Лікарняні сумісників

Оплата перших 5 днів хвороби

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) визначено два страхові випадки, при настанні яких перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець працівника власним коштом і лише з 6-го дня хвороби працівник має право на допомогу по тимчасовій непрацездатності від ПФУ. Це:

— тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві (п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105);

— перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під меднаглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання COVID-19, а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105).

Оплату перших 5 днів хвороби коштом роботодавця регулює Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності… за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440. Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що

На те, що ігнорувати цю вимогу не варто, натякає Мінсоцполітики в листі від 15.02.2023 № 494/0/290-23/54 (див. статтю «Сумісники та перші 5 днів лікарняного» // «Податки & бухоблік», 2023, № 18). Зазначений висновок стосується як зовнішнього, так і внутрішнього сумісництва.

З оплатою перших 5 днів непрацездатності розібралися. Далі говоримо про допомогу по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах за рахунок ПФУ.

Допомога від ПФУ

З 01.01.2023 допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому КМУ. Це прямо зазначено в абзаці другому ч. 1 ст. 22 Закону № 1105.

Фахівці ПФУ, зокрема, у листі від 26.01.2023 № 2748-2294/К-03/8-2800/23 зазначають, що з урахуванням положень абзацу першого ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 пріоритетним є надання допомоги за основним місцем роботи. І лише у разі нереалізації такого права за основним місцем роботи вона надається за сумісництвом. З цього випливає, що

А як бути, якщо у працівника декілька місць роботи за сумісництвом? Тоді у разі отримання відмови за основним місцем роботи, працівник повинен обрати одне місце роботи за сумісництвом, де він бажає отримати непрацездатні виплати (див. лист ПФУ від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23).

Зауважимо, що наразі КМУ зареєстровано у ВРУ проєкт закону від 06.09.2023 № 10017, яким пропонується відновити виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Тож чекаємо. Зараз, як ви розумієте, виплата лікарняних від ПФУ сумісникам — це ексклюзив.

А коли взагалі можлива ситуація, за якої працівнику відмовляють у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи, а за сумісництвом роботодавець її призначає? Така ситуація можлива, наприклад, у випадку, якщо непрацездатність працівника за основним місцем роботи збіглася з відпусткою без збереження зарплати чи з відпусткою для догляду за дитиною до 3 (6) років. Або коли за основним місцем роботи працівник захворів під час простою чи перебуває у неявках, або ж якщо було призупинено дію трудового договору і такий період збігся із періодом хвороби.

Щодо варіантів з допомогою по вагітності та пологах, то тут також можлива ситуація, за якої вона може бути призначена за сумісництвом. Приклад — якщо за основним місцем роботи працівниця не скористалася своїм правом на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (тобто продовжила працювати), проте оформила її за сумісництвом.

Далі поговоримо про те, як діяти роботодавцю працівника-сумісника.

Дії роботодавця за сумісництвом

Лікарняний за рахунок ПФУ з 1-го дня. Пріоритетне право на отримання допомоги від ПФУ закріплене за основним місцем роботи, так би мовити за замовчуванням. Тому якщо ви отримали лікарняний на сумісника, який оплачується за рахунок ПФУ з 1-го дня непрацездатності або лікарняний по вагітності та пологах, то, на нашу думку, їх можна ігнорувати. До документа про призначення страхової виплати — наказу/рішення/протоколу страхувальника чи уповноважених ним осіб такі лікарняні потрапити не повинні.

І лише якщо працівник-сумісник надасть вмотивоване рішення про відмову в призначенні або про припинення страхових виплат (повністю або частково) за основним місцем роботи, ви берете лікарняний у роботу. У такому випадку страхувальник/уповноважені особи розглянуть лікарняний та винесуть рішення щодо призначення (відмови в призначенні) допомоги, яке й зафіксують у наказі/рішенні/протоколі.

Щодо форми рішення про відмову. У листі від 16.03.2023 № 9562-11050/У-03/8-2800/23 ПФУ зазначив, що страхувальник приймає рішення про призначення (відмову в призначенні) страхових виплат у формі розпорядчих документів. Форму документа, який видає уповноважена особа, страхувальник визначає самостійно.

У випадку відмови, на нашу думку, буде ідеально, якщо працівник надасть за сумісництвом оригінал повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи. Зауважимо, що таке повідомлення надається працівнику в одному екземплярі. Оформлюють його в довільній формі.

Лікарняний за рахунок ПФУ з 6-го дня. Якщо ж за страховим випадком допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується працівнику з 6-го дня непрацездатності, тоді діємо так.

1. Виносимо рішення щодо призначення оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця.

2. Якщо непрацездатність тривала більше 5 календарних днів, інформуємо працівника, що за «вершок» допомога буде нарахована лише у випадку, якщо лікарняний не оплачується за основним місцем роботи.

3. У разі надання повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи повторно розглядаємо лікарняний та приймаємо рішення щодо призначення допомоги за рахунок ПФУ.

Питання розрахунку

Розрахунок лікарняних за сумісництвом не залежить від того, що там у працівника за основним місцем роботи. Тобто за сумісництвом окремо визначаємо розрахунковий період та виплати, які в ньому нараховані та братимуть участь у розрахунку середньоденної зарплати.

Щодо довідки про середню заробітну плату з основного місця роботи. Про неї йде мова в п. 30 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266). У ньому зазначено, що страхові виплати та оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюють на підставі:

1) листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та

2) довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Навіщо довідка? Щоб виконати вимогу абзацу третього п. 30 Порядку № 1266, а саме: сумарна зарплата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Наразі формально ця довідка потрібна лише для випадку оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності. Оскільки їх оплачують за всіма місцями роботи. А ось допомогу за рахунок ПФУ надають за одним місцем роботи. Саме тому ПФУ у листі від 17.03.2023 № 9726-10744/О-03/8-2800/23 зазначив:

Йдемо далі. Розглянемо, що робити роботодавцю, якщо лікарняний сумісника не підлягає оплаті.

Щодо неоплачуваної непрацездатності

Табель. Якщо допомогу по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах працівнику-суміснику не надаємо, то період, визначений в лікарняному листі,

Це дозволить у подальшому викинути цей період при розрахунку середньоденної відпускної зарплати за сумісництвом та середньоденної непрацездатної зарплати, якщо, наприклад, наступного разу за основним місцем роботи буде відмова.

Відпускний стаж. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, входить час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки).

Відповідно період неоплачуваної тимчасової непрацездатності сумісника не зараховується до відпускного стажу.

Сумісник захворів у відпустці. Якщо хвороба припала на щорічну відпустку сумісника, то вона повинна бути перенесена на інший період або продовжена, як і відпустка за основним місцем роботи у такому випадку. Те, що дні хвороби повністю або частково не оплачені за сумісництвом, не має значення. Адже норми ст. 11 Закону про відпустки, які регулюють перенесення та продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, не містять умови про оплату днів такої непрацездатності.