Платникові ПДВ нічого не заважає подати уточнюючий розрахунок і включити ПН від колишнього ПДВшника до складу ПК відповідного періоду. Водночас набагато простіше не морочитися з уточненкою, а включити таку ПН до ПДВ-декларації будь-якого подальшого періоду в межах строку, встановленого абзацом четвертим п. 198.6 ПКУ. Адже жодних законодавчих перешкод для цього немає. А тепер детальніше.
Загальні правила формування ПК установлені ст. 198 ПКУ. Зокрема, до складу ПК включають суми податку, сплачені/нараховані при придбанні/виготовленні товарів і послуг за умови, що такі суми податку підтверджені ПН, зареєстрованою в ЄРПН (пп. 198.1 і 198.6 ПКУ). Тобто якщо вхідна ПН зареєстрована в ЄРПН (що може зробити виключно платник ПДВ (101.16 БЗ)), складена на підставі первинних документів і вписується у вимоги п. 201.11 ПКУ, то ваше право на ПК беззаперечне. Тепер про період, в якому це право може спрацювати.
Перший звітний період, в якому ПН може бути включена до складу ПК, залежить від своєчасності її реєстрації в ЄРПН. Якщо ПН зареєстрована своєчасно, то вона може бути врахована у складі ПК уже в періоді, в якому складена. Якщо несвоєчасно — у періоді, в якому зареєстрована в ЄРПН. У будь-якому випадку, якщо ви одразу таким правом не скористалися, воно за вами зберігається протягом 1095 календарних днів з дати складання ПН (п. 198.6 ПКУ, 101.13 БЗ). Цей строк установлений без будь-якої залежності від зміни ПДВ-статусу постачальника в майбутньому.
Тому відкладену ПН можна включити до ПК будь-якого наступного періоду в межах 1095 днів з дати її складання, незважаючи на поточний ПДВ-статус постачальника, який склав таку ПН.
Щодо інформації з другої квитанції відзначимо, що вона є підтвердженням про прийняття або повідомленням про неприйняття декларації (п. 12 Порядку № 557*). Тому якщо в другій квитанції сказано, що декларація прийнята, то повідомлення про те, що постачальник, який склав ПН, на момент подання декларації не зареєстрований ПДВшником, є лише довідковою інформацією. Тобто ця інформація просто доводиться до відома платника і не є підставою для відмови в прийнятті декларації.
Утім, фіскали вважають, що вони мають право після отримання платником другої квитанції про прийняття декларації направити такому платникові письмове повідомлення про відмову в її прийнятті із зазначенням причин такої відмови (див. 129.03 БЗ). Для цього у них є 5 робочих днів з дати отримання декларації (п. 49.11 ПКУ). Ми з цим не згодні й суди на нашому боці**. Загалом, враховуючи, що між втратою постачальником статусу ПДВшника і правом покупця на ПК з ПН, складеної і зареєстрованої в ЄРПН таким постачальником (у період дії його ПДВ-реєстрації), немає жодного зв’язку, інформацію з другої квитанції можна сміливо проігнорувати. Ця інформація не може бути підставою для невизнання ПДВ-декларації податковою звітністю.
** Детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, № 32, с. 27, 2020, № 66, с. 17.
