Загальне щодо ліцензій на зберігання пального
Перш ніж напряму перейти до відповідей на запитання, нагадаємо вам дефініції-терміни та норми, які нам знадобляться для відповідей.
Ліцензійні терміни. Спочатку нагадаємо кілька термінів зі ст. 1 Закону № 481:
«зберігання пального» — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
«місце зберігання пального» — місце (територія), на якому розташовані споруди, та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
А відповідно до ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. І такі
госпсуб’єкти мають отримувати окремі ліцензії на право зберігання пального на кожне (!) місце зберігання пального
Види ліцензій «на зберігання». Вам, гадаємо, відомо, що ліцензії на зберігання пального бувають двох типів:
— спрощена (коли зберігається пальне виключно для власних потреб і для її отримання достатньо лише заяви) та
— «повноцінна» (яка дозволяє зберігати не тільки власне, а й чуже пальне*, але для її отримання необхідні додаткові «серйозні» документи).
* У випадках зберігання чужого пального зберігач має бути зареєстрований платником пального акцизу, адже такі операції передбачають фактичне передання, тобто «реалізацію пального»!
Оскільки у наших запитаннях згадується зберігання пального саме для власних потреб, то у більшості ситуацій можна обійтися спрощеною ліцензією на зберігання.
Якщо ж мова йде про платника акцизного податку з реалізації пального (пального акцизу), то ліцензії на зберігання пального в місцях виробництва, або оптової, або роздрібної торгівлі пальним, на які у платника є відповідні ліцензії (на виробництво чи торгівлю), отримувати не потрібно (ст. 15 Закону № 481).
ПКУ-терміни. Тепер нагадаємо кілька «терміно-фрагментів» вже із ПКУ. Згідно з п.п. 14.1.6 ПКУ акцизним складом є приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність, зокрема, шляхом зберігання пального.
Згідно з п.п. «б» п.п. 14.1.6 ПКУ не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній (!) з яких загальна місткість розташованих ємностей для пального не перевищує 200 м3, а суб’єкт господарювання — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах*, що не перевищують 1000 м3, та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам (для платників з групи 4 ЄП з цих двох «обсягових» обмежень має значення тільки друге).
* Критерій щодо загальної місткості ємностей не застосовується до ємностей госпсуб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Загальні висновки
Отже, ми теоретично підковані, тож тепер спочатку зробимо загальні висновки. А потім розмежуємо ці висновки й відповіді, розділивши ситуації залежно від того, чи є орендар ємності платником пального акцизу та чи є «стаціонарною» орендована ємність (резервуар).
Ємності: як власні, так і орендовані. По-перше, як ви переконалися з визначення терміна «місце зберігання пального», ємності для зберігання пального, розташовані у відповідному місці (на території), можуть використовуватись зберігачем пального на праві як власності, так і користування. Тобто ємності можуть бути не тільки власними, але й використовуватись зберігачем на правах оренди чи бути отриманими у позичку тощо.
Місце (територія): не важливо, чия? По-друге, Законом № 481 взагалі не визначено, кому має належати (чи хто має користуватись) цим місцем (територією), на якому ці ємності розташовано. Тобто якщо орендар ємності для пального орендує лише ємність (ємності) і не орендує землю, на якій вона (вони) розташовані, то це у більшості ситуацій для отримання спрощеної ліцензії напевно значення не матиме. Таке місце (територія) для орендаря ємності(тей) усе одно має вважатись місцем зберігання пального. Але якщо у такому випадку орендар завчасно не подасть форму № 20-ОПП з повідомленням про орендовану ємність за відповідною адресою, йому можуть навіть спрощену ліцензію на таке місце не видати!
Водночас проблеми можуть виникнути, коли орендар ємності буде платником пального акцизу і стане необхідно реєструвати новий акцизний склад (про це — нижче). І точно проблеми виникнуть у разі отримання «повноцінної» ліцензії на зберігання, бо там подаються чинні документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт. Без них таку ліцензію точно не отримати…
Ліцензія потрібна! Таким чином,
зберігання пального у орендованій ємності у будь-якому випадку точно є видом діяльності, який підпадає під ліцензування згідно із ст. 15 Закону № 481
Тому у більшості ситуацій зберігачу, як мінімум, необхідно спочатку отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де така ємність знаходиться (чи буде знаходитись), а вже потім зберігати у цьому місці в ній пальне.
