Історія питання
Ще до кінця 2019 року, якщо агротоваровиробник вирішував залучити в пікові періоди до виконання сільгоспробіт іншого суб’єкта господарювання і мав намір заправити його техніку своїм пальним (щоб зекономити на перевезенні пального і на вартості робіт), йому обов’язково доводилося реєструватися платником пального акцизу.
На цьому неодноразово наполягали фіскали. Вони аргументували це тим, що заправка техніки підрядника в розумінні на той час діючої редакції п.п. 14.1.212 ПКУ відносила операцію з передачі пального підряднику до реалізації пального. А оскільки реалізувати пальне можуть тільки платники пального акцизу, то без такої реєстрації передавати пальне підряднику не можна.
Наприкінці 2019 року цю несправедливість вирішили виправити законодавці. Вони оновили п.п. 14.1.212 ПКУ і в ньому з’явилося уточнення про те,
що передача пального, зокрема, аграріями своїм підрядникам при дотриманні певних умов не є реалізацією пального, а прирівнюється до власного споживання.
А тому якщо в аграрія його нафтосклад, на якому він зберігає пальне виключно для власного споживання, не є акцизним складом (про це див. «Зберігання пального для власних потреб» // «Податки & бухоблік» 2023, № 33), а передача підряднику пального є власним споживанням, то передавати пальне підряднику можна без реєстрації платником пального акцизу.
Коли передача не реалізація
Щоб операція із заправки аграріями техніки підрядника пальним за договором підряду не була реалізацією пального, а вважалася власним споживанням, потрібно, щоб одночасно виконувалися три умови.
Умова 1. Замовники за договорами підряду не повинні здійснювати реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в режимі експорту.
Аграрії рідко займаються реалізацією пального. Тому із виконанням цієї вимоги проблем у агротоваровиробників зазвичай не виникає.
Умова 2. Заправлення палива здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
— призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
— належать іншим особам;
— виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на землях, що перебувають у власності або користуванні замовника.
Цю умову зазвичай аграріям також виконати не складно.
Головне тут, щоб:
— по-перше, пальне замовник заливав саме у бак сільгосптехніки підрядника;
— по-друге, техніка, на якій виконувалася робота, не належала замовнику. Вона має належати або підряднику, або має бути взята тим у користування в інших осіб, але не в аграрія. Тобто техніка має бути чужою. Зазвичай, так і відбувається.
Водночас інколи буває так, що аграрій передає своєму підряднику в оренду техніку і той, використовуючи її, має намір виконати роботи, які замовляє орендодавець. Так от, якщо таку техніку буде заправляти замовник-орендодавець, то він порушить цю вимогу. І заправка такої техніки буде вважатися реалізацією.
Тому якщо у вас такі тісні зв’язки з підрядником, то радимо попіклуватися, щоб підрядник не залучав техніку, орендовану у замовника, до виконання сільгоспробіт;
— по-третє, аграрій має знайти підрядника для виконання підрядних робіт на «дозволеній» землі. Для аграрія це землі сільськогосподарського або лісового призначення. В основному аграрій володіє такими землями, тому і цю умову виконати не складно.
Крім того, потрібно, щоб право власності чи користування на такі «дозволені» землі було належним чином оформлено на аграрія. Наприклад, якщо сільгоспземлю аграрій орендує, то право користування землею має бути зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це виконати також не складно.
Водночас якщо підрядник виконуватиме роботи на землі, на яку ні права власності, ні права користування у замовника немає, то аграрій-замовник не дотримається цієї вимоги, а тому заправка техніки підрядника для виконання підрядних робіт, навіть при дотриманні всіх інших умов, точно не буде вважатися власним споживанням.
Умова 3. Транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
А от на цій вимозі сиплеться дуже багато аграріїв.
Адже з неї випливає, що заправка техніки підрядника має відбуватиме не із стаціонарного об’єкта (стаціонарної АЗС, бочки тощо), а саме із транспортного засобу. Тобто
заправка має відбуватися, наприклад, із бензовоза аграрія, який до того ж повинен бути обладнаний витратомірами-лічильниками
Добре хоча б, вимоги проводити обов’язкову реєстрацію такого обладнання ПКУ не містить.
Якщо ж заправити техніку підрядника не із бензовоза, а зі стаціонарної АЗС, то аграрій не дотримається одночасно всіх вимог, які роблять таку заправку власним споживанням. Отже, таке заправляння техніки підрядника буде вважатися реалізацією пального. А це викликає реєстрацію аграрія платником пального акцизу.
Тому той, хто хоче заправляти техніку підрядника і не реєструватися платником пального акцизу, крім дотримання всіх інших вимог, ще має роздобути бензовоз, з якого відбуватиметься таке заправлення. Якщо він у вас є, то одна проблема відпадає. Якщо ж немає, то слід або:
— відмовитися від заправки. Наприклад, можна замість договору підряду з підрядником укласти договір оренди техніки (див. «Оренда транспорту з екіпажем (пальний акциз та інше)» // «Податки & бухоблік», 2021, № 61);
— орендувати бензовоз у інших (таке задоволення, як розумієте, не з дешевих).
Проблеми з переміщенням
Якщо в аграрія є свій бензовоз або він його орендує в інших, то, здається, перепон, щоб заправляти пальним техніку підрядника без реєстрації платником пального акцизу, немає.
Але, на жаль, це не зовсім так. Адже за загальним правилом аграрії, які не є платниками пального акцизу, повинні інформувати фіскалів про транспорт, що перевозить пальне, шляхом подання Заявки за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 08.05.2019 № 188. Тобто виходить,
коли пальне везете із нафтоскладу на поле, де працює техніка підрядчика, для її заправки, то про це перевезення слід повідомити фіскалів
Така Заявка подається в електронному вигляді перед переміщенням пального (для включення бензовоза до Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне) і після закінчення операції (для виключення).
Якщо перевозити пальне без Заявки, то можна дуже постраждати. Перевізнику загрожує адмінштраф (ч. 4 ст. 164 КУпАП), а також можливе вилучення пального та транспортних засобів, а інколи і їх конфіскація у дохід держави. Детально про відповідальність та про проблеми заповнення Заявки при переміщенні пального на поле бензовозом читайте у «Доставляємо пальне на поле» // «Податки & бухоблік», 2021, № 21.
Водночас допоки в Україні буде діяти ВС, перевозити пальне можна і без оформлення такої Заявки
При цьому прямого звільнення від подання такої Заявки у ПКУ, а саме у п. 69.4 підрозд. 10 розд. ХХ, немає.
Але Мінфін у Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (затвердженому наказом Мінфіну від 29.07.2022 № 225) визначив, що однією з підстав неможливості виконання платниками податків податкових зобов’язань є, зокрема, можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації АН та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання Заявки (!) на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених обов’язків). Тож цей нормативний акт допускає переміщення пального без подання заявок! І це не потребує якихось додаткових документів чи підтверджень.
Тому під час ВС, якщо аграрій не бажає подавати Заявку на переміщення пального на поле, він може цього не робити. І покарати його за це не повинні.
Висновки
- На сьогодні аграрій може заправити техніку свого підрядника власним пальним і не реєструватися при цьому платником пального акцизу.
- Щоб заправка пальним підрядника пройшла повз пальний акциз, потрібно техніку підрядника заправляти у її бак з бензовозу, що належить чи взятий у користування аграрієм.
- На час дії ВС переміщати пальне із нафтоскладу на поле на бензовозі можна без подання Заявки на переміщення пального.
