Нові правила, але поки без нормативів
Як відомо, з 1 січня цього року почали діяти нові норми Закону № 3817* щодо питань ліцензування, зокрема і щодо діяльності зі зберігання пального. Цим новинам було присвячено наші публікації «Ліцензування алкогольних / тютюнових / пального з 2025 року. Частини І та ІІ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 104.
На практиці питання та проблеми здебільшого виникають через те, що й досі не видана низка нормативів, які мають забезпечити функціонування цих «ліцензійних» норм Закону № 3817. Зокрема, досі так і не вийшла постанова КМУ «Деякі питання ведення єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального», якою визначено нові форми «ліцензійних» заяв, порядки їх заповнення та низка інших важливих документів. Проєкт цієї постанови з низкою документів ще в листопаді минулого року викладені на сайті Мінфіну.
Форма заяви і дещо про заповнення
«Довільні» рекомендовані форми заяв. Поки нормативом не затверджено форми заяв, визначених Законом № 3817, останній абзац п. 3 розд. ХІІІ цього Закону регламентує, що такі заяви подаються в довільній формі із зазначенням усіх відомостей, передбачених цим Законом. Те ж саме роз’яснили податківці в БЗ 113.04, а також у повідомленні на своєму сайті.
Там же податківці рекомендують використовувати форми заяв, розміщені на вебпорталі ДПС. «Стягнути» рекомендовані форми заяв ви можете тут, а для зручності читачам
форму Заяви щодо ліцензії на право зберігання пального (далі — Заява) ми наводимо в додатку до цієї публікації
Зазначимо, що ці форми фіскали взяли зі згаданого проєкту кабмінівської постанови.
Ми вже повідомляли читачів про це в матеріалі «Алко-тютюново-пальні ліцензії: форми заяв, сплата, строки дії» // «Податки & бухоблік», 2025, № 5.
Універсальність форми Заяви і дещо про її заповнення. Форма цієї Заяви універсальна. Вона передбачена і для подання у разі отримання «повноцінної» ліцензії на право зберігання пального, і в разі отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (так званої «спрощеної» ліцензії).
Також за цією формою можна подати Заяву на отримання спрощеної ліцензії як у звичайному, там і в автоматичному режимі
Якщо за часів Закону № 481* у заяві на отримання спрощеної ліцензії на зберігання пального, окрім загальних відомостей щодо заявника, достатньо було зазначити лише загальний об’єм ємностей для зберігання пального та адресу їх місцезнаходження, то Закон № 3817 вимагає зазначення більшої кількості різних відомостей. І, зокрема, — щодо ємностей, які використовуються для зберігання пального (див. наступний розділ).
Заповнення пп. 1 — 6 Заяви (зокрема й п. 4 «Реквізити заявника / ліцензіата») на практиці особливих проблем не викликає.
Щодо заповнення п. 7 «Адреса місця провадження господарської діяльності заявника / ліцензіата», а саме — місця, де зберігається пальне і на яке видається ліцензія, то тут зверніть увагу, що про таке місце (такий об’єкт) ви мали завчасно повідомити ДПС за формою № 20-ОПП. Тож
усі реквізити місця зберігання пального, які зазначаються в таблиці п. 7, а також ідентифікатор об’єкта оподаткування мають повністю відповідати тим, які ви зазначали у формі № 20-ОПП. Інакше у наданні ліцензії можуть відмовити
Якщо зберігання пального здійснюється на території єдиного (цілісного) майнового комплексу, розташованого більше ніж за однією адресою, у п. 7 Заяви про отримання спрощеної ліцензії зазначаються всі адреси, за якими розташований такий єдиний (цілісний) майновий комплекс і де зберігається пальне.
Увага: інформація щодо ємностей!
Різні норми — про те ж саме. Окремо зупинимося на питаннях заповнення цих частин Заяви, адже тепер для отримання спрощеної ліцензії в Заяві треба зазначати більше інформації щодо ємностей для зберігання. І тут без «півлітрової» ємності розібратись складно. ☹ Зараз ви самі у цьому переконаєтесь.
