Теми статей
Обрати теми

Ліцензія на зберігання пального: думка ВС

Павленко Олексій, податковий експерт
Останнім часом широкого розголосу набула думка суддів ВС щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб. Вона була викладена в постанові ВС від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21). Однак оскільки реєстр судових рішень не працює, то ми не можемо відкрити та ретельно проаналізувати цю постанову. Тому висловимо щодо цього свою думку, спираючись ось на цей матеріал на сайті судової влади: supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1280937/

Коротенько викладемо основну суть з того, що нам Рабінович (тобто судовий сайт) «наспівав» з репертуару Карузо* (тобто зі згаданої постанови ВС від 31.05.2022). Адже навіть у просторах інтернету відшукати згадану постанову ВС нам так і не вдалося.

* Старий анекдот: «Та чув я того Карузо: картавить і в ноти не попадає!» «А де ви його чули?» «Рабінович наспівав». ☺

Деталі справи та рішення судів

Фіскали нарахували сільгоспвиробнику 500000 грн штрафу за зберігання без наявності ліцензії близько 32 т пального, придбаного виключно для потреб власного споживання (вирощування сільськогоспкультур). Пальне зберігалося ним в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах.

Сільгоспвиробник (позивач) оскаржив це «штрафне» повідомлення-рішення до суду і просив визнати дії податківців протиправними та скасувати це штрафне повідомлення-рішення.

Цікаво, що суди усіх трьох рівнів мали різні думки щодо цієї ситуації.

Перша інстанція. Суд першої інстанції — Херсонський окружний адмінсуд рішенням від 12.04.2021 — у задоволенні позову відмовив. Мотивував відмову тим, що зберігання пального навіть для власного використання в госпдіяльності в таких обсягах, у яких зберігав позивач, допускається лише за наявності ліцензії. Тож суд підтримав фіскалів і резюмував, що відповідно до вимог Закону № 481

госпсуб’єкту, який використовує паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального.

При цьому для фіскального висновку суд притягнув сюди й деякі терміни з ПКУ, про які ще буде нижче…

Апеляційна інстанція. А от П’ятий апеляційний адмінсуд погодився з доводами позивача, що в розумінні положень Закону № 481** отримувати ліцензію на право зберігання пального госпсуб’єкти повинні тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Такий висновок зроблено на підставі визначених у ст. 1 Законі № 481 термінів: «місце зберігання пального» та «зберігання пального». А також — з огляду на перелік документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального. Адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території).

** Закон «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

За цих підстав апеляційну скаргу позивача було задоволено.

Касаційний адмінсуд ВС. ВС у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/2 погодився з рішенням апеляційного суду, але вказав на помилковість мотивувальної частини. ВС вважає, що для оцінки наявності складу правопорушення, як то — зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з’ясуванню підлягають: місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.

ВС звернув увагу, що Закон № 481 не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких госпсуб’єкт зобов’язаний отримати ліцензію. От тому для вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПКУ, які містять визначення понять, пов’язаних з обігом пального, зокрема й місцями його зберігання. На думку суду наявність обов’язку з отримання ліцензії на зберігання пального, у випадках, коли пальне використовується для власних виробничих потреб (і це не пов’язане з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в госпсуб’єкта місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять «акцизний склад» (п.п. 14.1.6 ПКУ) та/або «акцизний склад пересувний» (п.п. 14.1.61 ПКУ)

При цьому не має значення той факт, чи зареєстрований такий суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад.

І остаточний висновок суду:

Якщо наявне в госпсуб’єкта місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПКУ встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці

А оскільки у цій справі місця зберігання пального, на думку суду, відповідають ознакам винятків з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», то й немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «зберігання пального», та підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 481 (ср. ).

Наші думки й поради

Звісно, ми підтримуємо нефіскальний підхід судів до вирішення даної справи, але нам ближче аргументи, які використовував апеляційний суд і сам позивач — щодо необхідності придбання ліцензій у разі зберігання пального тільки у стаціонарних цистернах/ємностях. Нагадаємо, що спочатку до такого підходу схилялись і фіскали! Але потім вони оклигались, з кінця 2019 року змінили «милість на гнів», і почали вимагати ліцензії на зберігання пального в бензовозах і т.п. пересувних ємностях***. Хоча ніяких законодавчих підстав для зміни їх підходу на фіскальний не було.

*** Щодо цього див., наприклад, в «Податки & бухолік», 2020, № 50, матеріал «Проблеми власного бензовозу».

Щодо висновків ВС. Звісно прецедент корисний для госпсуб’єктів і особливо зараз, і особливо — для аграрників! У той же час ці аргументи різні судді за бажанням можуть використати як на користь госпсуб’єктів, так і на користь податкової! Адже у дуже схожому руслі міркував і суд першої інстанції (це єдине зі згаданих рішень, текст якого нам вдалося знайти). Але при цьому, використовуючи такі ж ПКУ-дефініції («акцизний склад» та «акцизний склад пересувний»), цей суд зробив висновок на користі податківців!

Подивіться самі. Наведений у п.п. 14.1.61 ПКУ термін «акцизний склад пересувний» (а паливозаправники та пересувні автоцистерни близькі саме до цього терміну) містить у собі такі виключення.

Не є акцизним складом пересувним:

— транспортний засіб, що використовується госпсуб’єктом, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

У той же час у цьому терміні зазначено, що транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання, зокрема, для зберігання в ньому пального на митній території України.

Якщо спиратися на цей термін з ПКУ, ті факти, що певний час (у тому числі й на момент фактичної перевірки) згадане пальне не було одразу розлите у баки техніки, а частково ще знаходилось у нашого сільгоспвиробника в паливозаправниках та пересувних автоцистернах, можуть бути використані й не на користь позивача. Власне, цим фіскальним шляхом і пішов суд першої інстанції.

Підсумок. На наш же погляд, питання ліцензування мають регулюватись у першу чергу нормами Закону № 481. І цих норм, хоча вони й не надто однозначні, апеляційному суду вистачило, щоб вирішити питання на користь позивача. А от притягнення сюди норм та термінів з ПКУ, які регулюють питання справляння пального акцизу, причому за відсутності посилань на них у «профільному» Законі № 481 — на наш погляд, не дуже вдалий підхід суддів.

Але, повторимось, цей судовий прецедент буде корисний тим, хто має/буде мати конфлікти з фіскалами щодо зберігання пального у таких «пересувних» ємностях.

У той же час, оскільки питання ці не надто однозначні і законодавчо недоврегульовані, ми б радили госпсуб’єктам у подібних ситуаціях усе-таки придбавати ліцензії на зберігання пального «на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз)». До речі,

зараз можна узаконити зберігання пального навіть без отримання ліцензії та без сплати (до закінчення воєнного стану) 780 грн — шляхом подання відповідної декларації

І хоча податківці про такий варіант для «пальних» ліцензій зараз (навмисно?) не згадують, але Держрегуляторна служба чітко таку можливість підтвердила. Детальніше на цю тему читайте в «Податки & бухоблік», 2022, № 39 у матеріалі «Дозвільні документи під час війни: оновлення!».

Наприкінці висловимо ще побажання.

До податківців: враховуйте теперішню ситуацію в країні, у тому числі, з дефіцитом пального, і не перегинайте палицю у цих питаннях при здійсненні фактичних перевірок!

До законодавців: знайдіть нарешті час і чітко врегулюйте ці та інші проблемні питання щодо ліцензування операцій з пальним, щоб нормативи на практиці не надавали такий простір для свавілля та корупції.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі