Юрособа придбала вебсайт для просування продукту: що в обліку?

Бухоблік придбання вебсайту

Вебсайт є об’єктом авторського права — твором (тобто результатом творчої діяльності фізичної особи) на кшталт комп’ютерної програми або бази даних (компіляції даних).

У нашому випадку вебсайт розроблявся стороннім виконавцем — ФОП у рамках цивільно-правового договору. При цьому способи та умови використання вебсайту замовником визначають договором про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 1112 ЦКУ). Зазвичай замовнику за договором передають виключні майнові права на вебсайт. Відтак,

Вебсайт як нематеріальний актив. Для визнання придбаного вебсайту нематеріальним активом потрібно, щоб (пп. 6 і 7 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи»):

— існувала ймовірність одержання економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

— була технічна можливість та ресурси для доведення вебсайту до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

— вартість вебсайту була достовірно визначена.

Тобто нематеріальним активом визнають вебсайт, який здатен генерувати доходи, включаючи прямі доходи від надання можливості розміщувати замовлення (§ 8 ПКТ 32 «Нематеріальні активи: витрати на вебсайт»), — наприклад, вебсайт інтернет-магазину.

На баланс вебсайт зараховують за первісною вартістю. За вимогами НП(С)БО 8 первісна вартість:

1) придбаного вебсайту складається з (п. 11 НП(С)БО 8):

— ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок);

— непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

— інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому вебсайт придатний для використання за призначенням;

2) вебсайту, створеного підприємством, включає (п. 17 НП(С)БО 8):

— прямі витрати на оплату праці;

— прямі матеріальні витрати;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з його створенням та приведенням до стану придатності для використання за призначенням.

Утім, можливий і суміщений варіант розробки вебсайту.

Зазвичай створення вебсайту можна поділити на такі основні етапи робіт (§ 2 ПКТ 32):

1) планування — витрати, понесені на цьому етапі, визнаються як витрати, коли вони понесені;

2) розробка прикладного програмного забезпечення та інфраструктури;

2) розробка графічного дизайну;

3) розробка контенту.

Власне,

Далі вебсайт амортизують протягом строку корисного використання (п. 25 НП(С)БО 8). Зазвичай амортизацію нараховують прямолінійним методом.

Строк корисного використання вебсайту підприємство встановлює у розпорядчому документі при зарахуванні його на баланс. А метод амортизації вебсайту визначає своєю обліковою політикою (пп. 25, 27 НП(С)БО 8). Вебсайт з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягає (абзац другий п. 25 НП(С)БО 8).

Нараховану суму амортизації списують із кредиту субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» у дебет відповідного рахунка витрат залежно від виконуваних вебсайтом функцій.

Вебсайт як витрати. Вебсайт може бути придбаний або створений виключно для виконання рекламних функцій, як у нашому випадку. Тоді працюють норми п. 9 НП(С)БО 8. А там прямо записано, що

Тобто витрати на створення рекламного вебсайту не формують у бухобліку об’єкт нематеріальних активів, а їх відображають як витрати на збут безпосередньо в періоді здійснення — Дт 93 «Витрати на збут».

Цей підхід повністю відповідає міжнародній практиці. Так, за приписами § 8 ПКТ 32, якщо вебсайт розроблено виключно та головним чином для рекламування своїх власних продуктів та послуг та стимулювання попиту на них, то всі витрати на розробку такого вебсайту визнають як витрати, коли вони понесені.

До витрат періоду відносять і витрати на підвищення ділової репутації підприємства (п. 9 НП(С)БО 8). Тож витрати на створення вебсайту — візитки підприємства точно підвищать його ділову репутацію. Але безпосередньо генерувати дохід вебсайт-візитка не зможе. Відтак витрати на його створення визнають витратами на збут (Дт 93).