Щодо зазначення таких відомостей у Заяві на отримання ліцензії у звичайному режимі є дві «конкуруючі» норми: див. у пп. 14 — 17 ч. 3, а крім того, — і в ч. 5 ст. 43 Закону № 3817. А для отримання в автоматичному режимі — теж окремі вимоги — у пп. 8 — 10 ч. 3 ст. 47 Закону № 3817.
Вимоги згаданих норм — яскравий приклад того, як можна на рівному місці створити плутанину у простих питаннях. Таке враження, що ці норми писали різні люди. Не рисуючи таблицю, спробуємо пояснити відмінності цих трьох норм «на пальцях».
Вимоги ч. 3 ст. 43. У пп. 14 — 17 ч. 3 ст. 43 Закону № 3817 у Заяві на отримання саме спрощеної ліцензії вимагається наводити такі чотири види відомостей:
1) загальну місткість стаціонарних резервуарів (п. 14 ч. 3);
2) загальну місткість ємностей — для ємностей місткістю понад 250 л кожна (п. 15 ч. 3);
3) про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) — для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно (п. 16 ч. 3);
4) про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) — для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно (п. 17 ч. 3).
Інші вимоги ч. 5 ст. 43. Однак у ч. 5 ст. 43 Закону № 3817 в окремій нормі теж зазначено, які відомості щодо ємностей має містити Заява на отримання. Але там вже є відмінності?!
Там вже додано, що за стаціонарними резервуарами (див. вище п. 1) треба зазначити не лише їх загальну місткість, але й їх фактичне місцезнаходження!
Щодо нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (пп. 2, 3 та 4 вище):
— для ємностей понад 250 л (п. 2 вище), окрім загальної місткості ємностей, додалася ще вимога зазначати і місткість кожної (!) з таких великих ємностей;
— для ємностей, які від 60 л та до 250 л, якщо їх загальна місткість не перевищує 500 л (п. 3 вище) — зазначається про наявність (і уточнено: без зазначення загальної кількості таких ємностей та про їх фактичне місцезнаходження!).
А от згадка про ємності від 60 л та до 250 л, якщо їх загальна місткість перевищує 500 л (п. 4 вище) у ч. 5 ст. 43 взагалі зникла, що не відповідає вимогам п. 17 ч. 3 ст. 43 Закону № 3817!.. Але причина цього начебто зрозуміла: адже спрощена ліцензія на зберігання пального в ємностях та/або споживчій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), за умови що місткість кожної такої ємності не перевищує 250 л та загальна місткість не перевищує 500 л включно, є безоплатною (ч. 2 ст. 53 Закону № 3817)…
Вимоги для «автомату». Додає своїх «цікавинок» і ч. 3 ст. 47 Закону № 3817, де в пп. 8 — 10 також зазначено, які відомості щодо ємностей треба зазначати в Заяві на отримання спрощеної ліцензії в автоматичному режимі. Там фактично дублюються норми пп. 14, 15 та 16 ч. 3 ст. 43 Закону № 3817 (див. вище пп. 1, 2, 3 відповідно), але згадки про ємності до 250 л, якщо їх загальна місткість перевищує 500 л, там теж немає!.. Тож формально виходить, що для отримання ліцензії в автоматичному режимі не потрібно зазначати в Заяві: фактичне місцезнаходження стаціонарних резервуарів, а також місткість кожної з великих (що перевищують 250 л) ємностей! Хоча ми б тут формальничати не радили, бо фіскали можуть взяти і відмовити в «автоматичному» наданні ліцензії. Детальніше про це — далі.
Думка фіскалів. І щоб якось розібратися у цьому «ємнісному» безладі, давайте подивимось, що тут радять фіскали. У консультації в БЗ 113.04 вони роз’яснюють, які документи і до якого органу треба подати для отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки з 01.01.2025.
І в цій консультації щодо відомостей про ємності вони буквально цитують фрагмент саме із ч. 5 (!) ст. 43 Закону № 3817!
Там же вони згадують, що таку ліцензію можна отримати і в автоматичному режимі «у разі дотримання суб’єктом господарювання умов, визначених ст. 47 Закону № 3817». Водночас і в Заяві на отримання ліцензії в автоматичному режимі ми б теж радили зазначити усі відомості, які згадані в ч. 5 ст. 43 (а не в ст. 47) Закону № 3817. Тобто навести відомості і щодо фактичного місцезнаходження стаціонарних резервуарів, і щодо місткості кожної з ємностей, що перевищують 250 л!
