Не сплатили ПДФО та ВЗ з невиплаченого доходу: відповідальність

Порушення строків сплати ПДФО та ВЗ нерідко є «супутником» несвоєчасної виплати зарплати. Перш ніж визначитися з відповідальністю за це порушення, з’ясуємо, у які ж строки підприємству-податковому агенту треба сплачувати ПДФО та ВЗ, що утримуються із заробітної плати працівників.

Зауважимо, що наразі призупинення на період дії воєнного стану перебігу строків, визначених ПКУ, не стосується сплати податків та зборів (див. абзац другий п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Граничні строки сплати ПДФО/ВЗ

За загальним правилом податкові агенти зобов’язані сплатити ПДФО та ВЗ (див. п. 168.1 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ):

— одночасно з виплатою доходу, якщо виплата готівкою, отриманою у банку, або шляхом перерахування на банківський рахунок працівника (п.п. 168.1.2 ПКУ);

— протягом 3 операційних днів з дня, що настає за днем нарахування (виплати, надання) доходу, якщо виплата у негрошовій формі або готівкою з каси податкового агента (п.п. 168.1.4 ПКУ).

А якщо нарахування доходу є, а виплати немає? В такому випадку (див. п.п. 49.18.1 та п.п. 168.1.5 ПКУ, 103.07 БЗ)

Тобто, на відміну від попередніх двох ситуацій, у випадку з невиплатою доходу обов’язок та термін сплати ПДФО та ВЗ не прив’язані до факту виплати такого доходу. Податок/збір слід сплатити протягом 30 календарних днів, що настають за місяцем нарахування доходу. Це важливий момент.

Також зверніть увагу на те, що якщо граничний строк сплати ПДФО та ВЗ припадає на вихідний або святковий день, останнім днем його сплати вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 57.1 ПКУ).

Використаємо умови запитання для прикладу.

В такому випадку за загальним правилом підприємство повинно було сплатити ПДФО та ВЗ протягом 30 календарних днів, що настають за місяцем нарахування доходу, а саме в період з 1 по 30 квітня 2023 року. Проте 30 квітня — це вихідний день (неділя). Тому з урахуванням приписів п. 57.1 ПКУ останнім безсанкційним днем сплати ПДФО та ВЗ стає понеділок 1 травня 2023 року.

У цей день ПДФО та ВЗ не сплачено? Що ж, підприємству треба бути готовим, що до нього будуть застосовані санкції.

Відповідальність

Розглянемо, до чого слід готуватися підприємству, яке не сплатило ПДФО та ВЗ протягом 30 календарних днів, що настають за місяцем нарахування зарплати, а перерахувало його в бюджет пізніше, в день погашення зарплатної заборгованості.

Фінансова відповідальність. У ситуації, що розглядається, до підприємства може бути застосована відповідальність, встановлена ст. 124 ПКУ. Щодо міри такої відповідальності, то у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

— 5 % погашеної суми податкового боргу — при затримці сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;

— 10 % погашеної суми податкового боргу — при затримці більше 30 календарних днів.

Увага! Якщо такі дії вчинені умисно, то штраф складе:

— 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання — у випадку, коли прострочення сплати зобов’язання тривало до 90 днів включно (п. 124.2 ПКУ);

— 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання, коли порушення вчинене повторно протягом 1095 календарних днів або призвело до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів (п. 124.3 ПКУ).

Щодо умислу. Обов’язок доведення вини та умислу платника податків покладено ПКУ на податківців. Без виконання цього обов’язку не можна притягнути платника податків до фінансової відповідальності, встановленої пп. 124.2 та 124.3 ПКУ (див. вище).

Відповідно до абзацу другого п. 109.1 ПКУ

Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 12.04.2023 у справі № 904/9932/16 (904/4663/22) зазначає, що обізнаність про наявність узгоджених зобов’язань з ПДФО та ВЗ не дорівнює прояву умислу, для встановлення якого мають бути доведені обставини, які прямо підтверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання.

Детально про те, як впливає наявність/відсутність вини на податкові штрафи, читайте в статті «Як працює вина та умисел у податкових штрафах» // «Податки & бухоблік», 2022, № 82 (ср. ).

Окремо зупинимося ще й на приписах ст. 125¹ ПКУ. Відповідно до них за ненарахування, та/або неутримання, та/або несплату (неперерахування), та/або нарахування, сплату (перерахування) не в повному обсязі ПДФО/ВЗ податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, такому податковому агенту загрожує штраф у розмірі 10 % суми податку/збору, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Разом з цим якщо такі дії вчинені умисно, штраф складе:

— 25 % суми ПДФО/ВЗ, що підлягає сплаті до бюджету (п. 125¹.2 ПКУ), — якщо порушення вчинене вперше протягом 1095 календарних днів;

— 50 % суми ПДФО/ВЗ, що підлягає сплаті до бюджету, — якщо порушення вчинене повторно протягом 1095 календарних днів (п. 125¹.3 ПКУ);

— 75 % суми ПДФО/ВЗ, що підлягає сплаті до бюджету, — якщо порушення вчинені протягом 1095 календарних днів втретє та більше (п. 125¹.4 ПКУ).

Увага! Доволі часто в ситуаціях, подібних тій, що нами розглядається, податківці застосовують штраф саме за ст. 125¹ ПКУ. Такий підхід є помилковим, що підтверджується великою кількістю позитивних для платників податків судових рішень, якими визнаються незаконними та скасовуються податкові повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій за ст. 125¹ ПКУ.

Суди наголошують, що відповідно до змісту ст. 125¹ ПКУ відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі не виконав зазначених обов’язків або здійснив сплату податку після виплати доходу платнику податку (див., наприклад, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2023 у справі № 904/9932/16 (904/4663/22)).

Щодо пені. Відповідно до п.п. 129.1.4 ПКУ на суми несвоєчасно сплачених податковим агентом визначених податкових зобов’язань податківцями нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов’язання, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на кожний такий день.

Адміністративна відповідальність. Вважаємо, що в ситуації, яку розглядаємо, посадовим особам підприємства може загрожувати адмінштраф за несвоєчасне подання ними платіжних доручень на перерахування належних до сплати ПДФО та ВЗ (ст. 163² КУпАП). Розмір штрафу — від 85 до 170 грн. Якщо таке порушення вчиняє посадова особа, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, штраф становить від 170 до 255 грн.