Оскільки фірма не має місця, де зберігати необхідні їй обсяги пального, звісно, вона може передавати пальне на зберігання іншій компанії. Але викладена ситуація з переданням пального на зберігання за відповідних умов може призвести до негативних наслідків як і у поклажодавця (тобто фірми, яка передає пальне на зберігання), так і у зберігача (компанії, яка зберігатиме пальне фірми). Тому перш ніж таке робити, читайте далі, а потім ретельно зважте «за» та «проти» і вирішуйте «як».
Реалізація пального та платник акцизу
Почнемо, за звичкою, з ПКУ-дефініцій (термінів).
Нагадуємо, що згідно з п.п. 212.1.15 ПКУ платником пального акцизу є особа, яка реалізує пальне. У свою чергу, визначення терміна «реалізація пального», наведене у п.п. 14.1.212 ПКУ. Це: будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без переходу, за плату (компенсацію) чи без плати з акцизного складу або акцизного складу пересувного. Зазначимо, що для цілей ідентифікації конкретної операції як «реалізації пального» не має значення, зареєстрований акцизний склад чи ні та чи потрапив у тимчасовий реєстр акцизний склад пересувний. Головне, щоб такі місця/території або транспортні засоби відповідали визначенням, наведеним у п.п. 14.1.6 або у п.п. 14.1.61 ПКУ (відповідно).
Таким чином,
за відповідних умов операції як із фактичної передачі пального на зберігання, так і з повернення його зберігачем власнику (чи іншій уповноваженій особі) можуть розцінюватись як «реалізація пального»
І в такому випадку особа, що реалізує (передає) пальне, має бути зареєстрованим платником пального акцизу.
Тож тепер давайте проаналізуємо можливі наслідки таких операцій для кожної зі сторін, з урахуванням різних обставин та умов руху пального до зберігача та від нього.
Почнемо з фірми — тобто з поклажодавця.
Наслідки для поклажодавця
Безпосередня передача. Якщо фірма (яка не є платником пального акцизу) безпосередньо здійснить фактичну передачу пального на відповідальне зберігання іншій компанії, фіскали напевно ідентифікують таку передачу саме як «реалізацію пального». На такі саме думки нас наводить їх діюча консультація в БЗ 114.11.01*. Тобто фіскали, скоріш за все, заявлять, що фірма мала спочатку зареєструватись платником пального акцизу (не пізніше ніж за три робочих дні до здійснення такої операції!), а потім вже передавати пальне на зберігання іншій компанії. І застосують до фірми штраф за п. 117.3 ПКУ — у розмірі 100 % вартості всього обсягу «реалізованого» (переданого на зберігання) пального.
* Див. також наш коментар до неї в матеріалі «Передаєш пальне на зберігання? Ти — платник акцизу!» // «Податки & бухоблік», 2020, № 40.
Не виключаються при цьому і спроби фіскалів «влупити» фірмі ще й мільйонний (!) штраф за нереєстрацію акцизного складу згідно з п. 1281.2 ПКУ. Адже оскільки фірма має ліцензію на зберігання пального для власних потреб, то у неї є і територія, і ємності для такого зберігання пального. А оскільки у визначенні «акцизний склад» фактично заборонено здійснення операцій з реалізації пального тими особами, хто зберігає/використовує пальне виключно для власних потреб, то така «реалізація» (передача пального на зберігання) буде розцінена фіскалами, як порушення вимог п.п. 14.1.6 ПКУ, за якими відповідне місце/територія, де зберігається пальне для власних потреб, не вважається акцизним складом. Причому за наявності факту «реалізації пального» уже не матимуть значення «складські» критерії об’єму ємностей чи річні обсяги придбання пального...
Якщо бензовозом фірми — одразу до зберігача. У той же час якщо постачальник пального відпустив його фірмі у її власний (орендований) чи найнятий бензовоз, на якому пальне було доставлено до місця зберігання (до складу компанії-зберігача), то тут є аргументи для захисту від можливого «наїзду» фіскалів. Адже щоб операція вважалась «реалізацією», пальне має бути фактично відпущено саме з акцизного складу пересувного (або з акцизного складу) фірми! Але у п.п. 14.1.61 ПКУ зазначено, що
не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується госпсуб’єктом, який не є розпорядником акцизного складу та платником пального акцизу, для переміщення територією України власного пального
А оскільки платником пального акцизу фірма не є, то вона не є (не може вважатись) і розпорядником акцизного складу (відповідно до змісту п.п. 14.1.224 ПКУ). І її (чи найманий) транспортний засіб, який повезе пальне від постачальника до зберігача, не буде пересувним акцизним складом. А тому така операція фірми з передання пального на зберігання власними (орендованими) чи найнятими транспортними засобами не може вважатись його реалізацією. Фіскали, скоріш за все, будуть проти, бо у вищезгаданій БЗ-консультації вони висловилися фіскально без будь-яких виключень чи застережень. Але вважаємо, що наш висновок відповідає нормам ПКУ…
Однак тут важливо, щоб пальне постачальник одразу залив саме в бензовоз фірми (чи нею найнятий), який повезе його прямо до складу зберігача. Бо якщо спочатку постачальник доставить пальне в якісь стаціонарні ємності фірми, звідки потім пальне буде (будь-чиїм!) транспортом перевезене на склад зберігача, то фіскали місце, з якого фірма відвантажувала пальне, точно ідентифікують як «акцизний склад». А таку операцію — як «реалізацію пального». І тоді згадані вище штрафи фірмі «впаяють» з дуже великою ймовірністю.