Проблема «250 л». Ще один «смішний» нюанс:
за такими «якісними» нормами Закону не зрозуміло, що робити із ємностями «рівно 250 л». Адже їх законодавці просто «загубили»
Тут, звісно, кожен може вчиняти на свій власний розсуд, але, гадаємо, безпечніше віднести 250-літрові ємності до когорти великих (і зазначати їх місткість окремо). І — за наявності однієї такої (чи двох) не претендувати на безоплатну ліцензію…
Заповнення Заяви щодо ємностей. Тепер давайте «у фокусі» заповнення Заяви якось підсумуємо усю цю законодавчу маячню з ємностями, орієнтуючись на рекомендовану форму Заяви і на проєкт Порядку її заповнення.
Звертаємо увагу, що п. 8 у Заяві, яка подається на спрощену ліцензію, заповнювати не треба!
У п. 9 Заяви, на нашу думку, має зазначатися лише загальна місткість стаціонарних резервуарів. А от їх фактичне місцезнаходження (на яке, власне, і надається ліцензія) і так зазначається в п. 7 Заяви. А декілька адрес там може бути, лише коли зберігання пального для власних потреб здійснюється на території єдиного (цілісного) майнового комплексу (див. вище). В інших випадках ліцензії треба придбавати на кожну різну адресу фактичного місцезнаходження резервуарів.
У п. 10 треба зазначати не тільки загальну місткість ємностей, що перевищують 250 л (кожна), але й місткість кожної з таких ємностей. І хоча у формі Заяви та проєкті Порядку щодо цього не зазначено, але це вимагає ч. 5 ст. 43 Закону № 3817, як і фіскали в згаданій БЗ. Тому, гадаємо, до кінцевого вирішення питання тут краще перестрахуватись.
У проєкті Порядку заповнення Заяви зазначено, що місткість ємностей у пп. 9 та 10 Заяви зазначається в літрах (з округленням до двох знаків після коми).
У п. 11 за необхідності ставиться відмітка про те, що загальна місткість ємностей від 60 л та до 250 л — перевищує 500 л.
А в п. 12 відмітка ставиться тоді, коли загальна місткість ємностей від 60 л та до 250 л — не перевищує 500 л.
Відмітку (галочку тощо) у відповідному пункті 11 чи 12 Заяви краще проставити. Бо якщо не буде галочки ніде (або хтось «розумний» проставить дві…), то Заяву, скоріш за все, не приймуть…
Увага! Чому ми так ретельно мусолимо ці дрібниці? Тому що, по-перше, заповнену «не за формою» Заяву можуть не прийняти, а по-друге, фіскали, виявивши на перевірці невідповідність цих відомостей Заяви фактичним, узагалі можуть припинити дію ліцензії (п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817)!
Безоплатний і платний варіанти. У випадку наявності відмітки в п. 12 Заяви (і якщо пп. 9 та 10 Заяви не заповнені, і, звісно, відсутня відмітка в п. 11,— тобто немає стаціонарних резервуарів та/або ємностей більше 250 л) ліцензія має надаватися без оплати, і при цьому п. 13 «Інформація про внесення платежу за ліцензію» Заяви не заповнюється. Тобто
коли пальне для власних потреб зберігається лише у ємностях місткістю менше 250 л, загальний обсяг яких (за вирахуванням «до 60-літрових») не перевищує 500 л, то плату за спрощену ліцензію вносити не треба
Тож майте на увазі, що у разі наявності відмітки в п. 12 та заповненого п. 13 можуть виникнути проблеми з прийняттям Заяви…
Але в інших випадках, коли така ліцензія платна, в п. 13 зазначаються: код класифікації доходів бюджету, сума внесеного платежу, номер і дата платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати за відповідну ліцензію.
Зберігання в бензовозі. Нагадуємо, що подеколи фіскали вимагають отримувати ліцензію на зберігання пального в бензовозі (див. БЗ 113.04 ).
