Відпустка на дітей: практика надання

Графік відпусток чи заява?

КЗпП та Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) вимагають планувати у графіку відпусток черговість надання лише щорічних (основних і додаткових) відпусток. Усі інші види відпусток можна не включати до графіка та надавати їх працівникам за схемою «заява-наказ».

Відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, а не до щорічних (див. п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки). Вона надається понад щорічні відпустки, передбачені ст. 6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законодавчими актами (див. ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).

Враховуючи наведене, роботодавець може не вносити відпустки на дітей до графіка відпусток, а надавати їх на підставі заяви працівника відповідно до положень ст. 182¹, 186¹ КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки.

Неповний робочий час та сумісництво

Право на відпустки, що визначені Законом про відпустки, мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у ФОП (див. ст. 2 цього Закону). При цьому ознака місця роботи — основне чи сумісництво не має значення (див. лист Мінекономіки від 27.08.2021 № 4712-06/42842-07).

Саме тому, наприклад, працівник, який має декілька місць роботи за укладеними трудовими договорами, може скористатися відпусткою на дітей на кожному з них (за наявності права на неї).

Зауважте, що надавати відпустку на дітей треба й внутрішнім сумісникам.

А ось гіг-спеціаліст, який виконує роботи (надає послуги) на підставі гіг-контракту, права на таку відпустку не має. Адже гіг-контракт — це цивільно-правовий, а не трудовий договір.

Також для надання відпустки на дітей не відіграє жодної ролі й характер роботи — постійна, сезонна, тимчасова, дистанційна тощо.

Щодо роботи на умовах неповного робочого часу. Така робота не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника (див. ч. 3 ст. 56 КЗпП). Тобто такий працівник матиме право на відпустку на дітей повної тривалості.

Підсумуємо. Відпустка на дітей (за наявності права на неї) надається працівнику як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому режим та графік роботи працівника не впливають на тривалість відпустки на дітей.

Перенесення, продовження відпустки

На відпустку на дітей поширюються загальні правила перенесення / продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки для щорічних відпусток (див. ч. 7 ст. 20 цього Закону).

Тож якщо на порталі ПФУ є листок непрацездатності, що підтверджує непрацездатність працівниці під час відпустки на дітей, то така відпустка підлягає продовженню (або перенесенню на інший період) на кількість календарних днів, протягом яких працівниця була непрацездатною. Це правило працює як для працівників за основним місцем роботи, так і для сумісників. При цьому не має значення, оплачувана це тимчасова непрацездатність чи ні.

Водночас, якщо хворіла / отримала травму не сама працівниця, а її дитина чи інший член сім’ї, за яким вона здійснювала догляд, підстав для перенесення / продовження щорічної відпустки немає. Детально про перенесення (продовження) дізнавайтеся зі статті «Перенесення та продовження щорічної відпустки» // «Податки & бухоблік», 2024, № 33.

Право на відпустку на дітей у разі перебування у відпустці для догляду

Так, матиме, і ось чому. Оскільки відпустка на дітей надається за календарний, а не за робочий рік, то її тривалість не залежить від часу, відпрацьованого протягом року, за який вона надається. Відповідно додаткова відпустка на дітей надається повної тривалості у будь-який час календарного року незалежно від часу, відпрацьованого протягом цього року.

Крім того, з 09.05.2021 право на відпустку на дітей не залежить від того, чи є відпрацьовані дні у календарному році, за який вона надається.

З урахуванням наведеного, доходимо такого висновку. У відпустку на дітей за 2025 рік працівниця зможе піти після закінчення відпустки для догляду за дитиною, або ж правом на таку відпустку за цей рік зможе скористатися батько дітей.

Аналогічної думки дотримується й Південно-Східне міжрегіональне управлення Держпраці в роз’ясненні від 30.05.2023.

Проте Мінекономіки не поділяє цієї думки. У листах від 10.08.2021 № 4712-06/40796-07 та від 05.06.2023 № 4706-05/26141-09 відомство наполягає: законодавством не передбачено надання двох соціальних відпусток одночасно.

Що ж, дійсно, під час відпустки для догляду за дитиною отримати відпустку на дітей не вийде. Але після закінчення відпустки для догляду чи її переривання не вбачаємо підстав для ненадання відпустки на дітей. Звісно, якщо цією відпусткою не скористався інший з батьків.

Неможливість скористатися відпусткою на дітей у конкретний період не означає втрату права на неї. Тобто треба розрізняти право на відпустку та порядок її використання.

Відкликання, поділ відпустки на частини

Заборони на поділ соціальної відпустки на дітей на частини законодавство не містить. Тож така відпустка може бути поділена на частини. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі від 31.10.2022 № 241/2229/20. Щодо умов поділу, то вони передбачені тільки для щорічних відпусток (ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки).

