Строки узгодження зобов’язань та сплати штрафів: спливають чи призупинені?

Строки узгодження зобов’язань

Спочатку нагадаємо про те, коли зобов’язання вважається узгодженим. Зокрема, узгодження відбувається на підставі:

а) поданої декларації або уточнюючого розрахунку (п. 54.1 ПКУ). Зобов’язання вважається узгодженим з дати її (його) подання;

б) закінчення процедури адміністративного оскарження рішення податківців про донарахування (п. 56.17 ПКУ). Орієнтуємося тут на 10 робочих днів для подання скарги або на день винесення рішення по такій скарзі;

в) набрання чинності рішенням суду щодо спірного податкового повідомлення-рішення (ППР) (п. 56.18 ПКУ). Тут орієнтуємося на ст. 255, ч. 1 ст. 295, 325 та 359 КАСУ.

Отже, момент узгодження визначений у ПКУ не зовсім як якийсь конкретний строк. А тому висновок про те, чи зупиняється процес узгодження на період воєнного стану, залежить від того, чи зупиняються строки, прив’язані до цього узгодження.

Суми, визначені у декларації (п. «а»). Узгодження цих сум наразі не зупиняється. Усе тому, що наразі не зупиняються строки їх подання (це виняток із «зупиняючої» норми п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Суми, визначені у рішеннях податківців (НЕ оскаржених у суді) (п. «б»). На сьогодні виходить, що узгоджуються суми, визначені у рішеннях податківців, у звичайні строки (без зупинок). Але йдеться, вважаємо, тільки про ті суми, які визначені у:

— ППР за результатами камеральних, дозволених позапланових документальних та фактичних перевірок;

— рішень про застосування фінсанкцій, винесених за результатами дозволених позапланових документальних та фактичних перевірок.

Усе тому, що саме щодо цих рішень зараз спливають строки адміністративного оскарження і щодо них можна взагалі говорити про узгодження тих чи інших сум зобов’язань. Про це свідчить, знову ж таки, п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Про перипетії щодо зупинки та старту строків адміноскарження ви можете дізнатися зі статті «Адміноскарження рішень податківців: що зі строками?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 29.

Суми, визначені у рішеннях податківців (оскаржених у суді) (п. «в»). Строки оскарження рішень податківців у суді не призупинені (та й не призупинялися). Так само не призупиняються строки набрання судовими рішеннями законної сили (принаймні на сьогодні). Тому суми, визначені у рішеннях податківців, які були оскаржені у суді, узгоджуються у загальні строки.

Про строки судового оскарження читайте у статті «Оскарження рішень податківців у суді: увага на строки!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 29.

Однак є ще один важливий строк, пов’язаний з узгодженням зобов’язання. Це строк погашення узгодженої суми, визначений у п. 57.3 ПКУ.

Зокрема, там визначено, що платник зобов’язаний сплатити нараховані фіскалами узгоджені кошти протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР, крім випадків, коли починається процедура адміноскарження цього рішення.

Якщо рішення оскаржується, то 10 робочих днів відлічуються з дня, наступного за днем отримання рішення за скаргою або набрання законної сили рішенням суду.

На перший погляд здається, що цей строк мав би зараз бути зупинений на період воєнного стану у силу п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Але суми донарахувань (без штрафів та пені) за «узгодженими» ППР можуть охоплюватися незупиненими строками сплати «податків і зборів». Тож застосування п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ не зовсім вже і доречне. Крім того, ми категорично не радимо вважати, що строк призупинено і через це ігнорувати ППР з донарахуваннями до кінця воєнного стану.

Усе тому, що по-перше, як ми сказали вище, сам по собі процес узгодження не зупиняється. Тобто незважаючи на те, що строки сплати ніби призупинені, суми, визначені у ППР, будуть ставати узгодженими (а отже, і переходити у статус «податковий борг»).

По-друге, раз суми переходять у статус узгоджених (а отже, і статус «податковий борг»), то їх можна стягувати податківцям у примусовому порядку. Тим більше, усі строки, пов’язані з цим процесом, уже розморожені (див. п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Хоча і можна, у разі чого, поборотися проти потенційних штрафів за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання (ст. 124 ПКУ) у разі прострочки сплати донарахувань за ППР (крім штрафів та пені).

