Запитання цікаве. Нагадаємо, що платникам єдиного податку дозволено здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі — готівковій та/або безготівковій (п. 291.6 ПКУ). Відповідно з цієї норми прямо випливає, що бартерні розрахунки для єдиноподатників — під забороною*.
* Докладно про це читайте у «Податки & бухоблік», 2019, № 60, с. 8.
Бартерна (товарообмінна) операція — господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (п.п. 14.1.10 ПКУ).
Отже, бартерними є операції, в яких розрахунки здійснюються: (1) без грошей; (2) у рамках одного договору. Саме такі операції є бартерними у розумінні ПКУ і, відповідно, саме вони заборонені єдиноподатникам відповідно до вищезгаданого п. 291.6 ПКУ.
Договором, у рамках якого здійснюються бартерні операції, є договір міни (ч. 1 ст. 715 ЦКУ). Згідно з п. 291.6 ПКУ негрошові розрахунки заборонені єдиноподатникам за відвантажені товари, виконані роботи і надані послуги. Тобто у тих випадках, коли єдиноподатник виступає продавцем товарів. Договір міни підпадає під цю заборону, адже кожна із сторін цього договору є продавцем того товару, який він передає в обмін (ч. 2 ст. 715 ЦКУ).
Що ми маємо у ситуації, про яку запитує наша читачка? Жодного договору міни. Натомість ідеться про два договори дарування (ч. 1 ст. 717 ЦКУ). Так, ці договори укладені на одному відрізку часу, між двома тими самими суб’єктами господарювання та кожен із цих суб’єктів одночасно є і дарувальником, і обдарованим. Однак усі ці фактори не перетворюють два «зустрічних» договори дарування на договір міни.
Звичайно, податківці можуть підозрювати, що насправді йдеться не про подарунки, а про розрахунок за товари. Формально довести це складно, адже взаємна передача товарів відбувається в рамках двох різних договорів, а не в рамках одного, як це передбачає п.п. 14.1.10 ПКУ. Однак, з іншого боку, у фіскалів можуть бути підстави говорити про удаваний правочин. Тобто про ситуацію, коли один правочин вчинюється, щоб приховати інший, насправді вчинений (ч. 1 ст. 235 ЦКУ).
Якщо податківці доведуть, що за двома договорами дарування маскувався договір міни, відносини сторін будуть регулюватися саме правилами договору міни (ч. 2 ст. 235 ЦКУ). І за таких обставин можна говорити про те, що платник єдиного податку порушив вимоги п. 291.6 ПКУ і повинен: (1) обкласти дохід від такої операції за підвищеною ставкою (15 % для ФОП і подвійна ставка для юросіб) згідно з п.п. 3 п. 293.4, п.п. 2 п. 293.5 ПКУ; (2) залишити спрощену систему на вимогу п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ. Докладно про удавані правочини читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 55, с. 13.
Тож, у принципі, застосувати механізм «зустрічних подарунків» одне одному можуть лише сміливі єдиноподатники. І, звичайно ж, вартість отриманого подарунка (визначену на рівні звичайних цін згідно з БЗ 107.01.03; 108.01.02) слід у такому випадку включити до «єдиноподаткових» доходів відповідно до п. 292.3 ПКУ. Вартість переданого подарунка на об’єкт оподаткування єдиним податком ніяк не вплине (див. «Безоплатне «в обтяження»: МСФЗ-особливості доходу» цього номера).
