ФОП торгує / надає послуги по всій Україні: фактичну перевірку не проведуть?

Фактичні перевірки: які дозволені / заборонені під час війни

Для початку нагадаємо, що наразі дозволені фактичні перевірки з усіх підстав. Однак є обмеження, які залежать від того, де знаходяться об’єкти, які податківці хочуть перевірити (див. пп. 5, 6, 7 п.п. 69.351 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Зокрема, якщо об’єкти оподаткування / об’єкти, пов’язані з оподаткуванням знаходяться на:

1) тимчасово окупованій території, то фактичні перевірки на таких об’єктах заборонені (до дати завершення тимчасової окупації території);

2) території активних бойових дій, то фактичні перевірки заборонені (до дати завершення активних бойових дій);

3) території можливих бойових дій, то фактичні перевірки заборонені для усіх, крім об’єктів платників:

а) зі сфери:

— виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;

— грального бізнесу (організація та проведення азартних ігор в Україні);

— купівлі-продажу інвалюти;

б) які здійснюють госпдіяльність без державної реєстрації.

Детальніше про це читайте у «Податки & бухоблік», 2024, № 41.

Немає адреси — немає й фактичної перевірки?

Теорія. Розбираючись у проблемі, звертаємо увагу на такі основні факти:

1) у Реєстрі платників єдиного податку як місце провадження господарської діяльності можна зазначати «надання послуг на території України» та/або «торгівля на території України». Це підтверджують і податківці у контексті торгівлі або наданні послуг у заздалегідь не визначених місцях: на ярмарках, виставках, ринках та ін. (БЗ 107.01.01);

2) фактична перевірка — це перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника (п.п. 75.1.3 ПКУ);

3) перед перевіркою платнику мають надати серед інших документів копію наказу про проведення перевірки та направлення. І якщо у направленні можуть зазначати реквізити суб’єкта, який перевіряється (тобто платника), або об’єкта, то у наказі обов’язково вказуються саме реквізити суб’єкта, який перевіряється (див. п. 81.1 ПКУ). Тобто за направленням та наказом, у яких зазначено, наприклад, одного ФОП, не можна перевіряти інших ФОП, які просто працюють поруч.

Однак про яке місце фактичного провадження діяльності може йтися тоді, коли у податківців є лише податкова адреса та «територія України» в реєстрі єдиноподатників? І до того ж, наприклад, ФОП не подавав повідомлення за ф. № 20-ОПП*? Яку адресу вони можуть зазначити у направленні та наказі?

* Пам’ятайте: за неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП фіскали накладають штраф за п. 117.1 ПКУ (340 грн — для ФОП, якщо порушення вчинене вперше, та 680 грн — за повторне порушення).

Припустимо, що вказується податкова адреса платника. У цьому випадку є проблема: податковою адресою ФОП є у більшості випадків (якщо не сказати завжди) його домашня адреса. І туди податківці потрапити не можуть (див. статтю «ФОП працює з дому: чи можуть прийти податківці з перевіркою?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 41).

Тобто формально податківці не можуть провести фактичну перевірку, якщо в них немає адреси конкретного об’єкта і факту прив’язки цього об’єкта до конкретного платника.

Якщо вам потрібен РРО або ПРРО, то їх можуть зареєструвати за податковою адресою (тобто житлом ФОП). Або ж РРО/ПРРО закріплюється за автомобілем. А авто так само може прив’язуватися через повідомлення за ф. № 20-ОПП до місця проживання фізособи — власника авто. Усе тому, що у цьому повідомленні зазначається адреса реєстрації транспортного засобу, яким, як правило, є місце проживання фізособи-власника (БЗ 116.11). І ми знову у цьому випадку повертаємося до проблеми фактичної перевірки у житлі, про яку вже писали вище.

Тим більше це тільки теорія.

Практика. На практиці фіскали можуть все-таки визначити фактичне місце діяльності ФОП і проводять ті самі фактичні перевірки.

Як це відбувається? Тут декілька варіантів:

1) фіскали отримують скарги на платника від покупців (наприклад, через спеціальний бот у Телеграм або у письмовому вигляді безпосередньо на адресу фіскалів);

2) податківці отримують інформацію внаслідок фактичної перевірки інших платників.

При цьому усі ці способи цілком співвідносяться з підставами для фактичних перевірок, визначених у п. 80.2 ПКУ. Судіть самі.

Фактична перевірка може проводитися, серед усього іншого, у разі:

— п.п. 80.2.1 ПКУ — коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником законодавства щодо:

а) виробництва та обігу підакцизки;

б) здійснення платником розрахункових операцій та ведення касових операцій;

в) наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на фіскалів, та якщо виникає необхідність перевірки таких фактів;

— п.п. 80.2.2 ПКУ — у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником підконтрольного фіскалам законодавства (зокрема й щодо РРО/ПРРО-питань, питань щодо касової дисципліни, можливості оплати товарів електронними платіжними засобами, наявності ліцензій, які контролюються фіскалами);

— п.п. 80.2.3 ПКУ — письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником порядку проведення розрахункових операцій (у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів), касових операцій, патентування або ліцензування.

Однак варто визнати, що це так само не універсальні способи. Наприклад, платник дійсно може пересуватися між клієнтами та не мати фіксованого місця здійснення госпдіяльності. Або, приміром, якщо йдеться про ярмарок. Доки податківці отримають інформацію, платника там може вже й не бути, як і самого ярмарку. І тут ми повертаємося до «теоретичної» проблеми: фактичної перевірки ФОП за податковою адресою.

Підсумуємо. Так, якщо у фіскалів нічого, крім податкової адреси щодо ФОП, немає, то формально фактичну перевірку проводити ніде. Бо податкова адреса — це завжди житло ФОП (чи то адреса «прописки», чи то та, що вказана у довідці про статус внутрішньо переміщеної особи). Але! Фіскали можуть дізнатися про фактичне місце провадження діяльності від незадоволених споживачів або інших платників. Тож ховатися спеціально за ширмою здійснення госпдіяльності «по Україні» — це не завжди ефективно.