Оплата праці у відрядженні: цікаві ситуації

Загальні правила оплати

Головна законодавча норма, яка визначає правила оплати праці відряджених працівників, — це ст. 121 КЗпП. Відповідно до норм цієї статті працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Таким чином, працю у робочі дні у відрядженні оплачуємо:

— або за умовами трудового/колективного договору, тобто за робочі дні відрядження нараховуємо зарплату як за звичайні робочі дні;

— або виходячи із середньоденного заробітку.

Алгоритм розрахунку оплати такий.

Крок 1. Визначаємо 2 показники: (1) денний заробіток працівника за місяць, у якому він перебував у відрядженні, і (2) середньоденну зарплату.

Під час розрахунку денного заробітку виходимо з припущення, що працівник не перебував у відрядженні (на лікарняному, у відпустці тощо), а повністю відпрацював увесь місяць. Враховуємо усі елементи заробітної плати, які працівник отримав би у місяці відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, що не носять разового характеру, суми індексації тощо.

Середньоденну зарплату розраховуємо за Порядком № 100* у загальному випадку виходячи з виплат за 2 місяці, що передують місяцю відрядження. Причому середньоденну зарплату рахуємо й у випадку, коли у працівника погодинна оплата праці (див. лист Мінекономіки від 13.07.2021 № 4711-06/36275 та коментар до нього у статті «Порядок № 100: середньоденна чи середньогодинна зарплата?» // «Податки & бухоблік», 2021, № 59).

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Крок 2. Порівнюємо між собою суми визначених показників — денного заробітку і середньоденної зарплати.

Крок 3. Оплату робочих днів відрядження здійснюємо за показником, який вищий за сумою, — або за денним, або за середньоденним заробітком.

Увага! Якщо відрядження припало на декілька місяців (перехідн е відрядження), то денний заробіток визначаємо окремо для кожного місяця відрядження, а середньоденну зарплату розраховуємо один раз. Таким чином, оплата періоду перехідного відрядження в кожному з його місяців може здійснюватися за різними показниками (денної і середньоденної зарплати) залежно від того, який із них буде більшим (див. лист Мінсоцполітики від 11.11.2016 № 1564/13/84-16).

Далі переходимо до розгляду окремих ситуацій.

Якщо графіки роботи не збігаються

На практиці трапляються випадки, коли графік роботи підприємства, де працівник постійно працює, і підприємства, куди його відрядили, не збігаються.

За яким графіком у такому відрядженні повинен працювати працівник? Відповіді на це запитання у КЗпП немає. Тож роботодавець повинен унормувати цей момент у власному нормативному акті. Це може бути, наприклад, Положення про відрядження. Проте якщо ви при написанні цього Положення використовували як допоміжний документ Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену Мінфіном 13.03.98 № 59* (далі — Інструкція № 59), то, скоріш за все, у вас зазначено таке:

1) на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються;

2) працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за графіком роботи підприємства, яке направило працівника у відрядження, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Саме такий режим роботи та оплати праці у відрядженні прописаний у пп. 8 та 13 розд. І Інструкції № 59. Проте у вашому внутрішньому нормативному документі, що регулює питання відрядження, може бути прописаний інший порядок. Адже згадана Інструкція є обов’язковою тільки для державних органів, підприємств, установ та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Отже, керуйтеся приписами внутрішнього нормативного акта роботодавця, що діє на підприємстві (у ФОП).

Якщо у вашому Положенні про відпряження є норми, аналогічні тим, що зазначені у пп. 8 та 13 розд. І Інструкції № 59, які наведені вище, то робочі дні перебування працівника у відрядженні в табелі обліку використання робочого часу позначаємо таким чином:

— у верхньому рядку вказуємо кількість відпрацьованих годин згідно з графіком роботи на підприємстві, що його відрядило (наприклад, 8), незалежно від того, скільки годин у цей день працівник виконував службове доручення за місцем відрядження;

— у нижньому рядку — умовне позначення відрядження «ВД» (або «07»).

На підставі табеля обліку робочого часу

Розберемо на прикладі.

Приклад. Працівника підприємства, яке працює за 5-денним робочим тижнем з вихідними в суботу та неділю (8-годинний робочий день), направили у відрядження на інше підприємство, яке працює за 6-денним робочим тижнем з вихідним у неділю (тривалість роботи з понеділка по п’ятницю — 7 годин, в суботу — 5 годин). Період відрядження — з п’ятниці по понеділок.

У відрядженні працівник буде працювати за графіком роботи підприємства, на яке його відрядили, тобто за 6-денним робочим тижнем — у п’ятницю (7 годин), суботу (5 годин) і понеділок (7 годин).

Оплатити працівникові треба робочі дні за його графіком роботи на рідному підприємстві — п’ятницю (8 годин) і понеділок (8 годин). Оплата праці за роботу у відрядженні у вихідну суботу працівнику «не світить».

Можлива й зворотна ситуація. Припустимо, на підприємстві, куди відряджається працівник, субота є вихідним днем (п’ятиденка), а за місцем постійної роботи — робочим (шестиденка). Працівник перебував у відрядженні з п’ятниці по понеділок. Отже, у відрядженні в суботу він відпочиватиме, хоча оплата праці за цей день на підприємстві, яке його направило у відрядження, буде йому нарахована.

А ось якщо працівник спеціально направлений у відрядження для роботи у свій вихідний день, наприклад, на виставку, конференцію тощо, тоді маємо іншу ситуацію.