Звісно, орендодавцю ємності(тей) ніяка ліцензія не потрібна, бо це вже — не його «зберігання» та «місце зберігання»…
Винятки. Винятки з нашого висновку можуть бути лише у випадках, прямо передбачених у Законі № 481, коли ліцензія на зберігання не потрібна:
— пальне в орендованій ємності(тях) зберігає бюджетне підприємство (установа, організація) або підприємство системи держрезерву;
— в орендованих ємностях зберігається пальне, яке споживається для власних виробничих потреб на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах;
— пальне зберігається в місці, на яке платник пального акцизу вже має ліцензію на виробництво чи торгівлю пальним;
— в орендованих ємностях зберігається пальне для генератора — але тільки на об’єкті, який забезпечується генератором*.
* Якщо обсяг пального для генератора, що має зберігатися в орендованій ємності, перевищуватиме 2000 л, необхідно завчасно подати до ДПС декларацію (ст. 18 Закону № 481).
Також ліцензія не потрібна, коли орендується ємність (ємності) місткістю до 5 л (включно). Але це вже виглядає трохи смішно ☺, хоча теоретично і таке не виключається. Може комусь заманеться взяти в оренду 1000 шт. 5-літрових каністр (замість однієї 5-кубової ємності), щоб зберігати в них пальне без отримання ліцензії…
А тепер давайте перейдемо від загального до конкретики.
І зауважимо, що багато зазначених нижче нюансів стосуються і ситуацій, коли придбаваються власні ємності для зберігання пального неплатниками чи платниками пального акцизу.
Орендар ємності — неплатник акцизу
Ліцензійні нюанси. Звісно, якщо ємність (ємності) для зберігання пального (виключно для власних потреб!) орендує госпсуб’єкт, який не є платником пального акцизу, то йому завчасно необхідно придбати спрощену ліцензію на зберігання пального. Як ми вже зазначили, ліцензія отримується на те місце (територію), де розташована орендована ємність. Тут, як ми зазначили, не має значення, у чиїй власності чи користуванні (орендаря / орендодавця ємності, держави чи ще когось) перебуває земля, на якій ця ємність розташована, бо із документів на отримання спрощеної ліцензії подається лише заява. Але пам’ятайте про завчасне подання 20-ОПП!
Якщо ємність пересувна і орендар її встановив на транспортному засобі, то, на думку фіскалів, ліцензія на зберігання потрібна й у таких випадках. Фіскали радять придбавати її на місце (гараж, стоянку тощо), де зазвичай зберігається такий транспортний засіб. Ми вважаємо такий підхід не коректним, такої ж думки — і судді Верховного Суду (детальніше читайте про це — «Верховний Суд: зберігання пального у бензовозі/заправнику — без ліцензії!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 98). У той же час майте цей момент на увазі. І, можливо, краще придбати ліцензію (особливо, якщо ви не готові судитись із фіскалами).
У будь-якому випадку, якщо орендована ємність пересувна, то пальне краще у ній зберігати лише у рамках того місця, на яке отримана ліцензія (див., зокрема, статтю «Перемінне місце зберігання пального» // «Податки & бухоблік», 2020, № 56).
Якщо орендована ємність буде розташована у місці, на яке у неплатника акцизу вже була оформлена спрощена ліцензія на зберігання пального, то такому госпсуб’єкту бажано внести зміни щодо цих відомостей: збільшення загального обсягу ємностей для зберігання пального, який зазначався в заяві на отримання ліцензії і який зазвичай фіскали вказують і в спрощених ліцензіях.
Акцизні небезпеки. Майте також на увазі небезпеки, які походять від ПКУ (див. вище щодо «акцизного складу»). Звісно, термін «місце зберігання пального» із Закону № 481 (що критичний для отримання ліцензії) не є тотожним ПКУ-терміну «акцизний склад» (який критичний для обов’язку реєстрації платником пального акцизу). Але будьте обережні, щоб не вляпатись в «акцизні» халепи із такими операціями. Слідкуйте за тим, щоби загальний обсяг усіх ємностей для зберігання пального (як орендованих, так і власних) у певному місці (на території) не перевищив 200 м3 та/або річний обсяг отриманого пального* не перевищив мільйон літрів (1000 м3).
* Але — без урахування обсягів пального, отриманого в роздробі (через колонки на АЗС, АГЗС тощо)!
Крім того,
У жодному разі не відпускайте своє пальне іншим особам і категорично не зберігайте в орендованих та інших ваших ємностях пальне, яке вам не належить
(див. детальніше: «Пальне — на зберігання та акциз. Будьте обережні!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 34).
