Турпродукт
Статтею 207 («Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності») ПКУ для туристичних послуг установлені особливі правила ПДВ-обліку і, зокрема, формування ПК.
Згідно з цими правилами платники, що здійснюють турдіяльність, мають право включати до ПК тільки вхідний ПДВ за товарами/послугами, що не входять у турпродукт. А ось вхідний ПДВ за придбаними товарами/послугами, що входять у вартість турпродукту (турпослуг), згідно з п. 207.6 ПКУ до ПК не включається!
Проте податківці не дозволяють виконувати ці норми. Вони наполягають на тому, що туроператори (турагенти) повинні всі суми вхідного ПДВ відносити в ПК (посилаючись на загальні норми із ст. 198 ПКУ). Але при цьому
суму «зайвого» ПК (за турпродуктом/турпослугами) фіскали вимагають прибирати шляхом нарахування компенсуючих ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ
Мовляв, це важливо для нівеляції величезного ліміту, адже в ньому враховується ПДВ із усіх вхідних ПН та РК. Див. щодо цього БЗ 101.13, а також лист ДПСУ від 31.03.2020 № 1332/6/99-00-04-03-03-06/ІПК.
Така позиція фіскалів суперечить ПКУ та й жодним чином не базується на нормативах. Адже для оподаткування турдіяльності встановлені спеціальні правила. Тож пріоритет тут мають приписи саме туристичної ст. 207 ПКУ. А її п. 207.6 прямо забороняє формувати ПК за турпродуктом! Звісно, законодавці не мали на увазі нормативно створити для турдіяльності такі реглімітно-кращі «ПДВ-умови». Але ж і прямо порушувати приписи ПКУ не можна. Ну, на худий кінець, вирішували б фіскали цю проблему через програмне забезпечення СЕА, а краще б ініціювали відповідні законодавчі зміни. Але їм закон не писаний…
Відшкодування збитків
Було. Тривалий час податківці наполягали на оподаткуванні ПДВ отримувачами сум відшкодування збитків (мовляв, це компенсація вартості втраченого майна). Але при цьому вимагали також від винуватця, який отримував вхідну ПН з сум такого відшкодування, прибирати суму ПК та регліміту шляхом нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (див., наприклад, БЗ 101.16 про відшкодування збитків за пошкоджене майно перевізником, яка була чинною до 23.05.2020).
З такими вимогами й тоді було складно погодитися. Адже операція з відшкодування збитків не є постачанням, тому тут геть відсутній об’єкт оподаткування ПДВ.
Стало. Але після 23.05.2020 питання було врегульоване й буквально: згідно з п. 188.1 ПКУ суми відшкодування збитків не включаються у базу оподаткування та не оподатковуються ПДВ. Тож зараз у БЗ 101.07 вже фігурує консультація, яка цитує цю норму п. 188.1 ПКУ, однак при цьому містить таку фразу, що з метою уникнення неоднозначного трактування норм щодо нарахування ПДВ при отриманні коштів як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, у кожній конкретній ситуації необхідне детальне вивчення — документів (матеріалів). І порада — за конкретними ситуаціями звертатись до ДПС для отримання ІПК…
Але ж
податківці і після цих змін у ПКУ на практиці подеколи продовжують цю свою «стару пісню» і наполягають на оподаткуванні ПДВ сум відшкодувань
Вони викручують таке: якщо кошти за своєю суттю є компенсацією вартості пошкодженого майна (мовби за постачання втраченого товару), то суми такого відшкодування оподатковуються ПДВ! При цьому винуватець, на якого отримувач склав ПН, має нарахувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ (див. листи ДПСУ від 15.06.2021 № 2419/ІПК/99-00-21-03-02-06 і від 23.07.2020 № 3028/ІПК/99-00-05-06-02-06).
Тож радимо пильніше підходити до формулювань у документах і договорі та оперувати не поняттям «компенсація», а — «відшкодування збитків».
Сплата третьою особою
Загальне. У тих випадках, коли оплату товарів/послуг за покупця (отримувача) здійснює третя особа, податківці нерідко вимагають від покупця нівелювати ПК і отриманий регліміт шляхом нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ. На їх думку, тут товари/послуги стають для покупця безоплатно отриманими (лист ДФСУ від 06.06.2018 № 2476/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Насправді, такі товари/послуги визначенню безоплатно отриманих (див. п.п. 14.1.13 ПКУ) не відповідають, оскільки постачалися не безоплатно, а за договором купівлі-продажу. Той факт, що за товари сплачує третя особа, не робить їх для покупця безоплатно отриманими. І особливо у випадках на кшталт відплатного переведення боргу тощо. Жодних вимог для нарахування у таких ситуаціях компенсуючих ПЗ норми п. 198.5 ПКУ не містять! До того ж у БЗ 101.16 податківці зазначають, що навіть коли згідно з умовами договору виконання обов’язку щодо оплати за товари/послуги покладено на іншу особу, ПН складається на покупця (отримувача) товарів/послуг. І до речі, тут ні про яку обов’язковість нівелювання покупцем регліміту та ПК (ще й із застосуванням п. 198.5 ПКУ) взагалі не згадується…
Страхова платить за ремонт. У ситуаціях, коли за ремонт автомобіля на СТО оплачує страхова компанія, податківці вимагають від власника авто одночасно з відображенням ПК з ремонту нарахувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ (лист ГУ ДПС у Чернігівській обл. від 29.10.2019 № 1077/ІПК/25-01-04-01-04, лист ДФСУ від 21.05.2018 № 2245/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Є і більш свіжа консультація ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Аналогічна консультація в БЗ 101.13 була з 01.04.2023 переведена до недіючих, але це пов’язане з технічними причинами, і навряд чи фіскали змінять цей підхід…
Звісно, ми вважаємо його незаконним. Наприклад, фіскали чітко зазначають, що ПН у такому випадку СТО скласти зобов’язана і — саме на власника авто, якщо він — платник ПДВ. І ми вважаємо, цей платник має повне право на ПК (і регліміт) з цієї ПН. А норми ПКУ ніяких компенсуючих ПЗ нараховувати не вимагають! Той факт, що СТО отримує гроші напряму від страхової компанії (щоб не ганяти кошти) — не підстава для нарахування компенсуючих ПЗ. Поготів, що за договором страхування вносилися страхові платежі. Тому ремонтні роботи для власника авто не можна вважати безоплатними. І якщо авто використовується у оподатковуваній ПДВ госпдіяльності, то компенсувати «ремонтний» ПК платнику не треба (детальніше див. «Страхове відшкодування і ремонт — отримай і розпишись!» // «Податки & бухоблік», 2021, № 42, с. 27).
