Як звільнитися в односторонньому порядку

Мова піде про процедуру звільнення в односторонньому порядку за допомогою центра зайнятості. Вона стала можливою завдяки змінам, яких зазнала ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі — Закон № 1706). Зміни запрацювали з 7 травня 2022 року.

За яких обставин можлива така процедура звільнення? Розбираємося.

Умови звільнення

Перелічимо умови, за яких працівник може звільнитися дистанційно через центр зайнятості.

1. Звільнитися в односторонньому порядку через центр зайнятості має право внутрішньо переміщена особа (далі — ВПО), яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) у зв’язку з неможливістю продовження роботи за попереднім місцем проживання.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ч. 1 ст. 1 Закону № 1706).

Для підтвердження статусу ВПО, особа повинна надати до центру зайнятості довідку про взяття на облік ВПО.

Наразі для отримання статусу ВПО та довідки ВПО можна скористатися Порталом «Дія» або звернутися до (п. 2 Порядку № 509*):

— центру надання адміністративних послуг (ЦНАП);

— структурного підрозділу виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад;

— структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій;

— уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

* Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 № 509.

2. Звільнення пов’язане з необхідністю набуття ВПО статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

Для цього й запроваджено спрощену процедуру звільнення. Адже особа, що вимушено покинула своє місце проживання, не може отримати статус безробітного, не звільнившись за попереднім місцем роботи.

3. Звільнення можливе лише за такими підставами:

— п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП — за угодою сторін;

— ст. 38 КЗпП — розірвання трудового договору за власним бажанням працівника;

— ст. 39 КЗпП — дострокове розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Дії працівника

Для звільнення в односторонньому порядку

Чи є якісь спецвимоги до оформлення такої заяви у цьому випадку? Ні. Заяву про припинення трудового договору оформлюйте у звичайному порядку, адресуючи її на ім’я свого керівника. Приклад оформлення заяви ви зможете знайти у «Податки & бухоблік», 2022, № 16 https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2022/february/issue-16/article-119615.html.

При написанні заяви врахуйте, що датою припинення трудового договору буде день, наступний за днем подання заяви про звільнення.

Дії центру зайнятості

Центр зайнятості за місцем проживання ВПО у день припинення трудового договору повідомляє про це:

— роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);

— територіальний орган Пенсійного фонду України;

— територіальний орган Державної податкової служби.

А що ж робити роботодавцеві з цим «щастям» у вигляді неочікуваного звільнення?

Дії роботодавця

Якихось особливих чи спрощених умов для роботодавців не встановлено. Їм треба виконати загальні норми трудового законодавства, встановлені ст. 47 КЗпП, тобто в день звільнення:

1) видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;

2) провести з працівником розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП. Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо ж працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок;

3) внести запис про звільнення до трудової книжки, що зберігається на підприємстві, або ж на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Звісно, зазначені вимоги легко виконати у мирні часи. Проте дотримати їх підприємству, непрацюючому через війну, можливо, буде не по силах.

Почнемо по порядку.

Наказ. На наш погляд, його слід видавати тією датою, коли ви фактично дізналися про звільнення працівника. Адже видання наказів «заднім» числом не передбачено. А ось звільнення «заднім» числом зустрічається в трудовому законодавстві. Приклад — припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника, звільнення за прогул.

При цьому датою звільнення буде дата, зазначена центром зайнятості в повідомленні про звільнення.

Той факт, що на наказі буде відсутній підпис працівника про ознайомлення, не повинен бути перешкодою. Згоду на звільнення тут, по суті, підтверджує центр зайнятості своїм повідомленням.

Що робити з копією наказу, яку слід видати працівникові в день звільнення? Оскільки в цей день працівник був відсутній на роботі, то ненадання йому копії наказу не є порушенням трудового законодавства.

Якщо є зв’язок з працівником — дізнаємося куди надіслати копію наказу. Якщо немає — можна спробувати його відновити за допомогою центру зайнятості, який повідомив про звільнення працівника.

Остаточний розрахунок. Його слід провести в строки, встановлені ст. 116 КЗпП (див. вище). У разі не проведення можна «нарватися» на відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачену ст. 117 КЗпП, якщо, наприклад, працівник вирішить звернутися до суду. На це в нього є три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте застосовується відповідальність, встановлена ст. 117 КЗпП у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виключно за наявності вини роботодавця в такій затримці.

Тож якщо про звільнення працівника центр зайнятості повідомив роботодавця, наприклад, поштою і останній про це дізнався через місяць, то про вину роботодавця в затримці остаточного розрахунку протягом часу поки лист йшов/їхав, й мови бути не може.

Також не слід забувати про приписи Закону № 2136*. Його ч. 4 ст. 10 встановлено, що

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

При цьому роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (див. ч. 3 ст. 10 Закону № 2136).

Що стосується судів, то у постанові від 22.05.2020 у справі № 243/10450/2017 Верховний Суд дійшов висновку (та була сформована відповідна правова позиція*), що настання обставин непереборної сили свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП (ср. ).

* https://unba.org.ua/assets/uploads/publications/%D0%94%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8.pdf

Трудова книжка. За загальним правилом, у разі, коли трудова зберігається у роботодавця, то до неї в обов’язковому порядку треба внести належні записи про звільнення та видати її працівникові особисто в день звільнення. Звісно, в умовах звільнення за допомогою центра зайнятості це зробити неможливо.

Як бути? Шукати контакти працівника, зв’язуватися з ним. Є зв’язок? Тоді повідомляємо працівника про необхідність надання заяви з проханням переслати трудову книжку на бажану адресу (п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58).