Інакше світить реєстрація платником пального акцизу і акцизного складу та — чималі штрафи за ст. 17 Закону № 481!
Орендар ємності — платник акцизу
Щодо ліцензії. Як ми вже зазначили, якщо орендована ємність знаходитиметься у місці виробництва або у місці оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які вже отримано відповідну ліцензію, то ліцензію на зберігання пального у такому місці платнику акцизу отримувати не треба.
Якщо ж орендована ємність розміщуватиметься на акцизному складі платника, на який у нього вже оформлена ліцензія на зберігання пального, то платнику варто внести до ліцензії зміни щодо загального обсягу ємностей для зберігання пального, а також уточнити дані щодо ємностей на цьому складі (див. далі).
А от якщо орендована ємність розташована десь у місці (на території), на яке взагалі ніяка «пальна» ліцензія не видавалась, то на це місце** доведеться отримувати відповідну ліцензію (якщо платник акцизу використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, то — спрощену). Але отримання ліцензії у таких випадках — це для платників акцизу не всі проблеми (див. далі).
** Якщо ємність буде розміщена у транспортному засобі, то ми вже висловились щодо отримання ліцензії у цьому випадку (див. вище про неплатника).
Щодо обладнання лічильником. По-перше,
платнику акцизу у будь-якому випадку доведеться спочатку обладнати орендовану ємність (ємності) відповідним лічильником-рівнеміром чи витратоміром (якщо вона ним ще не обладнана) і зареєструвати лічильник в Єдиному державному реєстрі таких лічильників
Звісно, за відповідних обставин на таке обладнання може знадобитись і згода орендодавця.
По-друге, треба буде подати нову або коригуючу Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (затверджену наказом Мінфіну від 27.11.2018 № 944), у якій зазначити дані щодо нової ємності(тей) на такому акцизному складі. І надалі в щоденних (або місячних) електронних «облікових» Довідках* надавати інформацію також і за цією «новою» ємністю.
* Маємо на увазі Довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, затверджену наказом Мінфіну від 27.11.2018 № 944.
«Складські» проблеми. Якщо ємність знаходитиметься десь в окремому місці / на території, то окрім ліцензії (і обладнання лічильником) доведеться реєструвати окремий акцизний склад: подати окрему Заяву за формою № 1-АКПС (затверджена наказом Мінфіну від 27.11.2020 № 729), а також згадану нову (основну) Довідку про розпорядника акцизного складу… І далі вести за цим складом окремий облік та звітність (надсилати до ДПС щоденні / місячні електронні довідки тощо). Крім того, у такому разі доведеться документально оформлювати і право на користування земельною ділянкою, що — «під» орендованою ємністю, інакше склад не зареєструють…
Якщо ж орендована ємність буде встановлена на діючому складі, то платнику теж необхідно буде подати до ДПС коригуючу Довідку із відповідними змінами щодо цього акцизного складу (додаванням орендованої ємності). І лише після отримання ліцензії, обладнання й відповідного «оформлення» ємності платник зможе зберігати в ній пальне…
Отже, таке надбання у вигляді орендованої ємності може додати проблем і клопотів як платникам, так і неплатникам пального акцизу…
Висновки
- Зберігання пального у орендованій ємності вимагає наявності саме в орендаря (а не орендодавця) ліцензії на зберігання пального.
- Дії орендаря ємності на зберігання пального для власних потреб відрізнятимуться залежно від того, чи є орендар платником пального акцизу, та від місця розташування орендованої ємності.
- Для отримання спрощеної ліцензії не матиме значення той факт, що орендар ємності для пального орендує лише ємність і не орендує землю, на якій вона розташована. Але — тільки якщо орендар не є платником пального акцизу. Хоча і йому без повідомлення про такий об’єкт у формі № 20-ОПП ліцензію напевно не видадуть.
- Неплатнику пального акцизу у більшості ситуацій буде достатньо отримати спрощену ліцензію на те місце, де розташована орендована ємність, або внести зміни в діючу ліцензію, якщо вона є.
- Платнику пального акцизу ж доведеться, окрім отримання ліцензії, обладнувати орендовану ємність лічильником, включати його в Реєстр і подавати коригуючу Довідку щодо акцизного складу, де розміщено таку ємність. А якщо орендована ємність буде розташована не на акцизному складі платника, то ще й реєструвати з цієї причини новий акцизний склад.