Помилкові ПН
Зареєстрована помилкова ПН у одержувача на загальних підставах збільшує регліміт (через показник ΣНаклОтр). Якщо діяти згідно з ПКУ, то виправити (обнулити) помилкову ПН можна тільки зменшуючим РК. Але коли помилка виявлена в іншому періоді, платник (постачальник) може не схотіти «ухайдокати» свою помилкову ПН. Адже якщо навіть зменшуючий РК не заблокують, після реєстрації регліміт у нього (через ΣПеревищ, що виникла) все одно не відновиться. Тому іноді фіскали пропонують одержувачам помилкових ПН урівноважити зайвий ліміт нарахуванням компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (лист ДПСУ від 14.04.2020 № 1498/6/99-00-04-01-03-06/ІПК, детальніше про це див. «Помилкова податкова накладна і регліміт покупця» // «Податки & бухоблік», 2023, № 35). Звісно, що ПКУ нічого подібного не передбачає…
Події після 1095 днів
Якщо після закінчення строку 1095 днів з дати складання ПН відбувається повернення покупцеві авансу чи зниження ціни на товар/послуги з такої ПН, податківці вимагають прибирати ПК та відкоригувати регліміт шляхом нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (див., наприклад, листи ДПСУ від 08.10.2019 № 659/6/99-00-07-03-02-15/ІПК та від 12.04.2021 № 1488/ІПК/99-00-21-03-02-06).
«Безнадійка»
Кредиторка. У випадках, коли після закінчення строку позовної давності списується безнадійна кредиторська заборгованість за н оплаченими товарами/послугами — фіскали вимагають від покупця відкоригувати ПК. При цьому коригувати ПК вони рекомендують шляхом нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (листи ДПСУ від 21.10.2021 № 3945/ІПК/99-00-21-03-02-06 та від 08.04.2021 № 1449/ІПК/99-00-21-03-02-06). Саме на такому варіанті фіскали наполягають, оскільки так, на їх думку, можна відкоригувати (зменшити) «не заслужений» платником регліміт — «урівноваживши» його компенсуючими ПЗ. Хоча, насправді, списання безнадійної заборгованості (як підстава для нарахування компенсуючих ПЗ) в жодному з випадків-підпунктів, наявних у п. 198.5 ПКУ, не згадується!
Оскільки законності у цьому підході фіскалів — мізерія, то цікаво, як до цих проблем ставляться судді. Зазначимо, що суддів ВС свого часу тут хитало у тому числі й у фіскальний бік (див. «Безнадійна заборгованість: ваше запитання — наша відповідь» // «Податки & бухоблік», 2020, № 14, с. 2). Але
потім судді ВС, схоже, стали схилятись до незаконної позиції й заперечують необхідність коригування ПК при списаннях «безнадійки»
Читайте «Списання безнадійки за неоплаченими товарами: ПК зберігається — Верховний Суд за!» // «Податки & бухоблік», 2022, № 49 (ср. ).
Дебіторка. А от що стосується списання безнадійної дебіторки за неотовареними передоплатами, то фіскали наполягають на тому ж нарахуванні компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (див. згаданий лист ДПСУ від 08.04.2021 № 1449/ІПК/99-00-21-03-02-06). Тут вже сперечатися з ними складніше, бо постачання товарів/послуг не відбулося і право на ПК стало спірним. Але п. 198.5 ПКУ і для цього випадку буквально незастосовний, а ПК, якщо не перекручувати нормативи, має прибиратись на підставі бухгалтерської довідки і без втрати регліміту.
«Антракт». Водночас ці питання зараз трохи «зависли» до найкращих часів, бо перебіг строків позовної давності на період воєнного стану фактично теж призупинено (відповідно до п.п. 2 п. 3 розд. ІІ Закону від 15.03.2022 № 2120-IX).
Але, схоже, незабаром перебіг строків (і ці проблеми) відновиться…
Висновки
- На практиці фіскали, перекручуючи нормативи, прагнуть забирати у платників ПДВ регліміт у низці ситуацій, коли начебто для платників усе тут мало бути добре.
- Наприклад, фіскали для цього незаконно вимагають від платників, що здійснюють турдіяльність, відображати ПК з вартості турпродукту й нараховувати компенсуючий ПДВ за п. 198.5 ПКУ.
- Також незаконно податківці вимагають нараховувати компенсуючий ПДВ за п. 198.5 ПКУ у випадках, коли:
— оплату здійснює третя особа (у т. ч. страхова компанія);
— отримувач одержав регліміт за рахунок помилкової ПН;
— при відшкодуванні збитків винуватець отримав на це відшкодування ПН;
— після витоку 1095 днів з дати складання ПН відбулося повернення покупцеві авансу чи зниження ціни на товар/послуги;
— списується безнадійна кредиторка за отриманими товарами/послугами тощо.