Актуальність сільгоспчастки. Після введення розрахунку МПЗ сільгоспчастку визначають не лише аграрії на сільгоспЄП, а й деякі платники податку на прибуток — власники / користувачі сільгоспугідь.
Адже від того, чи виконав платник податку на прибуток розмір сільгоспчастки на рівні не меншому ніж 75 %, залежить його право включити у виконання МПЗ у повному обсязі дозволені для врахування податки, збори та платежі.
Так, якщо платник податку на прибуток за результатами минулого року отримав сільгоспчастку на рівні, що дорівнює або перевищує 75 %, то у виконання МПЗ він має право врахувати дозволені податки, збори та платежі в повному обсязі (п.п. 141.9.2 ПКУ).
А ось якщо за минулий рік не було дотримано розмір сільгоспчастки на рівні 75 %, то врахувати у виконання МПЗ деякі з дозволених податків йому доведеться не в повному обсязі, а тільки пропорційно розміру отриманої сільгоспчастки (п.п. 141.9.3 ПКУ).
У частковому розмірі доведеться врахувати: податок на прибуток, ПДФО і ВЗ із доходів фізосіб, які перебувають із підприємством у трудових та цивільно-правових відносинах, рентну плату за спецводокористування. Всі інші дозволені податки потраплять у виконання МПЗ у повному обсязі. Детально про це читайте в статті «Додатки МПЗ та МПЗ-З — розрахунок загального МПЗ за 2024 рік» // «Податки & бухоблік» 2025, № 4.
Ураховуючи це, виникає запитання:
як платнику податку на прибуток слід розрахувати розмір сільгоспчастки для цілей розрахунку МПЗ?
Орієнтир на сільгоспЄП. Щоб дати відповідь на це запитання, слід заглянути до п.п. 141.9 ПКУ, яким визначено правила врахування дозволених податків, зборів, платежів та витрат на орендну плату у виконання МПЗ.
Так ось, там говориться, що платнику податку на прибуток слід визначати розмір сільгоспчастки відповідно до п.п. 14.1.262 ПКУ. У цьому підпункті прописано алгоритм розрахунку сільгоспчастки для цілей гл. 1 розд. XIV ПКУ, тобто для цілей сплати сільгоспЄП.
Тобто платник податку на прибуток має рахувати розмір сільгоспчастки для МПЗ-цілей за тими ж правилами, що й платник сільгоспЄП для цілей обрання / підтвердження права перебування на сільгоспЄП.
Нагадаємо, що платники сільгоспЄП розраховують розмір сільгоспчастки, використовуючи Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, форму якого затверджено наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 № 772. Відповідно до неї сільгоспчастку (%) розраховують так:
сільгоспдохід : скоригований загальний дохід х 100.
Тобто щоб визначити розмір сільгоспчастки, платник податку на прибуток повинен поділити розмір сільгоспдоходу не на весь розмір отриманого загального доходу, а на його скоригований розмір. Щоб визначити розмір скоригованого загального доходу платник податку на прибуток, як і платник сільгоспЄП, має викинути із загального річного доходу певні специфічні доходи, які, на думку Мінфіну, не повинні впливати на сільгоспчастку. Перелік таких зменшуючих доходів наведено в ряд. 3 Розрахунку сільгоспчастки. Так, наприклад, із загального доходу платник має змогу викинути розмір підтримки, отриманої з держбюджету, і тим самим збільшити свою сільгоспчастку. Про те, які доходи випадають із розрахунку загального доходу, шукайте в статтях «Специфічні доходи в розрахунку частки» // Податки & бухоблік» 2022, № 10 та «Бюджетна держпідтримка і сільгоспчастка: враховувати чи ні?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 94 (ср. ).
Для зручності платник податку на прибуток може розраховувати сільгоспчастку безпосередньо у формі Розрахунку.
До відома! Подавати заповнений Розрахунок сільгоспчастки в податкову платник податку на прибуток (на відміну від платників сільгоспЄП) не зобов’язаний. Адже цього не вимагають від нього норми ПКУ. Та й самі податківці такої вимоги не висувають.
Водночас заповнений Розрахунок сільгоспчастки варто зберігати серед інших документів, які були використані для розрахунку МПЗ. Адже тільки так платник податку на прибуток може під час перевірки підтвердити розмір сільгоспчастки, виходячи з якого і було прийнято рішення враховувати у виконання МПЗ весь обсяг дозволених податків або в пропорційному цій частці розмірі.
