготівельних пунктів; завідувачі сепараторних відділень | Начальник заготівельного пункту, завідувач заготовчого пункту |
| Завідувачі аптечних установ та їх заступники; завідувачі відділів аптечних установ та їх заступники; завідувачі аптечних пунктів першої групи; провізори-технологи (рецептори-контролери), фармацевти (ручністи); старші медичні сестри структурних підрозділів закладів охорони здоров’я | Завідувач аптеки (аптечного закладу), завідувач бази аптечної та їх заступники, фармацевт, головна медична сестра, головний медичний брат, старша сестра медична, старший брат медичний |
| Завідувачі (директори за відсутності завідувачів відділів та секцій) магазинів та їх заступники; завідувачі закупівельних пунктів; завідувачі товарних секцій (відділів), відділів замовлень магазинів та їх заступники; начальники цехів та дільниць підприємств торгівлі та їх заступники | Керуючий магазином, завідувач товарного комплексу, завідувач підприємства роздрібної торгівлі, завідувач відділу, завідувач секції, начальник цеху, начальник дільниці та їх заступники, завідувач приймального пункту |
| Начальники товарних і товаро-перевалочних дільниць; старші товарознавці і товарознавці, що безпосередньо обслуговують матеріальні цінності | Головний (старший) товарознавець, товарознавець, що безпосередньо обслуговують матеріальні цінності |
| Завідувачі підприємств громадського харчування та їх заступники; завідувачі виробництва, начальники цехів (дільниць) та їх заступники, старші адміністратори та адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування | Керуючий підприємством харчування, завідувач підприємства громадського харчування, керуючий рестораном (кафе, їдальнею), менеджер (управитель) ресторану, менеджер (управитель) кафе (бару, їдальні), начальник (керуючий) їдальні, начальник дільниці ресторану (кафе, їдальні), начальник цеху, завідувач виробництва, начальник виробництва (на підприємстві харчування) та їх заступники, адміністратор залу, метрдотель |
| Завідувачі господарства та коменданти будівель, що здійснюють зберігання матеріальних цінностей | Завідувач господарства, комендант будинку, що здійснюють зберігання матеріальних цінностей |
| Агенти з постачання; експедитори з перевезення вантажів; інкасатори | Агент з постачання, експедитор транспортний, інкасатор |
Зауважимо: суди при визначенні того, чи входить посада, яку обіймає працівник, до Переліку № 447, намагаються виходити з максимально близького до тексту цього Переліку прочитання його норм. Часто вони відмовляють у задоволенні вимог про стягнення заподіяної працівником шкоди в повному обсязі, якщо його посада прямо не названа в Переліку № 447.
До робіт, при виконанні яких з працівниками може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, належать (розд. ІІ Переліку № 447):
1) роботи з приймання від населення всіх видів платежів та виплати грошей не через касу;
2) роботи з обслуговування торговельних та грошових автоматів;
3) роботи з:
— приймання на зберігання, обробки, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, товарних і товаро-перевалочних дільницях, в холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних) пунктах, камерах схову, коморах та гардеробах;
— видачі (приймання) матеріальних цінностей особам, що перебувають у лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах, пансіонатах, кемпінгах, будинках відпочинку, готелях, гуртожитках, кімнатах відпочинку на транспорті, дитячих установах, спортивно-оздоровчих та туристських організаціях, піонерських таборах, а також пасажирам усіх видів транспорту;
— екіпірування пасажирських суден, вагонів та літаків;
4) роботи з:
— приймання від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на зберігання, в ремонт і для виконання інших операцій, пов’язаних з виготовленням, відновленням або поліпшенням якості цих предметів (цінностей), їх зберігання та виконання інших операцій з ними;
— видачі напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення;
5) роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації);
6) роботи з приймання й обробки для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставки (супроводу), видачі (здавання);
7) роботи з придбання, продажу, обміну, перевезення, доставки, пересилки, зберігання, обробки та застосування в процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, синтетичного корунду та виробів з них;
8) роботи з вирощування, відгодівлі, утримання та розведення сільськогосподарських та інших тварин.