Відрядили працювати у вихідний день

Якщо працівник відряджається для роботи у свій вихідний день, про що прямо зазначено в наказі про відрядження, то роботу за такий день треба компенсувати.

Майте на увазі, що спеціальних положень з оплати праці працівника у відрядженні у вихідний день КЗпП не містить. Тому у цьому питанні треба керуватися загальними нормами трудового законодавства, встановленими ст. 72 КЗпП, але з урахуванням норм діючого на підприємстві Положення про відрядження. Чому ми знову акцентуємо увагу на Положенні? Зараз все зрозумієте. Та спочатку — КЗпП. У ст. 72 КЗпП зазначено, що

Застосування одного зі способів компенсації за роботу у вихідний день виключає застосування іншого. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.

Тепер відкриваємо Положення про відрядження, затверджене на підприємстві. Якщо воно ідентичне Інструкції № 59, то у ньому є норма: «якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства».

І в такому випадку цією нормою ви самі собі обрали єдиний варіант компенсації — оплата за роботу у вихідний день згідно зі ст. 107 КЗпП. Компенсувати роботу у такий день шляхом надання іншого дня відпочинку ви не можете, оскільки це буде суперечити нормам вашого ж Положення про відрядження, де вказано про виплату компенсації. На це звертає увагу Мінекономіки у листі від 21.08.2020 № 3511-06/51797-07. Коментар до цього листа, а також варіанти формулювання «компенсаційно-вихідної» норми в Положенні про відпряження для уникнення такого перекосу ви знайдете в статті «Відрядження: працюємо у вихідний» // «Податки & бухоблік», 2020, № 92.

Цікавий момент. Як відобразити в табелі обліку використання робочого часу день відрядження, якщо працівник спеціально відряджався для роботи у вихідний для нього день? На наш погляд, такий день доцільно позначити таким чином: у верхній комірці проставити кількість фактично відпрацьованих у цей день годин, у нижній — через дріб «РВ/ВД» (або «06/07»).

Якщо роботу у вихідний день у відрядженні компенсуємо працівникові в грошовій формі, то години, фактично відпрацьовані працівником у вихідний день, оплачуємо (див. ст. 107 КЗпП):

— працівникам, праця яких оплачується за годинними ставками, — у розмірі подвійної годинної ставки;

— працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Якщо ваше Положення про відрядження передбачає варіант надання працівникові іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день у відрядженні, то такий інший день не оплачуємо. А роботу у вихідний день оплачуємо як роботу у звичайний робочий день у відрядженні.

Спосіб компенсації за роботу у вихідний день зазначаємо в наказі (розпорядженні) про відрядження.

Вибуття або повернення у вихідний день

Якщо працівник відбуває у відрядження або повертається з нього у свій вихідний день і при цьому в наказі про відрядження не зазначено, що цей день є його робочим днем, такий день окремо не оплачуємо. Адже, в загальному випадку, час у дорозі — це час, коли працівник фактично не виконує своїх посадових обов’язків. Тому компенсувати цей час не треба.

Та будьте уважні з працівниками, для яких час у дорозі є робочим. Приклад — водії. Якщо водій виїжджає у відрядження у свій вихідний день (керує автомобілем), то роботу в такий день слід компенсувати (див. вище).

Чи потрібно надавати працівникові інший день відпочинку замість витраченого на вибуття у/повернення з відрядження? Відповідь на це запитання шукайте у вашому Положенні по відрядження. Наприклад, Інструкція № 59 передбачає:

— якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження надають інший день відпочинку (п. 10 розд. I);

— якщо працівник повертається з відрядження у вихідний день, йому може бути наданий інший день відпочинку (п. 11 розд. I).

Тож ви могли скопіювати ці норми Інструкції № 59 до свого Положення про відрядження або могли встановити в ньому власні норми.

Ваше Положення «дає добро» на надання іншого дня відпочинку за день від’їзду/приїзду? Тоді зауважте, що табелюють його так: у верхній комірці ставлять прочерк або залишають її незаповненою, у нижній — вписують код «ІН» (або «22»).

Відрядження та неповний робочий час

У непрості воєнні часи чимало підприємств для того, щоб вистояти, вимушені запроваджувати режим неповного робочого часу — неповний робочий тиждень або неповний робочий день.

Неповний робочий тиждень. Працівника, якому встановлено режим неповного робочого тижня, відрядили на інше підприємство спеціально для роботи у вільний від роботи день. У такому випадку Мінсополітики у листі від 12.02.2018 № 238/0/101-18/284 рекомендує:

Неповний робочий день. Працівник з неповним робочим днем (4 години на день при 8-годинному робочому дні) спеціально відряджається для виконання роботи повний робочий день (8 годин). Як бути з оплатою праці в такому випадку?

У відрядженні працівник виконуватиме роботу понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої на підприємстві нормальної тривалості робочого дня. Тому така робота не вважається надурочною (див. абзац другий п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 № 13). Усі години роботи у відрядженні оплачуємо в одинарному розмірі.

А ось якщо працівника спеціально не відряджати для роботи повний день, то його працю у відрядженні можна оплатити у загальному порядку відповідно до ст. 121 КЗпП і Положення про службові відрядження, затвердженого на підприємстві. Тобто в такому випадку він отримає оплату за всі робочі дні (години) за графіком, установленим на рідному підприємстві.