Фактичні РРО/ПРРО-перевірки: дозволені та заборонені
Станом на сьогодні законодавством не визначається підстав фактичних перевірок (див. п. 80.2 ПКУ), які б були заборонені. Тобто податківці можуть проводити таку перевірку з будь-яких підстав. Однак є нюанси, пов’язані з воєнним станом.
Нагадаємо: фактична перевірка — це перевірка, яка проводиться за місцем фактичного провадження платником діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника (п.п. 75.1.3 ПКУ). Тобто фіскали виходять на перевірку безпосередньо у магазини, кафе, офіси, на склади госпсуб’єктів та ін.
Зважаючи на специфіку такого типу контролю, законодавець дозволи та заборони щодо перевірок прив’язав зараз до місцезнаходження об’єктів оподаткування/об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням платника.
Виглядає усе таким чином (див. пп. 5, 6, 7 п.п. 69.351 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Дозволені та заборонені фактичні перевірки
| Якщо об’єкти оподаткування/об’єкти, пов’язані з оподаткуванням знаходяться на… | |||
| Тимчасово окупованій території (ТОТ) | Території активних бойових дій (ТАБД) | Території можливих бойових дій (ТМБД) | Іншій території України |
| Фактичні перевірки на цих об’єктах заборонені. Дія заборони: до дати завершення тимчасової окупації території | Фактичні перевірки на цих об’єктах заборонені. Дія заборони: до дати завершення активних бойових дій | Фактичні перевірки на цих об’єктах дозволені, тільки якщо йдеться про платників: 1) зі сфери: — виробництва та/або реалізації підакцизної продукції; — грального бізнесу (організація та проведення азартних ігор в Україні); — купівлі-продажу інвалюти; 2) які здійснюють госпдіяльність без державної реєстрації. Фактичні перевірки на об’єктах, які знаходяться на ТМБД, щодо інших платників заборонені. Дія заборони: до дати завершення можливих бойових дій | Фактичні перевірки на цих об’єктах дозволені за будь-яких підстав, зазначених у п. 80.2 ПКУ |
Ще кілька важливих деталей.
По-перше, усі дати (початку окупації або тих чи інших дій) та переліки територій дивимося у наказі Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.
По-друге, заборона на перевірки працюватиме, якщо об’єкти знаходилися на ТОТ, ТАБД або ТМБД на дату початку окупації, активних чи можливих бойових дій, відповідно.
Усе ніби зрозуміло. Однак можуть траплятися неприємні історії. Припустимо, ви відкрили кав’ярню в Харкові 20 січня 2023 року (без продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, про азартні ігри та продаж інвалюти теж не йдеться ☺). При цьому м. Харків отримало статус ТМБД з 15.09.2022. У такому випадку у цю кав’ярню податківці зможуть прийти на фактичну перевірку щодо РРО/ПРРО. Усе тому, що об’єкт «кав’ярня» хоч і знаходиться на ТМБД, а платник — не потрапляє до винятків, адже на дату початку можливих бойових дій об’єкт не знаходився на ТМБД. Врятувати можуть хіба що норми щодо призупинення перевірок через відсутність безпечного доступу до об’єктів та первинки платника або безпечного проведення інвентаризації (п.п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ)*. І то у ситуації з ТМБД їх не так просто застосувати ☹.
* Про нюанси щодо безпечних умов читайте у «Податки & бухоблік», 2023, № 63.
Під час фактичних перевірок пам’ятаймо…
Якщо ви розумієте, що можете потрапити під прес фактичної перевірки, то варто пам’ятати про такі базові моменти.
1. Фактична перевірка проходить без попередження. Тобто перед нею не приходять якісь листи або запити. Але у будь-якому випадку перед фактичною перевіркою інспектори мають надати/пред’явити одночасно:
а) копію наказу про проведення перевірки. Вручити його можуть платнику, або його уповноваженому представнику, або особі, яка здійснює розрахункову операцію. Обов’язково під розписку (п. 80.2 ПКУ);
б) направлення на проведення перевірки;
в) свої службові посвідчення або належним чином оформлені відповідним контролюючим органом документи, що засвідчують посадову (службову) особу. Дані про посвідчення мають бути вказані в направленні на проведення перевірки.
Важливо: у направленні та наказі зазначаються дані конкретного платника, якого будуть перевіряти. Тобто за направленням, у якому зазначено, наприклад, одного ФОП, не можна перевіряти інших ФОП, які просто працюють поруч.
Усі надані документи мають відповідати вимогам, переліченим у ст. 81 ПКУ. Якщо фіскали чогось не надали або ці документи оформлені з порушенням вимог ПКУ, то платник має право не допускати контролерів до перевірки (п. 81.1 ПКУ).
Але зверніть увагу: треба проконтролювати, щоб перевіряючі склали саме акт про недопуск до перевірки, а не акт про відмову в підписанні направлення. Проблема у тому, що акт про відмову у підписанні направлення є підставою для проведення фактичної перевірки (абз. 8 п. 81.1 ПКУ). Також зауважте: незаконний недопуск до перевірки може спричинити арешт майна платника на підставі п.п. 94.2.3 ПКУ. І у Верховного Суду щодо недопусків наразі не досить «красива» позиція. Читайте про це у «Податки & бухоблік», 2023, № 26.
2. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами податкового органу у присутності посадових осіб госпсуб’єкта або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПКУ).
3. Будьте уважні: перед початком фактичної перевірки фіскали мають право провести контрольну розрахункову операцію. Можуть купувати навіть якусь дрібничку. У процесі ж перевірки може здійснюватися хронометраж господарських операцій.
4. Фактична перевірка, яка здійснюється за результатами попередньої перевірки, може бути проведена одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта попередньої перевірки (п. 80.3 ПКУ).
5. Тривалість фактичних перевірок не може перевищувати 10 діб (п. 82.3 ПКУ). Але її строк може продовжуватися за рішенням керівника податкової (його заступника або уповноваженої особи) не більш як на 5 діб. Підставами для цього можуть бути:
а) заява платника (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);
б) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу госпсуб’єкта та/або його господарських одиниць.
Також
податківці зазначають, що перевірки (у тому числі й фактичні) вони мають право проводити з врахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника
Див. БЗ 130.03. Тим не менш у цій же консультації фіскали вказують на те, що не може стати підставою для недопуску*, зокрема, те, що платник не може допустити податківців до перевірки через графік роботи, відмінний від загальноприйнятого.
* Тобто складання акта про недопущення посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.
6. За результатами перевірки складається акт або довідка* у двох примірниках. Цей документ підписується перевіряючими, з одного боку, і особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності), з іншого. Підписання може відбуватися за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
* Акт — якщо є порушення, довідка — якщо порушення відсутні.
Акт або довідка за результатами перевірки мають обов’язково бути зареєстровані в податковій не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
Усі правила, які ми зазначили у п. 6 нашого списку, визначені в п. 86.5 ПКУ.
Також нагадуємо, що акт можна підписувати із запереченнями. Але заперечення не обов’язково подавати одразу під час підписання акта. Їх можна надати податківцям пізніше, а саме протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) (п. 86.7 ПКУ). Платники можуть бути присутніми на розгляді заперечень, надавати свої письмові та усні пояснення (п.п. 86.7.3 ПКУ). Причому з 16.06.2024 брати участь у такому розгляді можна буде у режимі відеоконференції (саме з цієї дати набирають чинності відповідні норми ПКУ*).
* Читайте про відеозв’язок з фіскалами та інші зміни у «Податки & бухоблік», 2024, № 24.
7. Після підписання акта та розгляду заперечень (якщо такі є) фіскали можуть виносити податкове повідомлення-рішення (ППР). Його можна оскаржити, як і будь-яке інше рішення, у порядку ст. 56 ПКУ в адміністративному порядку (написавши скаргу до ДПСУ) або шляхом звернення з позовом до суду. Строки для оскарження ППР наразі не призупинені. Про поточний стан справ щодо строків подання позову про оскарження ППР читайте у «Податки & бухоблік», 2023, № 103 (ср. ).
8. Як ми вже сказали вище, фактична перевірка проходить за фактичним місцем здійснення госпдіяльності або за місцезнаходженням об’єктів. А адреси таких місць, як правило, світяться через повідомлення за ф. № 20-ОПП та заяву про застосування спрощенки (графа: місце провадження госпдіяльності). Іноді без форми № 20-ОПП ніяк не можна (задля отримання ліцензій, установлення РРО/ПРРО, якщо госпсуб’єкт — платник ПДВ, що виписує ПН, тощо). Як і не можна без зазначення в заяві про застосування спрощенки конкретної адреси об’єкта. Проте деякі платники готові заплатити штраф за неподання заяви за ф. № 20-ОПП (див. ст. 117 ПКУ), ніж допустити податківців до перевірки. При цьому не вказуючи у заяві про застосування спрощенки у місці провадження госпдіяльності конкретної адреси (наприклад, місце провадження госпдіяльності — лише якесь місто або «надання послуг на території України» / «торгівля на території України» та ін.).
Якщо ж підсумувати, то виходить, що податківці щодо РРО/ПРРО-обов’язків далеко не усі об’єкти під час воєнного стану можуть перевіряти. Але якщо все ж таки перевірка загрожує, то платникові варто знати про свої права та обов’язки.
Висновки
- Фактичні перевірки (у тому числі щодо РРО/ПРРО) заборонені на тих об’єктах, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території активних бойових дій (на час початку такої окупації або дій, відповідно). Що, в принципі, очевидно.
- Фактичні перевірки на об’єктах, які знаходяться на території можливих бойових дій, у цілому заборонені. Але все одно фіскали можуть провести такий тип перевірки на об’єктах платника зі сфери виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, грального бізнесу, торгівлі інвалютою або якщо платник здійснює госпдіяльність без держреєстрації.
- Фактичні перевірки проходять без попередження, але перед їх проведенням контролери мають надати платнику копію наказу про проведення перевірки, направлення та свої службові посвідчення (або належним чином оформлені відповідним контролюючим органом документи, що засвідчують посадову (службову) особу).