Для укладення договору про повну матвідповідальність недостатньо наявності в Переліку № 447 посади, яку обіймає працівник, або роботи, яка ним виконується
Так, виконання обов’язків або виконання роботи має бути безпосередньо пов’язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. І це друга умова, яка має бути дотримана для укладення договору про повну матеріальну відповідальність.
Тож якщо, наприклад, працівник, здійснюючи перевезення ТМЦ, фактично не суміщає посади водія й експедитора, то договір про повну матвідповідальність з ним не укладають.
Форму типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність наведено в додатку 2 до постанови № 447 (далі — Типовий договір № 447). Вона далеко «не першої свіжості», але використовувати її можна. Причому за необхідності (за згодою сторін) дозволено доповнювати її своїми нормами, які не суперечать законодавству.
Договір про повну матеріальну відповідальність складають у двох примірниках. Перший примірник зберігається в роботодавця*, другий — у працівника (див. лист Мінпраці від 27.05.2008 р. № 146/06/186-88).
* Місце зберігання договору роботодавець визначає сам.
Важливо! Відповідно до п.п. «б» п. 2 Типового договору № 447 адміністрація роботодавця зобов’язана ознайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, а також з чинними інструкціями, нормативами та правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва переданих працівнику матеріальних цінностей.
У свою чергу, п.п. «б» п. 1 цього документа зобов’язує працівника своєчасно сповіщати адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Тобто своєчасно сповістив адміністрацію про загрозу збереження цінностей — позбавився вини. А отже, зняв із себе повну матеріальну відповідальність. І навпаки, не просигналізував про загрозу — заплати за шкоду.
Зверніть увагу: укладення договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з касирами додатково регулюється Положенням № 148. Так, у п. 44 цього документа говориться, що керівник підприємства при прийнятті на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність і ознайомлює його під підпис з вимогами згаданого Положення.
Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей
За наявності одного касира виникла необхідність його тимчасово замінити? У такому разі виконання обов’язків касира покладають на іншого працівника за письмовим наказом керівника підприємства. З таким працівником теж укладають договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира (абзац третій п. 45 Положення № 148).
Нагадаємо: при зміні матеріально відповідальної особи на день приймання-передачі справ обов’язково проводять інвентаризацію матеріальних цінностей (абзац четвертий п. 7 розд. I Положення № 879).
Майте на увазі: укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не означає, що працівник несе повну відповідальність за всі випадки заподіяної ним роботодавцю шкоди. Наприклад, касир за укладеним договором несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей (грошей, цінних паперів, бланків суворого обліку тощо). Але якщо через недбалість цього працівника зламався, наприклад, РРО або калькулятор, то притягнути його можна тільки до обмеженої матвідповідальності згідно зі ст. 132 КЗпП. Тобто шкода, що відшкодовується ним, буде обмежена його середнім місячним заробітком.
Також обмежену матеріальну відповідальність на загальних підставах нестиме працівник за ситуації, коли договір про повну матеріальну відповідальність не укладений. Але! Тільки за умови, що немає інших законних підстав для притягнення його до повної матеріальної відповідальності. А що це можуть бути за підстави, розповімо далі.
Повна матвідповідальність без укладення договору
Випадки, коли працівник повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі, навіть якщо з ним не укладено договору про повну матеріальну відповідальність, регламентовані пп. 2 — 9 ст. 134 КЗпП. Ви знайдете їх у табл. 10.3.
