Стандартна поведінка платника податків
Ні для кого не секрет, що податкове законодавство дуже заплутане і неоднозначне. Одна і та сама норма ПКУ може розумітися по-різному. А буває ще гірше: досить зрозуміла і прозора норма ПКУ тлумачиться податківцями абсолютно не так, як у ній написано.
Другий випадок привертає особливу увагу. І річ тут не лише в тому, що іноді податківці безапеляційно на біле говорять чорне. До цього багато хто вже звик. Питання в тому, що робити платникові податків: чи то на догоду податківцям штучно переплачувати податок (а часто такі вимоги податківці придумують саме для того, щоб общипати платника податків), чи то платити податок так, як це передбачає ПКУ, але при цьому бути впевненим, що при першій же перевірці податківці донарахують податок, випишуть ППР, та ще і зі штрафом. І що залишиться робити платникові податків? Тільки оскаржувати це рішення податківців. Якщо фіскальна позиція податківців усталена, то оскарження в адміністративному порядку навряд чи принесе бажаний результат. Тому більшою мірою доведеться орієнтуватися на судові тяжби.
Не забуватимемо, що спір ітиме щодо досить великих сум (стосовно дрібних переживати ніхто не буде, їх легше заплатити). А чи впевнені ми на 100 % у справедливому рішенні суду? На жаль, бувають випадки, коли щодо однакових спорів суди виносять протилежні рішення. Це означає, що
ризик втратити великі суми є і при оскарженні ППР у суді, навіть якщо платник податків точно впевнений у своїй правоті і норма ПКУ досить зрозуміла та прозора
Отже, такий платник податків стає заручником стереотипної поведінки. Спочатку він оподатковує операцію так, як передбачає ПКУ, а потім, у разі донарахування податку, оскаржує ППР, зокрема, в суді.
Оскаржуємо ІПК
А не чи простіше зробити трохи по-іншому? Зробити крок убік від стереотипу?
Загальновідомо, що здійснення дій (чи бездіяльності) відповідно до наданої платникові податків індивідуальною податковою консультацією (ІПК) звільняє його від фінансової відповідальності за здійснення податкових правопорушень. Плюси і мінуси роботи відповідно до поданої ІПК, процес її отримання, наслідки її застосування детально описані в статті «Індивідуальна податкова консультація: допомога платникам» // «Податки & бухоблік», 2025, № 34. Тому тут їх зачіпати не будемо.
Для нас цікава інша норма, пов’язана із застосуванням ІПК. Згідно з п. 53.2 ПКУ платник податків може оскаржити до суду надану йому ІПК* як правовий акт індивідуальної дії, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
* Зверніть увагу: йдеться про ІПК, надану на запит саме самого платника податків, тобто не можна просто взяти будь-яку ІПК з єдиного реєстру і оскаржувати її.
Скасування судом ІПК є підставою надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду
Надати нову ІПК податковий орган зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня набрання законної чинності рішенням суду про скасування ІПК.
Це і є наріжний камінь нашого лайфхаку. Причому цей лайфхак уже багато хто застосовує на практиці. Суть його ось у чому.
Припустимо, ви хочете провести деяку операцію і знаєте, як вона повинна оподатковуватися згідно з ПКУ. Але ви не впевнені, що податківці дотримуватимуться такої ж думки. А може, взагалі точно знаєте, що податківці однозначно дотримуються іншого, більше фіскального трактування цієї норми ПКУ.
Замість того щоб визначати податок відповідно до норми ПКУ (як ви її розумієте) і потім дістати ППР з донарахуваннями та штрафами і надалі мати «щастя» відсуджувати це ППР у суді з невідомими наслідками та величезним ризиком, ви спочатку подаєте запит на отримання ІПК. Навіть якщо знаєте, що відповідь буде зовсім не такою, як ви хотіли б.
Після того, як ви отримаєте погану відповідь, ви оскаржуєте в суді цю ІПК так, як це передбачено п. 53.2 ПКУ. Так, можливо, наслідки будуть негативні, можливо, суд прийме бік податківців. Але це буде спір щодо тлумачення тієї чи іншої норми ПКУ, а отже, ризик втратити кошти для платника податків мінімальний.
Крім того, ви подаватимете до суду позовну заяву немайнового характеру. А це означає, що судові витрати будуть менше порівняно з оскарженням ППР і поданням позовної заяви майнового характеру (розміри ставок судового збору див. у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI).
Але не варто бути песимістом. Якщо ви точно впевнені в правильному розумінні норми ПКУ, то, мабуть, суд стане на ваш бік і скасує ІПК. А це означає, що саме вам податківці будуть вимушені направити ще одну ІПК, але вже іншого змісту, з урахуванням висновків суду. Після цього — проводьте вашу операцію зі сприятливим оподаткуванням.
