Повернення переплати з бюджету

Основи повернення

Загальний механізм і умови повернення надміру та/або помилково перерахованих коштів до бюджету викладені у ст. 43 ПКУ і Порядку № 60*.

* Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затверджений наказом Мінфіну від 11.02.2019 № 60.

Водночас є випадки, коли скористатися цим механізмом не можна. Мова йде про отримання відшкодування ПДВ, повернення надміру перерахованих митних платежів (п. 2 розд. I Порядку № 60), повернення коштів з електронного ПДВ-рахунку, а також повернення переплати з ЄСВ.

Тому далі поговоримо саме про загальний механізм повернення переплати з бюджету, не вдаючись до вищезгаданих особливих випадків. Адже переплати з більшості податків і зборів повертають саме у загальному порядку.

Умови повернення переплати

Надміру і помилково сплачені грошові зобов’язання підлягають поверненню платникові з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані самим платником чи сплачені з єдиного рахунку, якщо платник його використовує (п. 43.6 ПКУ).

Причому повернути переплату з бюджету можна за умови, що:

— по-перше, у платника податків відсутній податковий борг (п. 43.1 ПКУ).

Тут до уваги має братися тільки борг з того податку, який підприємство збирається повернути. На цьому наголошують суди. Вони вважають, що за наявності податкового боргу з інших податків платник має право повернути переплату з ПДВ на електронний рахунок (постанова ВС від 31.07.2020 у справі № 280/701/19);

— по-друге, з дня утворення переплати не минуло 1095 днів (п. 43.3 ПКУ і п. 1 розд. II Порядку № 60). Переплата, яка залишилася незатребуваною після закінчення цього строку, підлягає списанню з ІК платника (п.п. 7 п. 2 розд. III Порядку № 5**).

** Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 12.01.2021 № 5.

Причому слід пам’ятати, що карантинна призупинка строків почалася з 18.03.2020 і закінчилася 01.07.2023. Тобто така призупинка строків закінчилася в той період, коли вже діяла воєнна призупинка. Нагадаємо, що воєнна призупинка строків діяла з 24.02.2022 і до 01.08.2023 (тобто закінчилася на місяць пізніше, ніж карантинна).

Отже, з цього випливає, що на період з 18.03.2020 і по 01.08.2023 строк відліку 1095 днів для повернення коштів з бюджету не спливав. Про це говорили як податківці*, так і суди (див. постанову Третього апеляційного адмінсуду від 09.11.2023 у справі № 160/9409/23**, Другого апеляційного адмінсуду від 12.04.2023 у справі № 480/13774/21***).

Враховуючи все вищесказане вважаємо, що коли:

— переплата виникла до 18.03.2020, то щоб визначити, в який строк можна розраховувати на отримання переплати, потрібно від виділених 1095 днів відкинути період, який минув до цієї дати, а все, що лишиться, продовжити відраховувати починаючи з 01.08.2023;

— переплата виникла у період з 18.03.2020 по 31.07.2023 — тоді відлік всіх 1095 днів, в які можна повернути переплату, почнеться тільки з 01.08.2023;

— переплата виникла починаючи з 01.08.2023 — тоді відраховувати 1095 днів, в які можна її повернути, слід з дати виникнення такої переплати.

Напрямок використання переплати

За рішенням платника, наявна переплата може бути повернена на його поточний рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг або на єдиний рахунок (якщо використовуєте його для сплати податків), а за відсутності рахунку — у готівковій формі за чеком (п. 43.4 ПКУ).

Водночас таку переплату можна не тільки повернути назад. Її також можна спрямувати на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів незалежно від виду бюджету (п. 43.4 ПКУ).

Тобто варіантів, що робити з переплатою, декілька.

Суб’єкти господарювання, які забажають зарахувати переплату в рахунок боргу з інших платежів, мають ураховувати, що не вдасться провести таке зарахування в рахунок ЄСВ. Адже ЄСВ не входить до системи оподаткування та не належить до джерела наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів (БЗ 129.04). Спрямувати переплату чи помилково сплачену суму в рахунок погашення зобов’язань чи боргу з інших податків ПКУ не забороняє. Вибір напрямку використання переплати платник податків вибирає сам при заповненні заяви (див. нижче).

