Виплата доходу фізособі-комітенту

9.1. Укладаємо договір комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Такі правочини комісіонер вчиняє від свого імені, але за рахунок комітента (ч. 1 ст. 1011 ЦКУ).

Істотними умовами договору комісії, за яким комісіонер зобов’язується продати майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦКУ).

За виконане доручення комітент повинен виплатити комісіонеру винагороду в розмірі й у порядку, встановлених договором.

Основні «комісійні» питання регулює гл. 69 ЦКУ. Водночас спеціальні правила приймання на комісію і реалізації окремих видів майна комітентів можуть містити інші нормативно-правові акти. Зокрема, такі спеціальні правила встановлені для комісійної торгівлі:

— непродовольчими товарами (Правила № 37). Форми первинних документів, які застосовуються для оформлення операцій з такими товарами, затверджені наказом МЗЕЗторгу від 08.07.97 р. № 343;

— ювелірними виробами (наказ Мінфіну від 27.10.2004 р. № 678);

— транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери (Порядок № 1200).

Зверніть увагу:

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все отримане за договором комісії (ст. 1022 ЦКУ). У свою чергу, комітент зобов’язаний прийняти від комісіонера все належним чином виконане (ст. 1023 ЦКУ).

Стаття 1020 ЦКУ надає право комісіонеру утримати свою комісійну винагороду із сум, що підлягають виплаті комітенту. Але такий варіант не підійде, якщо підприємство-комісіонер є єдиноподатником групи 3. Чому? Розповімо далі.

Обмеження для комісіонерів-єдиноподатників. Нагадаємо: єдиноподатники можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі — готівковій або безготівковій (п. 291.6 ПКУ). Тобто будь-які види взаємозаліків їм заборонені. Отже, утримувати свою комісійну винагороду з виручки, одержаної від продажу товарів, єдиноподатнику не можна. Адже за подібне порушення він буде зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Діяти потрібно так: спочатку всю виручку виплатити комітенту, а потім — отримати від нього свою винагороду. У зв’язку із цим при розрахунку в безготівковій формі доведеться «проганяти» гроші в обидва боки по банківських рахунках. При розрахунках готівкою достатньо правильно оформити документи на видачу коштів фізособі і на отримання від неї комісійної винагороди.

Крім того, єдиноподатники повинні пам’ятати, що їм заборонено продаж підакцизних товарів (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). А отже, приймати такі товари на комісію підприємцям-спрощенцям групи 3 не можна.

РРО/ПРРО. У загальному випадку комісіонер при розрахунках з покупцями готівкою (а також за допомогою електронних платіжних засобів) повинен застосовувати РРО або ПРРО. При цьому розрахунки через РРО/ПРРО необхідно проводити на повну суму покупки (ст. 3 Закону про РРО).

Те саме стосується й отримання готівкою (або із застосуванням електронних платіжних засобів) суми комісійної винагороди від фізособи-комітента. Адже ця операція цілком уписується у визначення розрахункової згідно зі ст. 2 Закону про РРО.

Нагадаємо: розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а також видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу). У разі застосування банківської платіжної картки розрахунковою операцією вважають оформлення відповідного розрахункового документа про оплату в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів про перерахування коштів у банк покупця.

А ось виплата належних комітенту сум не є розрахунковою операцією.

Отже, вона не вимагає застосування РРО/ПРРО. Суму, що належить комітенту, можна видати із каси з оформленням видаткового касового ордера. Також можливий переказ грошових коштів на банківський рахунок комітента або поштовий переказ.

Готівкові обмеження. Розраховуючись із комітентом-фізособою, врахуйте, що Положенням № 148 установлено граничний розмір готівкових розрахунків між підприємствами і фізичними особами. Він, нагадаємо, становить 50000 грн.

Причому, на думку податківців (див. роз’яснення в підкатегорії 109.13 БЗ), готівкові обмеження діють у розрахунках з однією особою в обидва боки. Тобто «зустрічні потоки» готівки для порівняння з граничною величиною підсумовуються.

Зверніть увагу: кількість фізосіб-комітентів, з якими здійснюються розрахунки, не обмежується. Тобто кожному з них протягом дня за одним або кількома платіжними документами можна виплатити готівкою не більше 50000 тис. грн. Якщо виручка комітента більша, доведеться виплачувати її частинами (в різні дні), що не перевищують граничної суми, або перерахувати в безготівковій формі на банківський рахунок одержувача.

9.2. Оподаткування доходу комітента-фізособи

ПДФО і ВЗ. Для цілей оподаткування дохід, нарахований комісійним магазином фізособі-комітенту, потрібно класифікувати як дохід від продажу об’єктів рухомого майна. Детально про те, як оподатковувати такий дохід, ми говорили в підрозділі 3.2, тому тут нагадаємо тільки основні нюанси.

Так, дохід від продажу об’єктів рухомого майна слід обкладати ПДФО за ставкою 5 %. Але тільки за умови проведення оцінки майна, що реалізовується. Якщо така оцінка не проводилася й економічної доцільності в ній немає, оподатковуйте такий дохід за ставкою 18 %.

А ось ВЗ дохід комітента обкладають за стандартною ставкою 1,5 %.

Пам’ятайте також, що операції з продажу транспортних засобів, зазначені в п. 173.2 ПКУ, обкладаються ПДФО і ВЗ за особливими правилами (див. підрозділ 3.1). У зв’язку із цим, якщо здійснюється продаж легкового автомобіля, мотоцикла або мопеда, простежте, щоб комітент у договорі або в окремій заяві зазначив, чи продавав він у поточному році інші подібні об’єкти.

Як зазначено в абзаці другому п. 173.3 ПКУ, якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництва юрособи (його філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу), то такий посередник виконує функції податкового агента тільки в частині надання податкової звітності (додатка 4ДФ). У свою чергу, платник податку зобов’язаний самостійно сплатити ПДФО (і ВЗ) до бюджету.

Проте щодо договору комісії податківці бачать усе в дещо іншому світлі. Так, вони наполягають на тому, що в цьому випадку утримати і перерахувати ПДФО (і ВЗ) до бюджету повинен саме комісіонер (див. консультацію в підкатегорії 103.22 БЗ). У зв’язку із цим краще перестрахуватися і виконати функції податкового агента в повному обсязі.

Розмір цього доходу дорівнює вартості проданого товару.

Майте на увазі: для цілей обкладення ПДФО і ВЗ дохід фізособи-комітента не зменшують на суму комісійної винагороди, утриманої з доходу, і будь-яких податків.

Дохід комітента від реалізації легкового автомобіля, мотоцикла або мопеда відображають у 4ДФ з ознакою «105», незалежно від черговості продажу такого транспортного засобу у звітному році. З такою ж ознакою показують дохід комітента від реалізації іншого рухомого майна. Але! Тільки в разі виконання умови про його оцінку. Якщо ця умова не виконується, дохід відображають з ознакою «127».

Строки сплати ПДФО і ВЗ до бюджету залежать від способу виплати комітенту його доходу. Так, зазначені платежі перераховують:

— одночасно з виплатою доходу — якщо такий дохід перераховується на банківський рахунок комітента або виплачується готівкою, отриманою в банку (п.п. 168.1.2 ПКУ);

— протягом 3 банківських днів, наступних за днем нарахування (виплати, надання) доходу, — якщо такий дохід виплачується готівкою з каси податкового агента (п.п. 168.1.4 ПКУ);

— протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому нараховано дохід, — якщо дохід нараховано, але не виплачено (п.п. 168.1.5 ПКУ).

ЄСВ. Згідно зі ст. 4 Закону № 2464 ЄСВ сплачують тільки в тому випадку, якщо фізична особа перебуває з підприємством у трудових відносинах або виконує роботи (послуги) на підставі цивільно-правового договору.

У нашій же ситуації все навпаки — це громадяни користуються послугами комісіонера, оскільки підприємство-комісіонер виконує послуги з продажу їх майна. Тому виплата доходу фізособі-комітенту не є базою нарахування ЄСВ.

9.3. Бухгалтерський облік у комісіонера

До комісіонера право власності на товари, отримані від комітента для продажу, не переходить, а тому вони на баланс підприємства-комісіонера не оприбутковуються. Хоча для контролю за їх використанням отримані на комісію товари обліковують на субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію». Аналітичний облік на цьому субрахунку ведуть за видами товарів та комітентами.

Продаж товару відображається стандартно з визнанням доходу від реалізації. Водночас оскільки комісіонер на баланс товар не оприбутковує, то при його відвантаженні покупцю витрати у вигляді собівартості реалізації не виникають. Товар просто списується з позабалансового субрахунку.

Надалі суми, що належать комітенту, виключають зі складу доходів записом: Дт 704 — Кт 685. Виплату грошей комітенту відображають проводкою: Дт 685 — Кт 301 (311).

Суму комісійної винагороди підприємство показує записом: Дт 361 — Кт 703.

Наочніше покажемо на прикладі.

Приклад 9.1. Комісійний магазин на загальній системі оподаткування бере на реалізацію у фізичної особи самокат, що перебував у користуванні більше року. Оцінка самоката суб’єктом оціночної діяльності не проводилася. Самокат був реалізований за 1200 грн. Комісійна винагорода магазину становить 300 грн (у тому числі ПДВ — 50 грн). Утримання винагороди здійснюється в день отримання виручки від покупця.

Підприємство керується роз’ясненнями ДПСУ і виконує функції податкового агента в повному обсязі.

У бухгалтерському обліку підприємства-комісіонера операцію з реалізації самоката відображають таким чином (див. табл. 9.1):

Таблиця 9.1. Реалізація товару фізособи-комітента