Письмові пояснення під час перевірок

* Мораторій на податкові перевірки все ще працює. Щоправда, не зовсім так, як раніше (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 13, с. 28).

Процедурні нюанси

Звідки ажіотаж? З 23.05.2020 р. у податківців з’явилося право під час перевірки і розгляду її результатів отримувати письмові пояснення від (службових) посадових осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження (п.п. 20.1.46 ПКУ). Хоча, відверто кажучи, вони іноді просили їх і раніше, у рамках п.п. 20.1.2 ПКУ. Але тепер ПКУ чітко говорить про те, що фіскали можуть вимагати письмові пояснення.

Як повинні вимагати пояснення? ПКУ, як бачите, особливих вимог не висуває. Але окрім переліку прав податківців (ст. 20), у ПКУ є ще і вичерпний перелік обов’язків платника (ст. 16). І вони повинні розшифровуватися у зв’язці.

А платник, зокрема, зобов’язаний забезпечити надання його посадовими (службовими) особами письмових пояснень на письмовий запит податківців з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження (п.п. 16.1.15 ПКУ).

Тому вважаємо, що

Причому необхідні пояснення можуть стосуватися тільки предмета перевірки.

Важливо! На «перевірочні» запити не поширюються вимоги до звичайних запитів фіскалів із ст. 73 ПКУ. Але податківці поки керуватимуться в цьому випадку п.п. 11 п. 3 розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок.., затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. № 727. Там зазначено, що запити, які надаються під час перевірки для отримання документів, пояснень тощо:

— підписуються перевіряючими (на відміну від позаперевірочних запитів. Вони підписуються керівником податкової, яка проводить перевірку (його заступником або іншою уповноваженою особою), п. 73.3 ПКУ);

— передаються посадовій особі платника під підпис. І тільки якщо це зробити неможливо — відправляють у порядку ст. 42 ПКУ (тобто, наприклад, поштою).

До речі, про надання платником документів під час перевірки на письмову вимогу говориться в п.п. 16.1.5 ПКУ. Але незважаючи на це, суди говорять, що податківці не зобов’язані надсилати письмові запити під час перевірки, щоб отримати ці документи. Посилаються при цьому на п. 85.2 ПКУ (постанова ВС від 21.05.2020 р. у справі № 804/5132/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/89396201).

Тому, надаючи документи, не чекаємо від фіскалів письмового запиту (хіба що можна попросити), а пояснення надаємо якраз-таки за письмовим запитом.

Як часто можуть вимагати? Частота не встановлена. Тож запитувати можуть без обмежень. Головне для фіскалів — укластися в строки для проведення конкретної перевірки (див. ст. 82 ПКУ).

Хто повинен надавати пояснення? ФОП це не стосується. Тобто маються на увазі пояснення від (службових) посадових осіб юрособи. Статус (службової) посадової особи може причепитися до ФОП тільки в певних випадках. Наприклад, коли мова заходить про адмінвідповідальність стосовно порушень щодо працівників такого ФОП. У цій ситуації підприємця можуть «допитувати» як роботодавця (п.п. 20.1.47 ПКУ) або безпосередньо як платника (п.п. 20.1.2 і п. 85.2 ПКУ).

Хто такі (службові) посадові особи? У першу чергу це директор. Головний бухгалтер теж може потрапити під удар. Але тут усе залежить від його посадових обов’язків.

А можна делегувати? Теоретично це можливо, адже заборони в ПКУ немає. Але водночас Кодекс прямо вказує: пояснення надають саме посадові особи, застереження щодо уповноважених осіб немає. Тому сумніваємося, що це влаштує перевіряючих.

Зауважимо: усе це не скасовує (і не замінює) заперечення на акт перевірки і процедуру оскарження. Тож не забуваємо використовувати ці можливості.

Як відповісти?

Оскільки кількість письмових пояснень не обмежена, радимо зробити собі шаблони для відповідей. Звичайно, самі пояснення залежать від конкретних обставин. Але є і низка універсальних моментів. Отже, якщо від вас вимагають пояснень і:

1) податківці намагаються «намалювати» порушення, яке платник не вчиняв. У такому разі можна писати приблизно так: «під час (вид перевірки) перевірки від інспекторів (можна зазначити їх П. І. Б. і реквізити посвідчень, хоча це необов'язково) було отримано запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно (описуємо ситуацію). Я, (посада та П. І. Б.), повідомляю, що дії, вчинені (найменування юрособи), відповідають нормам чинного законодавства. Зокрема (посилання на нормативно-правові акти, рішення Верховного Суду тощо)»;

2) платник все-таки допустив помилку, але вини його в цьому не було. Обов’язково в поясненнях посилаємося на відсутність вини**. Написати можна приблизно так: «Я, (посада та П. І. Б.), повідомляю, що (описуємо ситуацію). Звертаю вашу увагу на те, що платник вчинив усі залежні від нього заходи для того, щоб запобігти негативним наслідкам». Бажано при цьому додавати підтвердні документи.

** Про вину детальніше читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 45, с. 11 і 2021, № 1-2, с. 10.

Будьте обережними з таким формулюванням! Пам’ятайте: у цій ситуації ви фактично визнаєте сам факт порушення. Тож у суді складно заперечувати це. У цьому випадку краще вже наполягати на відсутності вини;

3) до платника намагаються застосувати підвищений штраф за умисне порушення. Наприклад, за умисну несвоєчасну сплату погодженого грошового зобов’язання (п. 124.2 ПКУ). У цьому випадку можна написати приблизно так: «Я, (посада та П. І. Б.), повідомляю, що (описуємо ситуацію). Також наголошую, що платник діяв за відсутності вини.». Чи так: «Також наголошую, що платник не діяв удавано. Він не створював цілеспрямовано умови, які б сприяли виключно невиконанню або неналежному виконанню вимог податкового законодавства».

Посилатися на відсутність вини краще, ніж на відсутність умислу (хоча й це допустимо). Але якщо ви посилатиметеся лише на відсутність умислу, то податківцям легше буде застосувати звичайну, «безумисну», санкцію (наприклад, п. 124.1 ПКУ). Оскільки виходить, що ви самі визнаєте наявність вини (хоч і не у формі умислу).

Найсміливіші можуть послатися на ст. 63 Конституції України, мовляв, маю право не давати свідчення проти себе. Але, по-перше, це потенційний конфлікт із перевіряючими (імовірніше, шукатимуть ретельніше), а по-друге, ці свідчення можуть полегшити вам подальше оскарження податкового повідомлення-рішення, а може, навіть і виключити його появу.

Упевнені, що тепер прохання податківців надати пояснення вас не налякає, а самі пояснення принесуть користь ☺.