Так, наприклад, якщо юрособа була до 01.08.2023 на спецЄП і в неї лишилася переплата з цього податку, то вона може зарахувати її в рахунок грошових зобов’язань з того податку, на який вона повернулася після скасування спецЄП (із податку на прибуток, ЄП) чи з інших податків, в тому числі й місцевих (плати за землю, податку на нерухомість тощо), які вона сплачує.

Спрямовувати таке зарахування на погашення ПДВ-зобов’язань не радимо. Адже кошти в цьому випадку пройдуть повз електронний ПДВ-рахунок, а отже, не збільшать ваш реєстраційний ліміт. Тому якщо вирішили переплатою погасити ПДВ-борг чи ПДВ-зобов’язання, радимо повернути її на ваш поточний рахунок, а потім через електронний ПДВ-рахунок погашати борги чи зобов’язання.

Також варто пам’ятати, що коли у суб’єкта господарювання наявна переплата з конкретного податку, то вона автоматично зараховується в рахунок погашення поточних нарахувань, які виникнуть з цього податку в наступних періодах (БЗ 129.04*).

Тобто якщо у підприємства є переплата з податку на прибуток за наслідками ІІІ кварталу 2023 року, то нею можна покрити, наприклад, нараховані зобов’язання, які будуть задекларовані при поданні річної декларації. Причому для такого зарахування жодних заяв фіскалам подавати не слід. Усе відбудеться автоматично.

Водночас із цього правила є винятки. Так, наприклад:

1) якщо підприємству потрібно сплатити авансовий внесок при виплаті дивідендів і у підприємства рахується переплата з податку на прибуток, то така переплата, на думку фіскалів (лист ДПСУ від 26.05.2021 № 2034/ІПК/99-00-21-02-02-06), не зарахується в рахунок сплати авансового внеску, навіть незважаючи на те, що авансовий внесок є невід’ємною частиною податку на прибуток (п.п. 57.1¹.5 ПКУ). На думку податківців, перешкодою для такого зарахування є різні коди видів сплати, що зазначаються в призначенні платежу при сплаті авансового внеску і самого податку на прибуток. На наш погляд, це не може бути перешкодою проведення заліку. Деталі шукайте у «Між дивідендним авансом, податком на репатріацію та податком на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2020, № 97).

Водночас якщо у підприємства рахуватиметься переплата авансового внеску з дивідендів (помилково сплатили більше, ніж потрібно), то її, на жаль, зарахувати у рахунок погашення податку на прибуток не вдасться. Адже якщо це помилкові кошти, то їх не можна вважати дивідендним авансом. Вони не прив’язані ні до яких дивідендів. А таку переплату, якщо виходити з підходу фіскалів, можна тільки повернути назад шляхом подання відповідної заяви на повернення.

Якщо ж авансовий внесок з дивідендів розрахований правильно, то він просто буде погашати суму нарахованого податку на прибуток наступних періодів до повного погашення після подання декларації. Воно і не дивно, адже відповідно до п.п. 57.1¹.2 ПКУ сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платникові податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків та зборів;

2) переплату з податку на репатріацію не можна автоматично (без подання заяви) зарахувати у рахунок сплати податку на прибуток, так само не можна зарахувати переплату з податку на прибуток в рахунок сплати податку на репатріацію. Адже податок на репатріацію і податок на прибуток — це різні категорії податків, і в ІК платника ці платежі проводяться окремо, оскільки сплачуються за різними кодами бюджетної класифікації (102.16 БЗ).

А от якщо мова йде про зарахування переплати з податку на прибуток чи з іншого податку в рахунок нарахованої позитивної суми МПЗ, то в цьому випадку таке зарахування зробити можна. Адже позитивне значення МПЗ не тільки є частиною зобов’язань з того податку, який сплачує суб’єкт господарювання (наприклад, податку на прибуток, єдиного податку), а й сплачується в порядку та строки, визначені для сплати цього податку (п.п. 141.9.5 та п. 297¹ ПКУ). Тому жодних перепон для цього немає.