Зауважимо: тут ми не враховуємо ситуації, коли у платника не було можливості виконувати свої податкові обов’язки.

Отже, як підсумок,

Строки сплати штрафів

Тут усе залежить від того, про які штрафи йдеться.

Штрафи за ПКУ. Строк сплати штрафів, визначених у ППР за результатами дозволеної перевірки, так само регулюється п. 57.3 ПКУ. Тобто йдеться про ті ж самі 10 робочих днів з дня, наступного за днем одержання ППР. Якщо ж відбувається оскарження — 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання рішення за скаргою або набрання законної сили рішенням суду.

Як ми зазначили вище, формально цей строк зупинено (у винятках з п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ цього строку немає). Але не забувайте, що узгодження наразі все одно відбуватиметься. А отже, суми штрафів будуть переходити у статус «податковий борг».

Тому хоч строк і зупинено, однак у примусовому порядку вони цілком можуть стягуватися (як і суми донарахувань з податків, про що ми казали вище).

До речі, раніше, ще у 2022 році, коли були зупинені практично усі строки, ситуація була трішки інакша (див. у «Податки & бухоблік», 2022, № 32).

Штрафи за «алкогольно-тютюново-пальним» Законом № 481*. Строки сплати цих штрафів визначені у п. 10 Порядку № 790** — 30 календарних днів після отримання платником відповідного рішення. Якщо рішення не виконано (штрафи не сплачені) протягом цього строку — фіскали можуть звернутися до суду і примусово стягнути ці суми.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 № 481/95-ВР.

** Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового…», затверджений постановою КМУ від 02.06.2023 № 790.

Оскільки п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ передбачає зупинку не тільки строків, визначених у податковому законодавстві, а ще і строків, визначених у підконтрольних податківцям нормах, то ніби цей строк мав би зупинитися.

Але, на нашу думку, це досить сміливий підхід. Бо, по-перше, контроль за дотриманням «алкогольного» законодавства покладено не лише на податківців. А по-друге, це суперечить духу закону, оскільки тоді втрачається сенс дозволу на фактичні перевірки, у рамках яких частіше за все і виявляються порушення Закону № 481.

Тому ігнорувати до кінця воєнного стану «алкогольно-тютюново-пальні» штрафи не досить безпечно.

Штрафи за Законом про РРО*. Нагадаємо: на період воєнного стану санкції за порушення вимог Закону про РРО не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів (п. 12 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону про РРО).

* Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР.

А що ж із санкціями щодо розрахункових операцій при продажу підакцизки? Відповідно до ст. 25 Закону про РРО узгоджені суми штрафів за цим Законом підлягають перерахуванню протягом 10 календарних днів з дня їх узгодження.

Оскільки сфера РРО і саме цих штрафів підконтрольна податківцям, то на цей строк сплати штрафів має поширюватися зупинка з п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Бо ж у винятках цих строків немає.

Однак це знову ж таки не співставно з дозволом на фактичні перевірки. До того ж ці суми податківці, скоріше за все, тягнутимуть до податкового боргу і намагатимуться стягувати їх у примусовому (судовому) порядку.

Адмінштрафи. За загальним правилом виконати постанову про притягнення до адмінвідповідальності (тобто сплатити штраф) потрібно протягом 15 днів з дня вручення постанови або 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (якщо відбувалося оскарження) (ст. 307 КУпАП).

Поширення «воєнної» зупинки строків сплати адмінштрафів — достатньо спірна історія. З одного боку, ніби у КУпАП є штрафи, які підконтрольні податківцям, а отже, ніби у цій частині КУпАП — підконтрольне податківцям законодавство. З іншого боку, сам по собі КУпАП фіскалам не підконтрольний. А питання контролю тут визначальне, оскільки якщо КУпАП не підконтрольний, то зважати на зупиняючий п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ взагалі не має сенсу.

Аргументи щодо цього ми викладали у статті «Воєнне» зупинення перебігу строків та адмінштрафи» // «Податки & бухоблік», 2022, № 32.

На нашу думку, більш реалістичною є «непідконтрольна» позиція. Тобто строки, визначені у КУпАП, таки не зупиняються ПКУ.

У будь-якому випадку пам’ятайте, що у разі несплати накладеного адмінштрафу у встановлені в КУпАП строки його доведеться сплачувати вже у подвійному розмірі (ст. 308 КУпАП).