Хто може бути «шинкарем» та де можна розливати
Відповідно до ст. 1 Закону № 481 діяльність із продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання (незалежно від форми розрахунків), зокрема, на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших СГ громадського харчування належить до роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
А згідно зі ст. 153 Закону № 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання* громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
* Тут і надалі: у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва.
Окрім того, ця норма також дозволяє продаж вин із доданням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари місткістю від 50 до 600 л суб’єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем їх розташування у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) із сплатою акцизного податку, якщо у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, що видав таку ліцензію. Річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими суб’єктами господарювання не можуть перевищувати 20 % від річного обсягу вироблених виноматеріалів.
Отже, реалізація алкоголю на розлив дозволяється лише госпсуб’єктам громадського харчування, за винятком реалізації кріплених вин (виноматеріалів оброблених) їх виробниками за відповідних (див. вище) умов.
Відповідно до преамбули Закону № 481 дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю (у тому числі на розлив!) винами столовими, «крім випадків, передбачених цим Законом» (щодо цих вин та випадків читайте нижче).
Суб’єкти та об’єкти громадського харчування. Хто ж такий «госпсуб’єкт громадського харчування», якому дозволено розливати «бухарест»☺?
Податківці у цьому питанні зазвичай (див., наприклад, БЗ 113.03) посилаються на визначення «ресторанне господарство», та «об’єкт (заклад) ресторанного господарства»**.
** Наведені в пп. 2.2 та 2.4 розд. 2 Інструкції № 327.
Перше означає вид економічної діяльності госпсуб’єктів щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об’єктах) ресторанного господарства.
Друге — місцеву одиницю (структурний підрозділ) госпсуб’єкта, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.
Ці терміни також продубльовані в п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.2002 № 219 (ср. ).
В іншій консультації (див. також у БЗ 113.03) податківці (щодо об’єктів), посилаючись на пп. 1.5 та 1.6 Правил № 219, пишуть, що об’єкти-заклади поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари — також на класи (перший, вищий, люкс)*. І підсумовують, що такий госпсуб’єкт повинен мати види економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010: 56.10 — 56.30. При цьому не має значення, чи є у назві закладу харчування слова «кафе», «бар» або «ресторан»!
* На фасаді приміщення закладу (підприємства) повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу/класу/назви, найменування госпсуб’єкта та режиму роботи (п. 1.7 Правил № 219).
Місце торгівлі. Термін «місце торгівлі» зі ст. 1 Закону № 481 ще додає обмежень. Адже він визначений як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив (!), в одному торговому приміщенні (будівлі) (!) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 м2, обладнане РРО (незалежно від їх кількості) або де є КОРО (незалежно від їх кількості).
З цього визначення, окрім того, що торговельна площа для розливу алкоголю (крім пива) повинна бути не менше 20 м2,
фіскали ще витягують заборону торгувати алкоголем на розлив на літніх майданчиках
Адже ж у цьому терміні згадане лише приміщення (будівля) (див., наприклад, лист ДФСУ від 02.05.2019 № 1915/6/99-99-12-01-02-15/ІПК). На питання, чи можна торгувати алкоголем в орендованому приміщенні торговельною площею менше 20 м2, яке є частиною єдиного торгового приміщення площею понад 20 м2, фіскали відповідають негативно (виняток — лише для реалізації пива).
Ліцензування, РРО
Ліцензія. Згідно зі ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алконапоями (крім столових вин), у тому числі на розлив, може здійснюватися лише за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю! Якоїсь спеціальної ліцензії для цього не потрібно. Не передбачено отримання окремих ліцензій і на роздрібну торгівлю пивом чи іншими алкогольними напоями. Але якщо придбавалась ліцензія на місце торгівлі з площею менше 20 м2, то за такою ліцензію/місцем можна торгувати лише пивом (БЗ 113.03).
Для тимчасової (виїзної) торгівлі алкоголем, у тому числі на розлив (наприклад, розлив/дегустація на виставках, ярмарках, тощо) треба придбавати окрему ліцензію на роздрібну торгівлю за таким тимчасовим місцем торгівлі (БЗ 113.03).
РРО. Тут можуть бути проблеми з кодуванням алконапоїв, оскільки це — підакцизні товари і зазначення коду УКТ ЗЕД у чеку обов’язкове. Здебільшого — у випадках, коли будуть відпускатися коктейлі, глінтвейни т. п. («Ох уже ці коктейлі!»).