Інша справа, коли, наприклад, у декларації з податку на прибуток фігурує від’ємне значення і при цьому світиться позитивне значення МПЗ. Тоді, як би того не хотілося, сплатити позитивне значення МПЗ доведеться. Деталі у «МПЗ і платник податку на прибуток без сільгоспдіяльності» // «Податки & бухоблік», 2023, № 74 (ср. ). Хоча і тут є нюанси: позитивне МПЗ при загальному збитку можна не платити, якщо є неперекриті дивідендні аванси. І з цим згодні податківці.

Заява — основа повернення

Щоб повернути переплату, що рахується у бюджеті, чи провести зарахування цієї переплати в рахунок інших податків, суб’єкт господарювання має подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені (п. 43.3 ПКУ).

Без заяви повертають тільки надміру утримані (сплачені) суми ПДФО. Їх повернення відбувається на підставі поданої платником декларації за звітний рік (п. 43.3 ПКУ). Та про повернення ПДФО тут говорити не будемо.

Подати заяву платник може (п. 1 розд. ІІ Порядку № 60):

— у паперовій формі особисто або уповноваженою на це особою або надіслати таку заяву поштою. Паперову заяву слід оформити у довільній формі;

— в електронній формі.

А от заява на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені з єдиного рахунка подається виключно в електронній формі до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника через сервіс «Електронний кабінет» (п. 1 розд. ІІ Порядку № 60, БЗ 129.05).

Якщо мова йде про подання заяви у електронному вигляді, то щоб це зробити, суб’єкту господарювання потрібно зайти в Електронний кабінет. У головному меню Електронного кабінету відкрити розділ «Заяви, запити для отримання інформації» і із запропонованого переліку вибрати форму заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені (форма J1302001 — для юридичних осіб або форма F1302001 — для фізичних осіб).

Після заповнення запропонованих реквізитів заяви її необхідно зберегти, підписати та відправити територіальному органу ДПС.

Важливо: сам факт подання заяви не є підставою для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до п. 78.1 ПКУ.

Правила заповнення заяви

У заяві платник має зазначити:

1) назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу та його суму;

2) дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету. А саме слід вказати код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім’я якого відкрито рахунок.

Звертаємо увагу! Якщо переплата виникла через подання уточнюючої декларації, то як дату сплати помилкової чи зайвої суми слід вказувати дату виникнення переплати (див. лист ГУ ДПС у м. Києві від 21.07.2021 № 2865/ІПК/26-15-04-02-16). І відповідно даних про платіжку вказувати не потрібно;

3) визначити напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються:

— на поточний рахунок платника податку в установі банку чи небанківського

надавача платіжних послуг;

— на єдиний рахунок (у разі його використання);

— на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету;

— у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківського надавача платіжних послуг.

Додатково до заяви можна подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету. Щоб додати до заяви платіжку, платник у вкладці «Додатки» такої заяви обирає опцію «Додати» документ довільного формату (J/F1360102) і підтягує потрібний документ.

Якщо ж переплата виникла через подання уточнюючої декларації, то платіжки, яка б підтверджувала переплату, не буде. Тому в цьому випадку до заяви можна тільки прикріпити лист, в якому пояснити причини виникнення переплати і відсутність конкретного платежу, який до цього призвів.

В очікуванні коштів

Після подання заяви на повернення переплати з бюджету лишається тільки чекати, коли податківці перевірять подану заяву і дадуть відмашку Казначейству повернути переплату з бюджету.

Податківці проводять дві перевірки отриманої заяви:

1) автоматичну. На цьому етапі заяву перевіряють засобами антивірусного захисту інформації і, якщо все добре, вносять до Журналу опрацювання заяв на повернення коштів (п. 2 розд. ІІ і п. 4 розд. ІІІ Порядку № 60);

2) змістовну. Податківці перевіряють сам факт наявності у платника податків переплати і дотримання умов для її повернення (п. 3 розд. ІІ і п. 5 розд. ІІІ Порядку № 60). Наприклад, вони дивитимуться, чи немає у платника податкового боргу. При виявленні боргу фіскали відмовлять платникові в поверненні переплати.

Якщо заява з успіхом пройде обидві перевірки, то податківці не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податків заяви готують висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подають його для виконання відповідному органові Казначейства (п. 43.5 ПКУ). А далі все залежить від того, чи будуть вільні кошти у бюджеті для повернення переплати.