Домен і хостинг. Перш ніж вебсайт запустити, необхідно зареєструвати доменне ім’я та оплатити за хостинг — послуги з розміщення вебсайту в мережі Інтернет (чи колокацію, якщо вебсайт розміщується на власному сервері).

Доменне ім’я (домен) фактично є головною складовою адреси в мережі Інтернет. Точніше — це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті (абзац п’ятнадцятий ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 № 3689-XII).

Тому якщо вебсайт класифікується як нематеріальний актив, до його первісної вартості можуть потрапити лише витрати на первісну реєстрацію домену, як витрати, пов’язані з доведенням об’єкта до стану, придатного для використання (п. «б» § 2 ПКТ 32). А от витрати, пов’язані з продовженням права на використання домену, відносять до витрат звітного періоду (Дт 93). Позаяк пролонгування користування доменним іменем відбувається вже на стадії експлуатації сайту.

Адже вони не призводять до вдосконалення вебсайту, підвищення його функціональних можливостей і строку корисного використання. А дозволяють лише власне користуватися вебсайтом. Тобто, по суті, ці послуги забезпечують підтримку вебсайту в робочому стані (Дт 93).

Якщо за продовження права на використання домену та за хостинг сплачують аванс за декілька періодів наперед, його суму спочатку відображають на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а в подальшому списують до складу поточних витрат відповідного звітного періоду (Дт 93 — Кт 39).

Зауважте! Податківці щодо хостингу думають інакше. За версією фіскалів, витрати на хостинг мають включатися до первісної вартості вебсайту (див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022). Вважаємо таку позицію неправомірною. Адже, ще раз повторимо, витрати на хостинг спрямовані суто на підтримку вебсайту в придатному для використання стані. Тому такі витрати, на наш погляд, повинні обліковуватися у складі витрат періоду (п. 18 НП(С)БО 8). Ба більше, це прямо випливає з вимог § 5 ПКТ 32.

Прибутковий облік вебсайту

Малодохідники, які проставили відмітку про нерозрахунок різниць з розд. ІІІ ПКУ в річній декларації з податку на прибуток, традиційно повністю орієнтуються на бухгалтерський облік.

Вебсайт як нематеріальний актив. Високодохідникам і малодохідникам-добровольцям у податковому обліку вебсайт, який у бухобліку визнано нематеріальним активом, логічно включати до складу податкових нематеріальних активів групи 5 (авторське право та суміжні з ним права) зі строком дії права користування відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки (п.п. 138.3.4 ПКУ). І відповідно коригувати фінрезультат на амортизаційні різниці згідно з вимогами пп. 138.1 і 138.2 ПКУ. Однак

(див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022). Загалом, ця рекомендація може бути корисна платникові. Позаяк це дозволить звести до розумного мінімуму (наприклад, до року) строк амортизації витрат на створення вебсайту. Звісно, якщо правовстановлюючим документом строк дії права користування вебсайтом буде встановлено на рівні саме одного року. Адже за п.п. 138.3.4 ПКУ для групи 6 нематеріальних активів орієнтир — правовстановлюючий документ. Нижньої планки строку дії права користування, як для групи 5 (не менш як 2 роки), тут не встановлено.

Тут пам’ятайте! Хоча в бухобліку нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизують (п. 25 НП(С)БО 8), для нарахування податкової амортизації такий строк визначається підприємством самостійно, але не може становити менше 2 та більше 10 років (п.п. 138.3.4 ПКУ).

Вебсайт як витрати. Оскільки в бухобліку витрати на придбання (створення) рекламного вебсайту списують до складу витрат звітного періоду, то жодних різниць високодохідникам і малодохідникам-добровольцям розраховувати не доведеться. Адже рекламний вебсайт придбано у ФОП. А щодо придбань у резидентів будь-яких коригувань ПКУ не передбачено.

Для цілей податку на прибуток фінрезультат за певних умов може коригуватися тільки в разі придбання самого вебсайту або послуг із його розробки в особливих (так званих «офшорних») нерезидентів і неприбуткових організацій. Тоді може виникнути 30 % збільшуюча різниця за п.п. 140.5.4 ПКУ (див. статтю «Імпортні різниці з податку на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2024, № 31).