Ми із цим не згодні, і неодноразово писали про це. Див., зокрема: «Верховний Суд: зберігання пального в бензовозі / заправнику — без ліцензії!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 98, «Зберігання пального перевізниками та оптовими продавцями з ліцензіями «без місця» // «Податки & бухоблік», 2024, № 68.
Водночас якщо ви не готові «чубитися» з фіскалами в судах і вирішили придбати спрощену ліцензію на зберігання пального в бензовозі, то, гадаємо, місткість ємності такого бензовозу має зазначатись у п. 10 Заяви, там де відомості про великі (більше 250 л) нестаціонарні ємності, а в п. 7 напевно має зазначатися місце постійної (чи найчастішої) стоянки бензовоза, про яке мало бути завчасно повідомлено у формі № 20-ОПП…
Подання Заяви
У звичайному режимі. Заява на отримання ліцензії звичайним шляхом подається у паперовій або електронній формі (в електронній — через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету в порядку, визначеному ст. 42 ПКУ) до територіального органу ДПС (відповідної області або в місті Києві). Заява, що подається в паперовій формі, підписується заявником та скріплюється печаткою (за наявності), а Заява, подана в електронній формі, – з накладенням кваліфікованого електронного підпису та печатки заявника (за наявності).
Тут звертаємо увагу, що Заява подається до територіального органу ДПС саме за місцем зберігання пального (яке може й не збігатися з місцезнаходженням заявника)! Див. щодо цього БЗ 113.04.
В автоматичному. На отримання ліцензії в автоматичному режимі Заяву можна подати лише в електронному вигляді. Така Заява подається тільки до ДПСУ, через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або в електронній формі через Електронний кабінет (див. вище).
Щодо подання заяв також див. у згаданій БЗ 113.04.
Ідентифікація. Звертаємо увагу, що відповідно до ст. 42 Закону № 3817 ліцензії надаються за умови проходження електронної ідентифікації онлайн в Електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і здійснення листування з контролюючим органом через електронний кабінет відповідно до прийнятої контролюючим органом заяви про бажання отримувати документи через Електронний кабінет. Якщо ви такої заяви не подавали, то краще її подати, щоб раптом не виникло «проблем з ідентифікацією»…
Форма ліцензії. Оскільки ще й досі надходять запитання від читачів, нагадуємо:
за Законом № 3817 будь-які ліцензії видаються безстроково — виключно у формі електронного витягу з відповідного Єдиного реєстру. У паперовій формі ліцензії зараз не видають
А от Заяву (і копії необхідних документів) можна подавати й на папері — при отриманні ліцензій у звичайному режимі.
Звичайний та автоматичний режими: який краще?
Звичайний режим. У звичайному режимі допускається подання Заяви в паперовій формі. Але обласні чи Київська ДПС мають прийняти рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії Заяви не пізніше 10 робочих днів (!) з дня одержання від заявника Заяви про отримання ліцензії. У разі ненадання ДПС протягом цього строку заявнику витягу про внесення ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або рішення про відмову у наданні ліцензії, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку податківці зобов’язані внести відомості про надану ліцензію до Єдиного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду госпдіяльності. Тож якщо вчасно не надійшов витяг (або відмова), тоді варто подати через Електронний кабінет у довільній формі запит на його отримання.
Автоматичний режим. Щодо особливостей надання ліцензій в автоматичному (та у звичайному) режимі ми детально писали в статті «Ліцензування алкогольних / тютюнових / пального з 2025 року. Частина І» // «Податки & бухоблік», 2024, № 104 (ср. ). Тут лише нагадаємо, що в ч. 1 ст. 47 Закону № 3817 є сім умов для надання ліцензій в автоматичному режимі, яким має відповідати госпсуб’єкт. Відомості (інформація) Заяви обробляється / перевіряється програмним забезпеченням ДПСУ не пізніше наступного робочого дня за днем отримання Заяви. За результатом цієї обробки / перевірки: надається в автоматичному режимі ліцензія (вносяться відомості до відповідного Реєстру і направляється витяг із нього заявнику); або — повідомлення про відмову у наданні ліцензії (чи відмова у наданні в автоматичному режимі та застосовується процедура надання ліцензії у загальному порядку).