Таблиця 10.3. Випадки відшкодування працівником шкоди в повному обсязі
| № з/п | Випадок | Пояснення |
| 1 | Майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю* або за іншими разовими документами | Відповідальність у повному обсязі настає не лише у разі нестачі матеріальних цінностей, але й при їх пошкодженні та псуванні. Наприклад, якщо працівник, який отримав за довіреністю матеріальні цінності для підприємства, не забезпечив їхнього збереження, то він повинен відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі |
| * Нагадаємо: з 01.01.2015 р. було скасовано обов’язкову форму довіреності. Тепер повноваження на отримання матеріальних цінностей можна підтверджувати письмовим договором, актом органу юридичної особи, довіреністю, складеною в довільній формі, та іншими документами (п.п. 2.5 Положення № 88). | ||
| 2 | Шкоди завдано діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП) | Для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності в цьому випадку потрібні докази, які підтверджують, що нестача, пошкодження та псування цінностей відбулися при вчиненні працівником злочину. Повна матвідповідальність настає навіть тоді, коли шкоди завдано зазначеними діями, але працівник був звільнений від кримінальної відповідальності, наприклад, у зв’язку із закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності (п. 9 постанови № 14) |
| 3 | Шкоди завдано працівником, який перебував у нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП) | Нетверезий стан працівника має бути підтверджений медичним висновком або іншими видами доказів: актами, іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків (п. 10 постанови № 14). За появу на роботі в нетверезому стані працівника можна притягнути також до дисциплінарної відповідальності |
| 4 | Шкоди завдано нестачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівнику в користування | Така відповідальність покладається на працівника, якщо матцінності, яких не вистачає або які пошкоджено (знищено), були йому видані в користування у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Це повинно бути підтверджено документально. При цьому необхідно довести, що мав місце умисел працівника. Якщо ж розслідування покаже, що такі дії були вчинені з необережності або недбалості, то працівника можна притягнути тільки до обмеженої матеріальної відповідальності (у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку) на підставі ст. 133 КЗпП |
| 5 | Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання трудових обов’язків | Така відповідальність може передбачатися як законами, так і підзаконними нормативно-правовими актами |
| 6 | Шкоди завдано не під час виконання трудових обов’язків | Прикладом притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності на цій підставі може слугувати заподіяння шкоди майну підприємства при використанні його в особистих цілях (наприклад, використання службового автотранспорту для особистих потреб)* |
| * Зверніть увагу: така шкода, як заподіяна не під час виконання трудових (службових) обов’язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (див. п. 18 постанови № 14). | ||
| 7 | Посадова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП) | Повна матвідповідальність у цьому випадку виникає, якщо в результаті незаконного звільнення або незаконного переведення працівника підприємство оплачує йому час вимушеного прогулу або час виконання нижчеоплачуваної роботи. Така відповідальність загрожує особам, за наказом або розпорядженням яких працівники були звільнені чи переведені з порушенням законодавства або які затримали виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому відповідальність настає незалежно від форми вини (п. 13 постанови № 14) |
| 8 | Керівник підприємства винен у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що держбюджет і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством | Крім того, керівник, винний у затримці виплати заробітної плати, може бути притягнений до адміністративної (ст. 41 КУпАП), а в окремих випадках — навіть до кримінальної відповідальності (ст. 175 ККУ). Можливе також його звільнення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 41 КЗпП |
10.4. Особливі випадки матеріальної відповідальності
Існують випадки, коли розмір шкоди, заподіяної підприємству розкраданням, умисним зіпсуттям, нестачею або втратою цінностей, визначають в особливому порядку, зокрема в кратному обчисленні (ч. 4 ст. 1353 КЗпП). При цьому такий особливий порядок установлюють окремі законодавчі акти.
Так, Закон № 217 передбачає матеріальну відповідальність у дво- і трикратному розмірі вартості нестач дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей (див. табл. 10.5 на с. 91).
Щодо всіх інших матеріальних цінностей застосовують Порядок № 116*.
* Детально про визначення розміру шкоди відповідно до цього документа див. на с. 92.
Зверніть увагу: зі стягнених відповідно до Порядку № 116 або Закону № 217 сум передусім відшкодовують збитки підприємства з урахуванням фактичних витрат на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей і вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховують до держбюджету.