Домен і хостинг. Податківці вважають, що витрати, пов’язані з розміщенням вебсайту в мережі Інтернет (реєстрація доменного імені та хостинг), належать до групи 6 нематеріальних активів (див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022).

Проте, переконані, погоджуватися з цим не варто. Адже така позиція суперечить правилам бухобліку. Щодо витрат на доменне ім’я, то їх капіталізують, лише якщо вебсайт визнають нематеріальним активом, і суто до початку запуску вебсайту — як витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням вебсайту до стану, у якому він придатний для використання. У подальшому понесені витрати на домен вважають витратами, що забезпечують функціонування сайту, і визнають поточними витратами періоду. А ось витрати на хостинг — узагалі завжди є поточними витратами.

Вхідний ПДВ за придбаним вебсайтом

Якщо ФОП — розробник вебсайту зареєстрований платником ПДВ, то

Послуги з реєстрації доменного імені та послуги хостингу (або колокації) також оподатковуються ПДВ за загальними правилами. А отже, замовник може придбати їх із вхідним ПДВ і, відповідно, сформувати ПК.

І ще зауважте. Отримані від нерезидента послуги хостингу податківці не вважають електронними послугами (п.п. 14.1.56⁵ ПКУ), а відносять їх до п.п. «в» п. 186.3 ПКУ (див. лист ДПСУ від 08.09.2023 № 2881/ІПК/99-00-21-03-02-06). Тож місце постачання таких послуг визначатиметься на митній території України (оскільки замовник — резидент). У такому разі замовникові доведеться нарахувати ПДВ-зобов’язання з вартості послуг хостингу, отриманих від нерезидента, скласти податкову накладну (з типом причини «14»), а потім відобразити на її підставі ПК (п. 208.2 ПКУ, див. статтю «ПДВ за послугами для нерезидента і від нерезидента» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37).

Обслуговування вебсайту

Бухоблік. Витрати на обслуговування вебсайту (оновлення до актуального стану, налаштування, усунення недоліків тощо) спрямовані на підтримку цього об’єкта в робочому стані. Унаслідок таких робіт основні характеристики вебсайту залишаються незмінними. Отже, витрати на обслуговування вебсайту включають до складу витрат звітного періоду (п. 18 НП(С)БО 8). Оскільки йдеться про рекламний вебсайт, то витрати на його обслуговування потрапляють до складу збутових витрат (Дт 93).

Хоча, як ми вже наголосили вище, на думку фіскалів (див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022), витрати на послуги хостингу мають включатися до вартості об’єкта нематеріальних активів (вебсайту) групи 6.

Податок на прибуток. Податковоприбутковий облік витрат на обслуговування вебсайту повністю орієнтований на бухоблік.

Виняток можуть становити тільки високодохідники та малодохідники-добровольці і то за умови, що послуги з обслуговування вебсайту вони придбаватимуть в особливих нерезидентів, визначених п.п. 140.5.4 ПКУ, або в неприбутківців.

А при виплаті за послуги хостингу нерезиденту (зокрема, у вигляді сервера) — ще з’являються ризики утримання податку на репатріацію за п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 ПКУ як за оренду місця для вебсайту (див. листи Офісу ВПП ДПС від 15.11.2019 № 1330/ІПК/28-10-30-02-11, ДФСУ від 30.11.2018 № 5059/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.09.2018 № 4129/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і від 09.01.2018 № 82/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, статтю «Хостинг від нерезидента: чи виникає податок на репатріацію?» // «Податки & бухоблік», 2018, № 87).

ПДВ. Послуги з технічної підтримки вебсайту оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою. А отже, замовник таких послуг — платник ПДВ може претендувати на відображення ПК у частині вхідного ПДВ за загальними правилами.