Коли видобування води загрожує єдиному податку?

Вода — корисна копалина

З водою ми маємо справу щодня. Вона знаходиться навколо нас. Водночас багато хто забуває, що вода є корисною копалиною.

Про це говорить і п.п. 14.1.91 ПКУ. Але це горде ім’я присвоюється не всій воді, а тільки тій, що видобувається із надр землі. Тобто тільки підземна вода є корисною копалиною.

Тому ті суб’єкти господарювання, що не видобувають воду з надр, а, наприклад, забирають її з поверхневих водних об’єктів (річок, озер, ставків тощо), мають справу з водою, якій статусу корисних копалин не надано.

Для кого добування води — табу

Віднесення підземної води до корисних копалин одразу викликає у суб’єктів господарювання, які збираються видобувати воду, запитання: а як цей статус впливає на їх право здійснювати її видобування?

Це питання є доволі актуальним для ФОП — платників ЄП груп 1 — 3 та юросіб — платників ЄП групи 3. Адже

Щоб дати відповідь на це запитання, слід відкрити постанову КМУ від 12.12.94 р. № 827, якою затверджений Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до цього Переліку всі види підземних вод, а саме мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого та нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні та теплоенергетичні, визнані корисними копалинами загальнодержавного значення.

Отже, видобувати підземні води, а також продавати їх платник ЄП груп 1 — 3 не може.

На це вказують і фіскали (листи ДПСУ від 03.05.2019 р. № 1953/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК та від 13.04.2021 р. № 1510/ІПК/99-00-04-03-03-06).

Отже,

Він порушує умови перебування на спрощеній системи, оскільки здійснює видобуток корисних копалин загальнодержавного значення.

Водночас платникам ЄП груп 1 — 3 не заборонено операції з водою. Тобто не заборонено використовувати воду у своїй діяльності (для виробничих цілей) чи задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб. Головна умова — щоб така вода не була видобута із надр землі самим платником ЄП груп 1 — 3. Тобто щоб сам спрощенець не здійснював технологічні операції з вилучення та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню підземної води (п.п. 14.1.51 ПКУ).

Отже, якщо спрощенець лише придбаває воду у інших суб’єктів, які видобули її, то таку воду він може використовувати у своїй діяльності і на санітарно-гігієнічні та питні потреби, лишаючись платником ЄП.

При цьому він не стане платником рентної плати ані в частині:

— рентної плати за видобування води, бо воду він не видобуває;

— рентної плати за спецводокористування, бо на сьогодні платником цієї частини рентної плати є лише первинний водокористувач, тобто суб’єкт господарювання, який видобуває воду або забирає з водного наземного джерела.

Купивши воду в інших, платник ЄП стає лише вторинним водокористувачем, які рентну плату за спецводокористування не платять.

СільгоспЄП і вода — друзі

А от для платників сільгоспЄП заборони на видобування корисних копалин, а отже і підземної води, немає.

Але щоб платники сільгоспЄП могли видобувати підземну воду, вони повинні отримати відповідні дозвільні документи, а також, можливо, сплачувати рентну плату.

Спецводокористування. Одним із документів, який слід отримати при видобуванні води із свердловини, є дозвіл на спецводокористування. Його отримує той суб’єкт, який видобуває воду із землі (через свердловину) за допомогою певних технічних засобів (ст. 48 ВКУ).

Здійснюючи такі дії, суб’єкт господарювання здійснює спецводокористування. А воно відповідно до ст. 49 ВКУ здійснюється тільки на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Цей висновок не стосується тільки випадку, коли забір води відбувається в об’ємі до 5 м³ на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води.

Отже, коли платник сільгоспЄП буде видобувати із свердловини на добу не більше 5 м³ води, то йому такі операції можна здійснювати без отримання дозволу на спецводокористування. Якщо ж він буде видобувати воду у більшому обсязі, то доведеться отримати дозвіл на спецводокористування.

Щоб отримати такий дозвіл, слід орієнтуватися на вимоги ст. 49 ВКУ, а також на Порядок, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321.

