Негрошові розрахунки: табу для ЄП

Нестеренко Максим, податковий експерт
Податки & бухоблік Липень, 2019/№ 60
В обраному У обране
Друк
Останнім часом наші читачі все частіше повідомляють нас про те, що фіскали вчергове почали закручувати гайки єдиноподатникам. Цього разу приводом стали негрошові розрахунки, які начебто застосовують спрощенці. Давайте розбиратися, коли у таких звинувачень є законодавчі підстави, а коли — ні.

Для початку нагадаємо загальне правило. Єдиноподатники першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ПКУ). Одразу звернемо увагу на те, що: (1) зазначена заборона стосується розрахунків єдиноподатника саме за реалізовані (а не придбані) ним товари, роботи чи послуги, (2) все, сказане нижче, не стосується платників єдиного податку групи 4.

ФОП-єдиноподатник, який дозволив собі негрошову форму розрахунків, повинен дохід, отриманий при застосуванні такої форми розрахунків, оподаткувати за ставкою 15 % (п.п. 3 п. 293.4 ПКУ), а юрособа-єдиноподатник такий дохід оподатковує за подвійною ставкою — 6 % або 10 % в залежності від обраної базової ставки єдиного податку (п.п. 2 п. 293.5 ПКУ).

Однак головна проблема, яку тягне за собою негрошова форма розрахунків, — не підвищена ставка єдиного податку, а втрата права перебувати на спрощеній системі. Єдиноподатник, який дозволив собі таку форму розрахунків, зобов’язаний перейти на загальну систему з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено негрошову форму розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Отже, заборона на негрошові розрахунки для єдиноподатників у ПКУ дійсно є. Однак фіскали, як свідчить практика, трактують цю заборону дуже широко. Давайте подивимося на конкретні ситуації.

Бартерні операції

Бартерна (товарообмінна) операція — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (п.п. 14.1.10 ПКУ).

Очевидно, що

прямий бартер для єдиноподатників — під повною забороною

Фіскали це підтверджують (БЗ 108.01.01).

При цьому, на думку судів, порушенням п. 291.6 ПКУ є власне факт здійснення бартерної операції, а укладення бартерного договору таким порушенням ще не є (див. рішення Сумського окружного адмінсуду від 27.09.2018 р. у справі № 818/1100/17).

Докладно про правові та облікові нюанси бартерних операцій читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 50, с. 39.

Взаємозаліки

Взаємозаліком зазвичай називають залік зустрічних однорідних вимог, порядок якого прописано у ст. 601 ЦКУ і ч. 3 ст. 203 ГКУ. Така форма розрахунків під визначення, наведене у п.п. 14.1.10 ПКУ, прямо не підпадає, однак фіскали фактично прирівнюють її до бартерної.

Вони наголошують, що єдиноподатники не мають права погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом, ніж грошовим (БЗ 108.01.01, див. також лист ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.07.2016 р. № 2538/10/08-01-12-03-11). А у випадку із взаємозаліком має місце погашення заборгованості не грошима, а припиненням грошової вимоги за зустрічною заборгованістю.

Важливо! Заборона стосується не лише відкритого, але і прихованого взаємозаліку. Наприклад, прихованим взаємозаліком є ситуація, коли єдиноподатник-комітент застерігає в договорі комісії на продаж, що комісіонер свою комісійну винагороду утримує з виручки від реалізації товарів комітента, а комітенту перераховує грошові кошти вже за вирахуванням своєї винагороди.

Тож у випадку, коли єдиноподатник продає свої товари або послуги через посередника за договором комісії (ст. 1011 ЦКУ), договором доручення (ст. 1000 ЦКУ) чи агентським договором (ст. 297 ГКУ), винагороду посереднику безпечніше перераховувати окремим платежем.

Також отримувати посередницьку винагороду окремим платежем слід у випадку, коли єдиноподатник сам виступає посередником (комісіонером, повіреним тощо). Згідно з п. 292.4 ПКУ його доходом є виключно винагорода, а транзитні кошти до єдиноподаткової декларації не включаються і відображаються лише у єдиноподаткових книгах (БЗ 107.07). Та краще попросити у комітента чи довірителя, аби він перерахував посередницьку винагороду окремим платежем. Бо якщо єдиноподатник-посередник утримає цю суму із транзитних коштів, які надійшли від покупця, знову вийде взаємозалік і негрошовий розрахунок. У такій ситуації єдиноподатник отримає грошові кошти, але не від тієї особи, якій надав посередницькі послуги.

Докладніше про взаємозалік читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 51, с. 23.

Вексельні розрахунки

Вексель — це документ, який видається лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (ст. 4 Закону України від 05.04.2001 р. № 2374-III). Тож вексель — це розписка, яка посвідчує грошовий борг векселедавця і дає право відстрочити погашення цього боргу грошима.