Якщо в ІПК цитати. Втім, можливий ще один варіант: податківці відповідають на запит платника податків відпискою із цитатами з ПКУ без будь-яких власних висновків і без порядку застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин.
З одного боку, у такому разі не можна сказати, що податківці неправильно роз’яснили законодавство. Вони, начебто, нічого неправильного в ІПК не написали, усе «більш ніж» відповідає ПКУ. З іншої — усім зрозуміло, що така відповідь не є роз’ясненням законодавства. Це просто відписка.
Тому суди вважають, що такого роду ІПК підлягають скасуванню, оскільки не містять опису всіх питань, порушених платником, і чітких відповідей на поставлені питання (див., наприклад, постанову ВС від 12.06.2024 у справі № 200/3060/22; постанову ВС від 15.07.2024 у справі № 812/302/17).
Реальний прецедент
Якщо ви хочете конкретний приклад оскарження ІПК з отриманням нової, правильної, — будь ласка. Загальновідома позиція податківців щодо розрахунку критерію «1 млн грн» для обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Пункт 188.1 ПКУ чітко встановлює: у розрахунок цього критерію повинні враховуватися тільки оподатковувані ПДВ обсяги оподатковуваних постачань. Тобто при підрахунку 1 млн грн враховуються операції постачання, які оподатковуються за ставками 0, 7, 14, 20 %, і не враховуються операції, що не є об’єктом оподаткування, а також звільнені від оподаткування ПДВ (пільгові). Незважаючи на це, при підрахунку «1 мільйона» фіскали вимагають враховувати не лише оподатковувані та необ’єктні операції, але і звільнені (пільгові) операції (див. «Поріг обов’язкової ПДВ-реєстрації — 1 млн грн» // «Податки & бухоблік», 2024, № 29). І це їх усталена позиція.
Якщо ви ігноруватимете цю думку фіскалів і при перевищенні «мільйона» через пільгові постачання не подасте заяву на реєстрацію платником ПДВ, на вас чекають донарахування ПДВ без права на податковий кредит, штраф згідно з п. 123 ПКУ і подальша перспектива платити ПДВ (див. «Прострочили реєстрацію платником ПДВ: ключові моменти відповідальності» // «Податки & бухоблік», 2024, № 29). Усі ці речі доведеться оскаржувати в суді.
А що зробив розумний платник податків? Він подав запит на отримання ІПК, знаючи, що фіскали вкажуть йому реєструватися платником ПДВ. А потім відсудив цю ІПК у суді. І хоча в деталях ми не скрізь підтримуємо висновки суду, в головному ми солідарні: пільгові операції в розрахунок критерію «1 млн грн» не враховуються. Тому податківцям нічого не залишалося робити, як виконати рішення суду:
направити платникові податків хорошу, правильну ІПК, яка відповідає ПКУ
Цей випадок ми коментували в матеріалі «Безоплатні передачі та «1 млн грн» для реєстрації платником ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 82 (лист ДПСУ від 20.09.2024 № 4547/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК).
Тепер цей платник має можливість працювати без ПДВ і без головного болю, пов’язаного з невизначеністю судових тяжб за позовом майнового характеру.
Причому на цей прецедент зовсім нещодавно звертали увагу самі податківці (мабуть, правильна ІПК наробила багато шуму, змінивши сталий підхід фіскалів). Так, у листі від 03.04.2025 № 333/2/99-00-21-03-02-02 вони стверджують: узагалі-то пільгові операції включаються в розрахунок критерію «1 млн грн», а згаданий лист ДПСУ від 20.09.2024 № 4547/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК був надісланий конкретному платникові, має індивідуальний характер і не може використовуватися іншими платниками податків.
Формально податківці праві: ІПК дійсно може використовуватися виключно тим платником податків, якому вона надана (п. 52.2 ПКУ). Тому дуже важливо пройти цей шлях самостійно.
Висновки
- Якщо податківці тлумачать зрозумілу норму ПКУ фіскально, то платник податків, діючи у фарватері ПКУ, ризикує нарватися на донарахування податку і штраф. Оскарження ППР є великим ризиком, з великими судовими витратами.
- Набагато розумніше спочатку отримати від податківців ІПК фіскального характеру й оскаржити її в суді. Хороше рішення суду зобов’яже видати на адресу платника нову, правильну ІПК. Після цього можете визначати податок так, як наказує ПКУ.
- Такий ланцюжок дій, по-перше, знімає ризики щодо сум, які оскаржуються (адже ніхто не застрахований від поганого рішення суду), а по-друге, зменшує фінансові витрати на судові тяжби (позов немайнового характеру).