Проблеми при продажу на розлив виникатимуть з 01.01.2022 при зазначенні у чеку цифрового штрихкоду акцизної марки (якщо буде прийнято законопроект № 5600). Адже у продажу на розлив пляшка зазвичай «за один присід» не випивається… Щодо цих проблем читайте в «Податки & бухоблік», 2021, № 75, с. 22, а також — «Торгівля алкоголем у законопроєкті № 5600» цього номера).
Обмеження
Стаття 153 Закону № 481 передбачає низку обмежень щодо продажу алконапоїв, у тому числі й на розлив. Там заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, зокрема, особам (та особами) віком до 18 років, у різного роду приміщеннях і на територіях (детальніше див. у цій нормі).
Майте на увазі, що місцеві ради мають право встановлювати заборону продажу алкоголю на час проведення масових заходів, а також у визначений рішенням таких органів час доби.
Окрім того, ст. 152 Закону № 481 передбачені обмеження щодо місць споживання алконапоїв. Тому якщо ви торгуєте на розлив у згаданих у цьому пункті місцях, то майте на увазі, що покупці не можуть споживати у таких місцях придбаний у вас алкоголь.
Столові вина та пиво на розлив
Столові вина. Ми вже згадували, що на роздрібну торгівлю, зокрема, на розлив столовими винами Закон № 481 не поширюється*, крім випадків, чітко цим Законом передбачених. А передбачені такі випадки у ст. 152, якою встановлені відповідні обмеження щодо місць та суб’єктів, які купують/вживають алкоголь.
* Нагадаємо, що торгівля на розлив столовими винами і пивом дозволена навіть ФОП-єдинникам.
Отже, для продажу на розлив столових вин ліцензія на роздрібну торгівлю алконапоями не потрібна. Це підтверджують і податківці: див., наприклад, лист ДПСУ від 03.02.2021 № 384/ІПК/99-00-09-03-02-06. Там же див. детально щодо того, які саме вина (і за якими кодами УКТ ЗЕД) відносяться до «столових вин»!
Але якщо зі столових вин виготовляються і реалізуються/розливаються коктейлі, глінтвейни тощо, то роздрібна ліцензія необхідна.
Водночас фіскали вважають, що відповідно до ст. 153 торгівля на розлив сухими винами також повинна проводитись лише госпсуб’єктами громадського харчування або у спеціалізованих відділах, що мають статус таких суб’єктів. А також лише — у «місці торгівлі», тобто це має бути саме приміщення в будівлі (свіже-повітряні майданчики виключаються!) площею не менше 20 м2. Тут податківці вважають, що їх вимоги підтверджує те, що у ст. 153 Закону № 481 лише визначено, що продаж вин столових здійснюється без застосування РРО з використанням книжок та КОРО! А інших послаблень для столових вин у цій статті немає.
Хоча це прямо із Закону № 481 не випливає, і ми вважаємо, що податківці трактують тут норми надто суворо, але гадаємо, краще цих обмежень дотримуватись.
Пиво. А от на торгівлю алкогольним пивом на розлив поширюються усі згадані норми, вимоги та обмеження Закону № 481, окрім того що торговим місцем для торгівлі пивом може бути й приміщення площею менше 20 м2.
Штрафи та інше
Штрафи. Стаття 17 Закону № 481 передбачає такі штрафи за торгівлю без ліцензії: 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн. А також — штраф за порушення вимог ст. 153 Закону № 481 (у т. ч. й щодо торгівлі на розлив) — 6800 грн. Крім того, за порушення вимог ст. 153 щодо продажу алконапоїв особам, які не досягли 18 років, або у не визначених для цього місцях передбачено анулювання ліцензії.
Також ст. 156 КУпАП за роздрібну торгівлю алконапоями без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками передбачає адмінштраф від 3400 до 10200 грн з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від їх продажу! А працівника торгівлі, який порушить правила торгівлі алконапоями, за цією статтею можуть оштрафувати на 6800 — 13600 грн.
Акциз 5 %. Звісно, не забувайте, що й із «розливних» продажів будь-яких алконапоїв сплачується 5 %-й роздрібний акциз («Роздрібний алкоакциз: розрахунок та облік»).
Акцизні марки. Щодо незаконності вимог фіскалів про цілісність акцизних марок на пляшках, з яких розливали алконапої, читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 22, с. 17.
Прейскуранти. Пам’ятайте, що заклад ресторанного господарства повинен мати прейскуранти цін на алкогольні напої.
Карантинне. Ну й, звісно, торгуючи на розлив, пам’ятайте і виконуйте усі карантинні обмеження, які стосуються роботи об’єктів ресторанного господарства і передбачені діючими нормативами для відповідної зони, в якій у певний час знаходиться ваша область/ваш об’єкт.