Чи є вексельна форма розрахунків негрошовою? Судячи з усього, так. Адже у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Тож

фактично видача векселя означає, що векселедавець розрахувався за придбані товари у негрошовій формі

Але! Тут потрібно зробити суттєве зауваження. Фіскали у своїх роз’ясненнях як щодо підприємців (БЗ 107.12), так і щодо юросіб (БЗ 108.05) заявляють, що єдиноподатник не може ані отримувати вексель (щоб оформити грошовий борг за поставлені ним товари), ані видавати його (щоб оформити грошовий борг за придбані товари). Єдине, що вони дозволяють єдиноподатникам, — погасити векселі, емітовані в період перебування на загальній системі.

Ми з таким підходом не згодні: п. 291.6 ПКУ забороняє єдиноподатнику негрошові розрахунки лише за відвантажені ним товари. Відтак, заборона на вексельні розрахунки стосується тільки ситуації, коли єдиноподатник приймає вексель і таким чином припиняється його дебіторська заборгованість за відвантажені, але не оплачені товари. А от видавати вексель за придбані єдиноподатником товари і припиняти таким чином кредиторську заборгованість за отримані, але не оплачені товари єдиноподатнику, на нашу думку, ніщо не заважає. Хоча суди, схоже, схиляються до того, що і видача векселя для єдиноподатника — це порушення п. 291.6 ПКУ (див. постанову Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 06.09.2018 р. у справі № 804/675/18).

Докладніше про сутність та облік вексельних розрахунків читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 92, с. 23, 26, 28.

Відступлення права вимоги

Тут ми говоримо про ситуацію, коли платник єдиного податку відвантажив товари (роботи, послуги) і чекає оплату за них. В процесі цього очікування єдиноподатник у якийсь момент приймає рішення відступити своє право вимоги за відвантажені товари згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУ. Тобто єдиноподатник виступає первісним кредитором, який продає своє право вимоги іншій особі (новому кредитору). Після чого від боржника єдиноподатник (як первісний кредитор) уже ніяких грошей не отримає.

Чи є припустимою для єдиноподатника така форма припинення права вимоги? Фіскали у своїх роз’ясненнях наразі здебільшого виступають проти такої комбінації як для підприємців (див. лист ГУ ДФС у Львівській обл. від 30.01.2019 р. № 316/ІПК/13-01-13-01-12 та БЗ 107.04), так і для юросіб-єдиноподатників (БЗ 108.01.02). На їхню думку, укладення договору відступлення права вимоги є механізмом розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у негрошовій формі. Тому укладення такого договору не дає права застосовувати спрощену систему.

Хоча іноді фіскали не заперечують проти того, аби юрособа-єдиноподатник відступала своє право вимоги, що є сумою передплати — авансового платежу, здійсненого юрособою — платником єдиного податку (див., наприклад листи ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 09.10.2018 р. № 4341/ІПК/08-01-12-04-11 // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 92, с. 2 та ГУ ДФС в Одеській обл. від 11.04.2019 р. № 1561/ІПК/15-32-12-04-17). Вони заявляють, що забороняюча норма п. 291.6 ПКУ до операції укладання договору про відступлення права вимоги не застосовується, оскільки договір, за яким переуступається вимога, передбачає придбання єдиноподатником послуг, а не їх надання. Водночас, якщо і ви хочете проводити переуступку, перед цим краще отримайте індивідуальне роз’яснення і дійте відповідно до його висновків.

Утримання комісії банком

Одна із найбільш неоднозначних ситуацій. Уявімо, що єдиноподатник реалізує свої товари із застосуванням платіжних терміналів (еквайринг). Банк, який надає цю послугу, зараховує на поточний рахунок єдиноподатника грошові кошти за вирахуванням плати за свої послуги (комісії банку).

Чи є такий розрахунок негрошовим? Одразу скажемо: в частині розрахунків з банком за його послуги — ні. Адже єдиноподатник придбаває в банку послуги, а не надає їх йому. Відтак, п. 291.6 ПКУ до розрахунків між єдиноподатником і банком узагалі не застосовний.

Але чи можна говорити про негрошовий розрахунок між єдиноподатником і покупцями за продані таким покупцям товари? Бо ж єдиноподатник продає таким покупцям товари на певну суму, а сума грошей на його рахунок приходить менша, ніж вартість реалізованих товарів.

Фіскали у своїх консультаціях подекуди неофіційно натякають єдиноподатникам на порушення п. 291.6 ПКУ в «еквайрингових» ситуаціях. У такому випадку рекомендуємо отримати письмову індивідуальну консультацію і діяти на її підставі.

Внески до статутного капіталу

Внесок до статутного капіталу — це передача майна підприємству в обмін на корпоративні права. Враховуючи це, вважаємо, що юрособі-єдиноподатнику краще уникати майнових внесків до статутного капіталу інших підприємств і обмежитися тільки грошовими внесками. Бо ж майнові внески — це фактично бартер: підприємство передає товари, а в обмін отримує не гроші, а корпоративні права іншого підприємства.