Однак Мінсоцполітики свого часу у листі від 12.05.2015 № 256/13/116-15 зазначало, що відпустка на дітей поділу на частини не підлягає. Щоправда, якщо працівник мав право на відпустку з двох або більше підстав, то фахівці цього відомства дозволяли використати, наприклад, спочатку за однією підставою 10 календарних днів, а через деякий час 7 календарних днів з інших підстав. До речі, про тривалість відпустки на дітей читайте в статті «Відпустка на дітей: хто має право та як його підтвердити» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31 (ср. ).

Щодо відкликання з відпустки на дітей. Відкликати працівника можна виключно зі щорічної відпустки. Тому відкликання працівника, навіть за його згодою, із соціальної відпустки на дітей не є правомірним. На цьому наголошувало свого часу Мінсоцполітики у листі від 17.10.2016 № 576/13/116-16.

Відпустка новачку

На думку фахівців Мінекономіки — ні (див. лист від 08.02.2022 № 4712-06/6091-09). Обґрунтовують вони свою позицію тим, що працівник на попередньому місці роботи повинен був або скористатися такою відпусткою, або отримати компенсацію за неї (зокрема за 2025 рік), якщо на момент звільнення він мав невикористані дні відпустки.

Відповідно на новому місці роботи роботодавець не несе обов’язку щодо надання такому працівнику невикористаної за попереднім місцем роботи додаткової відпустки на дітей.

Проте законодавчо це питання не врегульовано. Як зазначалося вище, право на таку відпустку працівники мають як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (місцями роботи за сумісництвом). При цьому в Законі про відпустки відсутні положення, які б зобов’язували роботодавців відслідковувати використання цієї відпустки працівниками залежно від ознаки місця роботи до працевлаштування на поточне підприємство.

Тож для роботодавця безпечніше надати відпустку на дітей за той рік, в якому працівник був прийнятий на роботу.

Чи згорають невикористані дні відпустки на дітей?

Для додаткових відпусток на дітей не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає на них право. Окрім щорічної відпустки, це ще один вид відпусток, які не згорають у разі їх невикористання (див. ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки).

Тобто невикористані відпустки на дітей за 2018 — 2022 роки може бути надано працівниці у 2025 році або пізніше. Причому накопичені за попередні роки відпустки можуть надаватися й після того, як дитина досягне граничного віку, до якого вона враховується для цілей надання цієї відпустки.

Та за будь-якого розвитку подій, у разі звільнення працівниці їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей.

Чи можна компенсувати відпустку грошима без звільнення?

У загальному випадку грошова компенсація за невикористані дні відпустки на дітей виплачується тільки у разі звільнення працівника.

Важливо! Замінювати дні відпустки на дітей грошовою компенсацією під час роботи працівника не можна.

Виняток з цього правила передбачений ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки. Так, працівникам, які прийняті / призвані на військову службу в особливий період за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей. Відповідна заява має бути подана не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Чи можна відмовитись від компенсації?

Право на відпустку на дітей за наявності двох чи більше дітей до 15 років, мають як мати, так і батько дитини. Проте скористатися ним може лише один з батьків. Хто саме — вони обирають самостійно.

Статтею 24 Закону про відпустки встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей.

Увага! До відома потрібно брати не наміри батьків дитини використовувати / не використовувати відпустку на дітей у майбутньому, а документально підтверджені факти (соцвідпустка вже використана другим із батьків чи ні).

Таким чином, якщо працівниця, яка звільняється, надасть документи про те, що батько дітей не використав відпустку на дітей за 2025 рік і не отримав за неї компенсацію, то роботодавець зобов’язаний виплатити працівниці компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Чи можлива відмова у відпустці під час війни?

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні соціальної відпустки на дітей лише у разі, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (див. ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ). Проте це право роботодавця, а не його обов’язок.

Вік дітей

Зі статті «Відпустка на дітей: хто має право та як його підтвердити» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31 ви знаєте, що за переважною більшістю підстав граничний вік дитини, до якого вона враховується для цілей надання відпустки на дітей, складає 18 років. Річ у тім, що саме до досягнення 18 років особа має правовий статус дитини (див. ч. 1 ст. 6 СКУ).

Водночас в окремих випадках граничний вік дитини, який враховується для визначення права на відпустку на дітей, може знизитися. Це станеться, якщо неповнолітня дитина набуде прав повнолітньої, а саме (див. ст. 34 і 35 ЦКУ):

1) у разі реєстрації шлюбу — з моменту реєстрації;

2) якщо неповнолітня особа записана матір’ю / батьком дитини;

3) якщо фізособа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

4) якщо фізособа досягла 16 років і зареєструвалася підприємцем — з моменту держреєстрації як підприємця.

Проте оскільки відпустка на дітей надається за календарний рік, а не за робочий, то за той рік, в якому дитина досягла граничного віку, працівник має право на цю відпустку повної тривалості.

Тепер повертаємося до описаної вище ситуації. Єдина дочка працівниці набула прав повнолітньої у 2025 році. Відповідно 2025 рік є останнім роком, за який працівниця підприємства зможе скористатися правом на відпустку на дітей, як одинока мати.