Запам’ятайте: перш ніж застосувати норми Закону № 217 і Порядку № 116, ви повинні отримати докази встановлення фактів розкрадання, умисного зіпсуття або нестачі матцінностей. Зазвичай такі факти виявляють під час інвентаризації та фіксують в інвентаризаційних описах, актах, протоколах.
Факт розкрадання має бути зафіксовано в документі, що визнає працівника винним у вчиненні одного зі злочинів, передбачених розд. VI «Кримінальні правопорушення проти власності» Особливої частини ККУ. Таким документом можуть бути:
— обвинувальний вирок суду (факт скоєння злочину може бути встановлений і в обвинувальному вироку суду, яким особа звільнена від відбуття покарання);
— ухвала суду в кримінальній справі про припинення провадження у справі у зв’язку з амністією або звільненням від кримінальної відповідальності з причини закінчення строку давності або коли вчинене правопорушення вже не становить суспільної небезпеки, звільненням від відбування покарання внаслідок хвороби, достроковим або умовно-достроковим звільненням від покарання тощо.
Важливо! Закон № 217 і Порядок № 116 не застосовують, якщо:
— шкода, заподіяна працівником, належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику (ч. 4 ст. 130 КЗпП);
— працівник перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст. 130 КЗпП);
— керівник не створив працівникові умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного йому майна (ч. 1 ст. 131 КЗпП).
10.5. Колективна (бригадна) відповідальність
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт іноді неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного з них. У цьому випадку роботодавець на підставі ст. 1352 КЗпП може ввести колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Таку відповідальність установлює власник (уповноважений ним орган) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства.
Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладають між підприємством і всіма членами колективу (бригади) в письмовій формі
Але зауважте: так само, як і у випадку з договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, такий договір не підписують з працівниками, що не досягли 18 років.
Крім того, колективну (бригадну) матвідповідальність можна встановити, тільки якщо одночасно дотримуються такі умови (п. 2 наказу № 43).
1) види виконуваних робіт входять до Переліку № 43;
2) працівники спільно виконують роботи і при цьому розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника й укласти з кожним із них договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність неможливо;
3) керівник створив для працівників усі необхідні умови для нормальної роботи і забезпечення повного збереження переданих їм цінностей.
Для колективної відповідальності є свій Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (далі — Типовий договір). Він затверджений наказом № 43. Змінювати положення, які вже існують у ньому, не можна, але вносити доповнення дозволяється.
Зверніть увагу: прийняття на роботу до складу колективу матеріально відповідальних осіб здійснюють тільки за згодою самого колективу.
При вибутті зі складу бригади окремих її членів або при прийнятті на роботу нових працівників договір не переоформляють. Так, при «втраті бійця» в договорі навпроти підпису члена бригади, який вибув, просто зазначають дату і номер наказу про його вибуття. У свою чергу, новоприйнятий працівник підписує договір про колективну матеріальну відповідальність і зазначає дату вступу до колективу (бригади).
Проте якщо сталася зміна керівника колективу (бригадира) або вибуло більше половини первісного складу бригади, то договір доведеться переукласти.
Врахуйте, що при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності обов’язково проводять інвентаризацію у випадках (абзац четвертий п. 7 розд. I Положення № 879):
— зміни керівника бригади;
— звільнення більше половини членів бригади;
— на вимогу хоча б одного з членів колективу (бригади).
При цьому інвентаризують ті активи, які перебувають на відповідальному зберіганні в такої бригади.
Важливо! За виявлену в процесі інвентаризації завдану шкоду члени колективу (бригади) несуть перед роботодавцем часткову, а не солідарну відповідальність. Це означає, що, погасивши свою частину заподіяної шкоди, працівник звільняється від матеріальної відповідальності, навіть якщо інші члени колективу свою частину не погасили.
А як визначити цю частину?
Згідно з п. 16 Типового договору заподіяну шкоду розподіляють між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди.
