Одразу скажемо: ситуація досить проблемна.
По-перше, оскільки немає первинних документів, які б підтверджували факт передачі ТМЦ військовій частині, то, на жаль, скористатися «воєнними» податковими «пільгами»* (які, зокрема, дозволяють не нараховувати ПДВ при передачі товарів/послуг для потреб оборони держави), ви не зможете.
* Детальніше про «пільги» (особливості оподаткування) з ПДВ та податку на прибуток при наданні допомоги армії див. у статтях «Пільги з податку на прибуток під час війни» // «Податки & бухоблік», 2022, № 84, «Воєнні підльги з ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2022, № 84.
На це звертали увагу і податківці в категорії 101.15 БЗ, зокрема говорячи про ПДВ-пільгу з п. 321 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Для того щоб скоритися податковими «пільгами», передбаченими для допомоги армії, потрібно мати документ, в якому було б зафіксовано факт прийняття військовою частиною цих ТМЦ
В ідеалі — двосторонній акт приймання-передачі ТМЦ, оформлений відповідно до вимог Закону про бухоблік*.
* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.
По-друге, виникають проблеми і з відображенням операції в обліку.
По суті, маємо ситуацію, що за даними обліку є придбання ТМЦ, а їх вибуття нічим не підтверджено. Скоріш за все, ТМЦ були передані (оформлена передача накладною-відпуском) зі складу підприємства працівнику, який безпосередньо передавав ТМЦ військовій частині. Але документа, що ТМЦ прийняті, працівник не надав.
У такому випадку:
1. Можна зафіксувати внутрішнім документом (актом), складеним комісією підприємства (і затвердженим керівником) факт передання ТМЦ військовій частині. За допомогою цього документа закривається питання, куди поділися ТМЦ. Імовірно, податківці будуть розглядати цю ситуацію як безоплатне передання ТМЦ. Щоправда, не до кінця зрозуміло, як безоплатне передання кому? Оскільки документа, який би підтверджував, що військова частина прийняла ці ТМЦ, немає. Тож будуть вважати податківці, що то є безоплатна передача ЗСУ, чи просто неприбутковій організації, чи взагалі юрособі — неплатнику податку на прибуток, передбачити важко. Такий варіант обліку потягне за собою:
— необхідність нарахування ПДВ як зі звичайної безоплатної передачі. ПДВ-зобов’язання нараховують виходячи з мінбази, якою у разі, якщо безоплатно передаються придбані товари, буде вартість придбаних товарів. Додатково податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ не буде;
— якщо ви підприємство високодохідник чи малодохідник-доброволець — необхідність застосування збільшуючої «коригуючої» податкової різниці. При самому фіскальному варіанті — за п.п. 140.5.10 ПКУ. Ця різниця передбачає збільшення фінрезультату до оподаткування на суму вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно переданих особам, які не є платниками податку на прибуток. На застосування «воєнної» «пільги» з п.п. 69.6 підрозд. 10 розд. XX ПКУ без документів податківці явно не погодяться. На застосування різниці з п.п. 140.5.9 ПКУ, вочевидь, теж.
У бухобліку в цьому випадку будуть проводки, як при безоплатній передачі. На підставі внутрішнього акта про передачу товарів, вартість ТМЦ буде списана в обліку (Дт 949 — Кт 20). Нарахування ПДВ виходячи з мінбази відображається проводкою Дт 949 — Кт 641/ПДВ).
2. Інший варіант — оформити це як виявлену за результатами інвентаризації нестачу ТМЦ. Цей варіант потягне необхідність нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ, як на негосподарське використання (за «вхідним» податковим кредитом за такими ТМЦ). База оподаткування, якщо виявлена нестача придбаних ТМЦ, — вартість їх придбання (пп. 189.1, 198.5 ПКУ). Щодо податку на прибуток, то коригуючих різниць з податку на прибуток на нестачі/негосподарське використання ТМЦ ПКУ не передбачено. Але за такого варіанта виникне питання, на кого «повісити» нестачу ТМЦ.
