* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
Дійсно, Закон про платіжні послуги у парі з постановою № 894* з 01.01.2023 зобов’язує торговців забезпечити покупцю можливість розрахуватися за придбані товари/послуги у безготівковій формі «у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв») (більше про це читайте у статтях «POS-термінали: хто може не застосовувати у 2023 році?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 95, «Безготівкові розрахунки з покупцями-споживачами. Які варіанти будуть можливі?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 81).
* Постанова КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894.
При цьому КМУ в постанові № 894 конкретизує, що ця вимога поширюється у тому числі на товари/послуги, реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.
Але якщо ми подивимося на визначення торговця, яке наведено в Законі про платіжні послуги (п.п. 89 п. 1 ст. 1), то в ньому сказано, що торговець — це суб’єкт господарювання, який приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів/послуг.
Незважаючи на те, що норми Закону виписані не досить однозначно, прослідковується логіка, що вимоги щодо забезпечення покупцю права розрахуватися за товари/послуги в безготівковій формі стосуються випадку, коли:
продавець самостійно (напряму) приймає від покупців оплату за товари/послуги
Якщо ж покупці передають оплату кур’єрській службі (при отриманні товару), то в цьому випадку саме кур’єрська служба приймає оплату за товари від покупця, а не продавець. І саме кур’єрська служба має забезпечити клієнту можливість здійснити таку оплату не тільки в готівковій, але і в безготівковій формі. Тобто в цьому випадку вимога забезпечити покупцю можливість розрахуватися за товар в безготівковій формі безпосередньо продавця, вважаємо, не стосується.
Тепер щодо другого питання. А чи можна в принципі працювати тільки на умовах післяплати (щоб самостійно не приймати оплату)?
Як ми щойно визначилися, Закон про платіжні послуги зобов’язує торговця забезпечити покупцю можливість розрахуватися за товар у безготівковій формі, фактично тільки якщо продавець безпосередньо приймає оплату від покупців. При цьому цей Закон
не містить зобов’язання продавця обов’язково приймати самостійно оплату від покупців
Тобто цілком можливий варіант, коли оплата за товари буде прийматися тільки третьою особою (надходити не напряму від покупця, а від кур’єрської служби або фінустанови, яка є фінансовим посередником кур’єрської служби доставки).
В Законі про електронну комерцію* (ч. 2 ст. 13) сказано, що:
«способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України».
* Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.
Тут також не бачимо вимоги, яка б зобов’язувала продавця, наприклад, забезпечити продаж товару на умовах попередньої оплати.
Не містять подібних вимог Правила № 103* і ЦКУ. Стаття 693 ЦКУ говорить, що договором може бути встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата). Тобто це не обов’язково.
Отже, варіант роботи виключно на умовах післяплати цілком можливий.