Тут доречно використовувати формулу, наведену в п. 7.3 Вказівок № 169:
де Р1 — розмір відшкодування шкоди першим членом бригади;
С — сума шкоди, заподіяної бригадою;
З1, З2..., Зn — заробітна плата членів бригади за міжінвентаризаційний період за окладами з урахуванням відпрацьованого часу.
При цьому потрібно враховувати, що до заробітної плати не включають:
— премії, що отримуються членами бригади;
— вихідну допомогу;
— компенсаційні та інші виплати, на які згідно із законодавством стягнення не звертається.
Якщо разом із членами колективу (бригади), з якими укладено договір, у завданні шкоди винні ще й посадові особи роботодавця, в суді може розглядатися питання про залучення до участі у справі і таких осіб як співвідповідачів. При цьому суд має право насамперед визначити:
— частину шкоди, яка відповідає ступеню вини кожної з посадових осіб, і
— розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню з урахуванням виду і меж їх матеріальної відповідальності.
Решту заподіяної шкоди розподіляють між членами колективу (бригади) згідно з умовами договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (п. 14 постанови № 14).
Особливий інтерес викликають питання, пов’язані з матеріальною відповідальністю працівників, які вибули або прийняті до складу колективу (бригади). На жаль, чинним трудовим законодавством такі питання не врегульовані. На наш погляд, тут слід виходити із загальних правил:
1) законодавство покладає матеріальну відповідальність на працівників пропорційно фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до виявлення шкоди;
2) кожен член колективу згідно з п. 10 Типового договору має право вимагати проведення позапланової інвентаризації.
У свою чергу, із цього випливає, що:
— якщо працівник, який звільняється або новоприйнятий, — член колективу матеріально відповідальних осіб не пред’явив при звільненні (прийнятті на роботу) вимогу про проведення позапланової інвентаризації — він нестиме матеріальну відповідальність за виявлену згодом нестачу матеріальних цінностей пропорційно часу, який пропрацював за період від останньої інвентаризації до виявлення нестачі матеріальних цінностей;
— якщо працівник таку вимогу висунув, але вона не була задоволена, — такий працівник повинен звільнятися від матеріальної відповідальності.
Зверніть увагу: новоприйняті працівники — члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть матеріальну відповідальність із дня підписання ними договору про колективну матеріальну відповідальність з урахуванням наступної роботи пропорційно часу, фактично відпрацьованому після останньої інвентаризації.
Члени колективу матеріально відповідальних осіб не несуть матвідповідальності за шкоду (незбереження цінностей), заподіяну не з їх вини
Про відсутність вини членів колективу (бригади) може свідчити, зокрема, встановлення вини конкретного працівника (члена колективу або іншої особи). У цьому випадку тягар матвідповідальності в повному обсязі лягає на винного.
10.6. Визначаємо розмір заподіяної шкоди
Визначити розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, допомагає ст. 1353 КЗпП. Згідно із зазначеною нормою порядок визначення розміру шкоди залежить від умов її заподіяння працівниками. Узагальнимо інформацію про це в табл. 10.4.
Таблиця 10.4. Порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню
| Умови заподіяння шкоди | Визначення розміру шкоди |
| Шкода, заподіяна працівником з необережності (без умислу) | За фактичними втратами — на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу відповідно до встановлених норм |
| Розкрадання, нестача, умисне знищення або умисне зіпсуття матеріальних цінностей | За цінами, що діють у цій місцевості на день відшкодування шкоди* |
| Розкрадання та нестача продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві й у буфетах) і в комісійній торгівлі | За цінами, встановленими для продажу (реалізації) продукції і товарів |
| Розкрадання, умисне зіпсуття, нестача або втрата окремих видів майна та інших цінностей | В особливому порядку**, у тому числі в кратному розмірі |
| * Якщо стягнення компенсації завданої шкоди здійснюватиметься в судовому порядку, то суд визначить розмір покриття шкоди за цінами, що діють на день винесення рішення. Проте згодом (при зміні цін на момент виконання рішення) можна пред’явити новий позов (абзац п’ятий п. 9 постанови № 6). ** Порядок визначення розміру шкоди за особливими правилами встановлено Законом № 217 і Порядком № 116 (див. нижче). | |
Важливо! Кратну матеріальну відповідальність у розмірах, установлених Законом № 217, несуть тільки:
— працівники, які виконують валютні операції та операції, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересилкою, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, і які є винними в розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їх втратах, якщо вони допущені внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій;
— особи, безпосередньо не пов’язані з виконанням зазначених вище операцій, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей.