Підстави для відмови, викладені в ч. 7 ст. 47, майже аналогічні передбаченим для отримання у звичайному порядку (у ст. 45). Але там є, зокрема: невідповідність умовам, визначеним для автоматичного отримання ліцензії, і ще (в п. 4 ч. 7 ст. 47) отака оригінальна:
«наявність у заявника, станом на дату отримання від нього заяви про отримання в автоматичному режимі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, діючої ліцензії на право провадження того самого (за ідентифікатором об’єкта оподаткування) виду господарської діяльності»
Тож, наприклад, якщо у вас є стара ліцензія, отримана за часів Закону № 481, строк дії якої закінчується, то нову ліцензію в автоматичному режимі можуть не видати, доки не спливе строк дії старої ліцензії. Але, гадаємо, тут усе залежатиме від того, як фіскали налаштують перевірочну програму.
Читачі повідомляють, що ліцензії в автоматичному режимі ДПСУ вже почала видавати, тож подивимось, що у таких випадках відбуватиметься на практиці…
Підсумок. Зазначимо, що Заяви на отримання ліцензії у цих режимах заповнюються подібно. Різнитись буде лише відмітка у п. 5 «Спосіб отримання ліцензії», а також адресати («автоматична» Заява надсилається до ДПСУ).
Ліцензію в автоматичному режимі можна отримати вже на наступний день та при цьому ще й уникнути можливого спілкування з місцевими фіскалами (у звичайному це може розтягнутись на 10 робочих днів). Але — по-перше, треба відповідати вимогам (ч. 1 ст. 47), хоча це не надто складно, а по-друге, цей режим чітко пройде, коли у вас немає на це саме місце (ще) діючої спрощеної ліцензії на зберігання пального.
Тобто «автомат» чітко спрацює — коли ви отримуєте таку ліцензію вперше. А якщо вам треба замінювати стару ліцензію на нову, то краще подавати Заяву в звичайному режимі — і не пізніше ніж днів за 10 — 15 до закінчення строку дії старої. Бо Заяву на «автомат», скоріш за все, не приймуть, якщо строк старої ліцензії ще не сплив, а ризикувати — працювати якийсь час без ліцензії, мабуть, не варто…
Висновки
- З 01.01.2025 почали діяти нові норми Закону № 3817 щодо ліцензування, зокрема діяльності зі зберігання пального. Але нові форми «ліцензійних» заяв, порядки їх заповнення тощо досі не затверджені, і заяви поки подаються переважно за рекомендованою ДПСУ формою.
- При заповненні п. 7 (адреса місця госпдіяльності) рекомендованої форми Заяви щодо ліцензії на право зберігання пального реквізити місця зберігання пального, а також ідентифікатор об’єкта оподаткування мають повністю відповідати тим, які ви зазначали у формі № 20-ОПП.
- Для отримання спрощеної ліцензії тепер у Заяві треба зазначати більше інформації щодо ємностей для зберігання пального. З цим є проблеми через нестиковки норм у Законі.
- У Заяві на отримання спрощеної ліцензії на зберігання щодо наявних ємностей зазначається:
— за стаціонарними резервуарами — їх загальна місткість;
— за нестаціонарними — для ємностей понад 250 л— загальна місткість і місткість кожної ємності, для ємностей від 60 л та до 250 л — перевищує чи ні їх загальна місткість 500 л. - Коли пальне для власних потреб зберігається лише у ємностях місткістю менше 250 л, загальний обсяг яких (за вирахуванням «до 60-літрових») не перевищує 500 л, плата за спрощену ліцензію не справляється!
- Ліцензію в автоматичному режимі можна отримати вже на наступний день, у звичайному режимі це може розтягнутись на 10 робочих днів. Однак якщо вам треба замінювати стару ліцензію на нову, то Заяву завчасно краще подати у звичайному режимі.
- Зараз будь-які ліцензії видаються виключно в електронній формі — у вигляді витягу з відповідного Єдиного реєстру ліцензіатів. У паперовій формі ліцензії зараз не видають.
Додаток:
рекомендована форма Заяви щодо ліцензії на право зберігання пального (окремий файл)