Звертаємо увагу! Незалежно від того, отримав платник сільгоспЄП дозвіл на спецводокристування чи ні (бо видобуває до 5 м³ води за добу) і чи використовує він воду у госпдільності або для санітарно-гігієнічних цілей (за загальним правилом у цьому випадку рентну плату за спецводокористування платити не слід), нараховувати рентну плату за спецводокористування він не буде. Річ у тім, що

Детально про це читайте у «Податки & бухоблік», 2021, № 10, с. 22.

Видобування. Взагалі-то видобувати підземні води (крім мінеральних) із свердловини можна тільки на підставі спецдозволів (ст. 21 Кодексу про надра). Але є випадки, в яких платники сільгоспЄП можуть це робити і без дозволу.

Йдеться про два випадки (ст. 23 Кодексу про надра):

1) коли видобувають підземну воду із свердловини для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, із кожного з водозаборів у обсязі, що не перевищує 300 м³ на добу;

2) якщо видобувачами води із свердловини є сільгосптоваровиробники, частка сільгосптоваровиробництва яких за попередній звітний рік дорівнює або перевищує 75 % і таку видобуту воду вони використовують для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Оскільки ми говоримо про платників сільгоспЄП, які тримають сільгоспчастку на рівні 75 % і воду використовують у своїй діяльності, то зазвичай вони дозволу не отримують.

Водночас той факт, що платник сільгоспЄП може видобувати воду без дозволу на видобування, не говорить, що він не буде сплачувати рентну плату за видобування води.

Річ у тім, що:

— по-перше, від сплати рентної плати за видобування води платники сільгоспЄП не звільнені;

— по-друге, платниками рентної плати для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів, які відносяться до фермерських господарств, що провадять діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спецводокористування (п.п. 252.1.4 ПКУ).

З вищенаведеного випливає, що із числа платників сільгоспЄП не платитимуть рентну плату за видобування води тільки ті, які або:

— не отримали дозвіл на спецводокористування, тобто вони за добу добувають воду у обсязі меншому за 5 м³. На цьому наголошують і фіскали у БЗ 122.04;

— віднесені до фермерських господарств.

Решті платників сільгоспЄП доведеться сплачувати рентну плату за видобування води. Нараховувати її вони будуть виходячи з вартості видобутої корисної копалини, тобто вартості видобутого із свердловини обсягу води.

Для нарахування рентної плати слід перемножити вартість видобутої води і ставку рентної плати у розмірі 5 % від вартості води.

Коли рентну плату за видобування води розраховує платник сільгоспЄП, який апріорі не є гірничим підприємством, то у нього постійно виникають проблеми із визначенням вартості видобутої води.

Річ у тім, що вартість видобутої води для розрахунку рентної плати розраховується за більшою з таких величин:

— за фактичними цінами. Тобто виходячи з розміру доходу, отриманого від реалізації води (п.п. 252.7.1 ПКУ). Правила визначення фактичної ціни прописано у п. 252.8 ПКУ;

— за розрахунковою вартістю. Коли визначають цей показник, то беруть до уваги витрати, понесені на видобування води, які скориговані на рівень рентабельності гірничого підприємства при видобуванні певного виду корисних копалин (п.п. 252.7.2 ПКУ). Правила визначення розрахункової вартості прописані у п. 252.16 ПКУ. Розмір коефіцієнта рентабельності на 2021 рік при видобуванні води становить 0,103 (лист ДКЗУ від 02.03.2021 р. № 210/02).

Коли воду видобувають для споживання, то у платника сільгоспЄП не буде фактичної ціни реалізації води (вона дорівнює нулю). Тому для розрахунку слід брати розрахункову вартість.

Рентну плату за видобування обчислюють у додатку 1 до декларації з рентної плати. У ньому податок розраховується за кожний квартал окремо. Правила заповнення додатку шукайте у «Податки & бухоблік», 2019, № 42, с. 24.

Подають таку декларацію щокварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Податок сплачують протягом 10 днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації з рентної плати (п. 257.5 ПКУ).