Для визначення розміру відповідальності працівника за Законом № 217 застосовують такі коефіцієнти (див. табл. 10.5):
Таблиця 10.5. Визначення розміру шкоди згідно із Законом № 217
| Вид цінностей | База для визначення розміру шкоди | Підвищувальний коефіцієнт |
| Дорогоцінні метали (золото, срібло, платина та метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промпродукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо)) | Вартість металу в чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків | 2 |
| Дорогоцінне каміння (крім огранованого) — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому й обробленому вигляді (виробах) | Вартість за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків | 2 |
| Дорогоцінне каміння (крім огранованого) органогенного утворення — перли і бурштин у сировині, необробленому й обробленому вигляді | 2 | |
| Ограноване дорогоцінне каміння, ювелірні та побутові вироби, виготовлені з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння | 3 | |
| Алмазні інструменти й алмазний порошок з природних алмазів | 2 | |
| Музейні експонати, що містять дорогоцінні метали | Експертна оцінка з урахуванням історико-художньої цінності | 2 |
| Музейні експонати, що містять дорогоцінне каміння | 3 | |
| Іноземна валюта, а також платіжні документи та інші цінні папери в іноземній валюті | Вартість валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків | 3 |
А ось розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) інших матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації, розраховують за різними правилами залежно від того, кому заподіяно майнову шкоду (п. 2 Порядку № 116*):
* Про те, що в такому випадку слід керуватися цим документом, говориться, зокрема, в листі Мінфіну від 12.01.2015 р. № 31-11420-08-10/558.
1) державі (в особі державних органів, державних підприємств), територіальній громаді (в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств) або суб’єктові господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі — розмір збитків визначають відповідно до Методики № 1891;
2) недержавним суб’єктам господарської діяльності — розмір збитків визначають шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.
Таким чином, якщо на підприємстві при інвентаризації встановлено факт розкрадання, нестачі, умисного знищення або умисного псування матеріальних цінностей (крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей), то потрібна незалежна оцінка розміру збитків. Здійснює її професійний оцінювач — фізична особа, яка має відповідний сертифікат, або юридична особа, у якої працює хоча б один оцінювач, який отримав сертифікат суб’єкта оціночної діяльності.
Для проведення оцінки збитків між підприємством і суб’єктом оціночної діяльності укладають договір на проведення оцінки майна. За її результатами складають Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), в якому і буде видно оцінену суму збитків. Її й пред’являють винній особі для відшкодування.
10.7. Стягуємо компенсацію шкоди з винної особи
Завдану підприємству шкоду стягують з працівника за певними правилами. Причому порядок такого стягнення залежить від того, перевищує сума відшкодування розмір середнього заробітку винної особи чи ні.
Відшкодування не перевищує середнього заробітку
У такому разі суму, розраховану відповідно до законодавства, утримують із заробітної плати на підставі розпорядження (наказу) керівника підприємства (ч. 1 ст. 136 КЗпП).
Якщо шкоду заподіяв директор (гендиректор) підприємства, рішення про притягнення його до матеріальної відповідальності приймається або виконавчим органом у цілому (наприклад, дирекцією), або на загальних зборах учасників товариства. В останньому випадку таке рішення оформляють у вигляді протоколу загальних зборів учасників.
Наказ (розпорядження) про притягнення працівника до матвідповідальності видають не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної ним шкоди (що вважають таким днем, див. нижче). А ось звернення наказу до виконання можливе не раніше 7 днів із дня повідомлення про це працівника (ч. 2 ст. 136 КЗпП). Причому під зверненням до виконання розуміють передачу розпорядження бухгалтеру з розрахунків із працівниками, а не реальне утримання.
А скільки є часу для ознайомлення працівника з виданим наказом (розпорядженням) про утримання з його заробітку суми шкоди?
Строк для такого ознайомлення законодавством не встановлений. Проте краще це зробити якнайшвидше. Повідомити працівника радимо під підпис. Це допоможе уникнути проблем, якщо раптом у майбутньому працівник захоче оскаржити правомірність стягнення компенсації шкоди.
Днем виявлення заподіяної шкоди вважають день, коли власник (уповноважений ним орган) дізнався про її заподіяння
Так, якщо це відбулося при інвентаризації, то таким днем буде день підписання відповідного акта або висновку (п. 20 постанови № 14).
А ось днем прийняття рішення про притягнення працівника до матвідповідальності буде день підписання відповідного наказу (розпорядження) керівником підприємства або день, яким датований протокол загальних зборів учасників госптовариства.
Важливо! Утримуючи суму відшкодування із заробітної плати співробітника підприємства, не забувайте про обмеження на розмір відрахувань, установлені ст. 127 — 129 КЗпП.
Так, згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 % суми «чистої» заробітної плати (тобто за вирахуванням ПДФО і військового збору). У виняткових випадках, прямо передбачених законодавством, стягувати можна до 50 % зарплати. При цьому якщо йдеться про відрахування за кількома виконавчими документами, працівнику в будь-якому випадку необхідно зберегти 50 % його заробітку.
Зазначені вище обмеження не діють тільки тоді, коли відрахування із зарплати здійснюються в умовах відбування виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань не може перевищувати 70 % «чистої» заробітної плати.
Зауважте: не допускаються утримання з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП).
Бувають ситуації, коли працівник не згоден із притягненням його до матеріальної відповідальності або з розміром відшкодування шкоди. У такому разі він може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (ст. 224 КЗпП) та/або до суду (ст. 233 КЗпП).
Відшкодування більше середньомісячного заробітку
У такому разі роботодавець повинен звернутися до суду (ч. 3 ст. 136 КЗпП). При цьому пам’ятайте, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом до працівника про відшкодування матеріальної шкоди становить 1 рік із дня її виявлення (ст. 233 КЗпП).
Водночас якщо працівник, який притягується до матеріальної відповідальності, визнає свою вину і не заперечує проти розрахованого розміру шкоди, він може відшкодувати шкоду добровільно (ч. 5 ст. 130 КЗпП).
Покрити заподіяну роботодавцеві шкоду можна такими способами:
— шляхом утримання із заробітної плати за заявою працівника. У такому разі обмеження на відрахування із зарплати не діє. Роботодавець може здійснювати утримання в розмірі, зазначеному в заяві;
— шляхом внесення грошових коштів до каси або на поточний рахунок роботодавця в банку. У цій ситуації розмір коштів, що вносяться, не обмежується.
Крім того, за згодою власника (уповноваженого ним органу) працівник може передати для покриття завданої шкоди рівноцінне майно або виправити пошкоджене.
На цьому закінчуємо нашу довгу і продуктивну розмову, яка стосується проведення обов’язкової річної інвентаризації. Упевнені, вона допоможе вам без зусиль упоратися із цим заходом як у поточному році, так і надалі.
висновки
- Матеріальна відповідальність може бути покладена на винного працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
- За загальним правилом працівник відшкодовує завдані підприємству збитки в межах завданої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
- Повну матеріальну відповідальність несуть насамперед працівники, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
- Якщо при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного з них, роботодавець може ввести колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