Передача через постачальника. А от якщо постачальник пального для фірми за її вказівкою доставить пальне напряму на склад компанії-зберігача, згаданих акцизних проблем у фірми (поклажодавця) вже точно не буде. У такій схемі доставки пального на зберігання фірмі вдасться уникнути фізичної передачі пального зберігачу. Це за неї зробить сам постачальник пального.
Звичайну видаткову накладну на закуплене пальне постачальник складе на фірму (власника пального), а фірма складе свою видаткову на компанію (зберігача)* на залишене для зберігання пальне. А от акцизну накладну (АН) постачальник повинен виписати безпосередньо на зберігача (про що його варто попередити заздалегідь — див. нижче)!
* Про схожу схему див. у матеріалі «Заправляємося без акцизного складу» // «Податки & бухоблік», 2019, № 92.
Надалі пальне фірмою зі зберігання буде тільки отримуватись, і акцизних проблем з таких операцій у фірми вже точно не буде. А от у зберігача… Читайте нижче.
Наслідки для зберігача
Розглянемо обидва варіанти податкового статусу зберігача.
Зберігач — не платник акцизу. Якщо компанія (зберігач) не зареєстрована платником пального акцизу, то їй взагалі не варто приймати чуже пальне на зберігання. Адже наявності у компанії «повноцінної» ліцензії (як зазначив читач у запитанні), яка допускає зберігання не тільки власного пального, тут недостатньо. Повернення (фізична передача) пального компанією сторонній особі зі зберігання у будь-якому випадку вважатиметься «реалізацією пального».
Тут зберігачу загрожуватимуть обидва вищезгадані штрафи (вартість повернутого пального плюс мільйон). І навряд чи він зможе їх відбити…
Тож перш ніж приймати пальне на зберігання, йому краще спочатку зареєструватися платником пального акцизу або взагалі уникати таких операцій.
Чому ми радимо зареєструватись саме до того, як приймати, а не повертати пальне, адже «реалізацією» для зберігача буде саме операція з повернення пального? Дійсно, ПКУ (п.п. 212.3.4) вимагає зареєструватися платником до здійснення саме реалізації пального (не пізніше ніж за 3 дні). Але ж якщо пальне буде отримане на зберігання до реєстрації зберігача платником, то ці обсяги у системі СЕАРП** до нього не зайдуть, і тоді при поверненні цих обсягів зі зберігання з них доведеться сплатити пальний акциз.
** Система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Якщо у таких випадках зберігач не бажає реєструватись платником пального акцизу, ми бачимо тільки варіант з уникненням зберігання і заміною його на оренду фірмою (власником пального) ємності/ємностей у зберігача
Але тоді у фірми (власника пального) має бути окрема ліцензія ще й на це місце зберігання пального для власних потреб. Хоча отримання ліцензії може статися фірмі суттєво дешевше, аніж півмільйона штрафу за зберігання в орендованих ємностях без ліцензії (або у розмірі вартості пального, якщо передача буде без оренди)…
Зберігач — платник пального акцизу. Скоріш за все, у цій ситуації зберігач усе-таки зареєстрований платником пального акцизу. На це натякає наявність у компанії саме «повноцінної» ліцензії на зберігання...
Тут бачимо два основних варіанти.
1. Отримання пального на зберігання напряму від фірми. Але у цьому випадку АН на таку передачу складена не буде, адже фірма не є платником пального акцизу. А от при поверненні пального зберігач зобов’язаний буде скласти АН. І оскільки цього пального «на вході» у СЕАРП не було, то зберігачу доведеться платити з такого обсягу акциз. Про такі негативні наслідки ми попереджали в матеріалі «Пальний акциз: будьте обережні з неплатниками» // «Податки & бухоблік», 2020, № 58.
2. Отримання пального безпосередньо від постачальника (за вказівкою фірми). А от у цьому випадку АН постачальником на зберігача має бути складено і пальне «на вході» буде. Для чого радимо заздалегідь надати постачальнику усю необхідну інформацію, щоб він склав АН саме на зберігача — платника акцизу, а не на фірму-неплатника. А от витратну(і) накладну(і) постачальник має виписати саме на фірму, яка стає власником пального у відповідний момент (згідно з договором).
Як бачимо, варіант з прямим направленням пального від постачальника до зберігача має вирішити акцизні проблеми, як для фірми (поклажодавця), так і для компанії (зберігача). Але при цьому варто бути уважними з документами і належним чином інформаційно забезпечити постачальника пального!
Більше цікавої інформації і питань щодо операцій з пальним ви можете знайти у тематичному випуску «Податки & бухоблік», 2023, № 33.
Висновки
- Неплатнику акцизу не можна передавати пальне на зберігання самому. Це може за неплатника одразу зробити постачальник, або беріть ємності у оренду і отримайте ліцензію на зберігання в них.
- Приймати пальне на зберігання можна, маючи: «повноцінну» ліцензію на зберігання пального, реєстрацію платником акцизного податку та акцизного складу. Без такої реєстрації — краще здавати в оренду власні ємності.
- Платнику акцизу не варто приймати на зберігання пальне напряму від неплатника акцизу. Як варіант — пальне відразу може доставити постачальник неплатника разом із АН; або здайте неплатнику в оренду свої ємності.