Хоча фіскали ставляться до ситуації ліберально: вони не бачать нічого поганого у тому, аби юрособа-єдиноподатник робила як грошові, так і майнові внески до статутного капіталу інших підприємств (БЗ 108.01.02, лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 09.11.2018 р. № 4773/ІПК/20-40-12-03-25).

Що стосується фізосіб-єдиноподатників, то для них усе простіше.

ФОП-єдиноподатники можуть робити як грошові, так і майнові внески до статутного капіталу інших підприємств

Адже корпоративні права, отримані в обмін на внесок до статутного капіталу, — це не підприємницький, а «цивільний» дохід фізособи, який до того ж ще й звільняється від оподаткування ПДФО (п.п. 165.1.44 ПКУ).

А якщо юрособа-єдиноподатник виступає не інвестором, а емітентом корпоративних прав? Тобто якщо інші особи роблять майновий внесок до її статутного капіталу. Чи може така юрособа бути платником єдиного податку? Так, може. По-перше, випуск корпоративних прав, в обмін на які єдиноподатник отримує внесок, не можна вважати відвантаженням товару (виконанням роботи/наданням послуги). А по-друге, розд. XIV ПКУ прямо передбачено, що до статутного капіталу юрособи-єдиноподатника можна робити як грошові, так і майнові внески. І такі внески не оподатковуються єдиним податком (п.п. 8 п. 292.11 ПКУ).

Докладніше про внески до статутного капіталу читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 34, с. 13.

Електронні гроші

За своєю правовою суттю електронні гроші — це автоматизована система, що використовується для кількісного обліку прав вимоги, якими володіють користувачі системи. Докладно про електронні гроші читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 101, с. 16.

Фіскали категорично відкидають право єдиноподатників застосовувати електронні гроші у розрахунках за продані ними товари (роботи, послуги), не наводячи при цьому якихось вагомих аргументів. На їхню думку, електронні гроші просто за своєю суттю не є грошовою формою розрахунків (БЗ 107.04, втратила чинність 01.01.2019 р.).

Якщо ви не хочете сперечатися, краще утриматися від розрахунків за продані товари електронними грошима. А от придбавати товари за електронні гроші єдиноподатнику ніщо не заважає.

І ще одне. Фіскали нещодавно обзивали електронними грошима і негрошовими розрахунками також і розрахунки із застосуванням LiqPay (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2018 р. № 5313/ІПК/26-15-13-06-09 // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 4, с. 5). На нашу думку, це неправильно: LiqPay — це інформаційно-технологічний інтерфейс ПриватБанку, який надає можливість користувачам розпоряджатися своїми грошовими коштами в мережі Інтернет. Негрошові розрахунки і п. 291.6 ПКУ тут узагалі ні до чого.

Схоже, що фіскали самі почали усвідомлювати хиткість своєї позиції щодо розрахунків із застосуванням LiqPay. Однак прямо своєї помилки вони поки що не визнали і обов’язок відповідати на запитання, чи є LiqPay-розрахунки грошовими, переклали на НБУ (див. листи ДФСУ від 24.01.2019 р. № 255/6/99-99-13-01-02-15/ІПК і від 01.02.2019 р. № 373/6/99-99-13-01-03-15/ІПК і БЗ 107.04).

Зарплата в натуральній формі

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР). Тож загальне визначення заробітної плати допускає її виплату не у грошовій формі. Хоч і допускає це швидше як виняток, ніж як правило.

Колдоговором може бути передбачено часткову виплату зарплати натурою: (1) за цінами не вище собівартості; (2) у розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої зарплати за місяць; (3) у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників. Водночас додатком до постанови КМУ від 03.04.93 р. № 244 встановлено перелік товарів, якими заборонено видавати зарплату за будь-яких умов.

Чи може єдиноподатник виплачувати заробітну плату в натуральній формі? На нашу думку, ні. Адже така виплата заробітної плати буде своєрідною формою бартеру: єдиноподатник передає своєму працівнику товари, а як плату за них отримує працю, а не гроші. А з урахуванням того, що передача товарів працівнику цілком відповідатиме податковому визначенню продажу (п.п. 14.1.202 ПКУ), маємо порушення п. 291.6 ПКУ.

висновки

  • Прямий бартер, взаємозалік і виплата заробітної плати натурою є формами розрахунків, які для єдиноподатників однозначно заборонені.
  • Розрахунки із застосуванням векселів і електронних грошей фіскали трактують як негрошові. Вважаємо, що єдиноподатник має право видавати вексель за придбані ним товари.
  • Фіскали здебільшого вважають, що відступлення єдиноподатниками права вимоги є порушенням грошової форми розрахунків, хоча трапляються і протилежні висновки.
  • Юрособам-єдиноподатникам, на нашу думку, слід уникати внесків до статутного капіталу інших осіб у негрошовій формі. Фіскали проти таких внесків не заперечують.
  • Утримання комісії, яку банк або міжнародна система грошових переказів вираховує з виручки єдиноподатника, не є порушенням грошової форми розрахунків.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд