Немає діяльності — немає декларації?

Можливість не подавати декларацію встановлена в п. 49.2 ПКУ. Ідея її полягає в тому, що платник податків зобов’язаний за кожен звітний період, у якому виникають об’єкти оподаткування, або за наявності показників, що підлягають декларуванню, подавати податкові декларації з кожного податку, платником якого він є.

Звідси можна дійти висновку: якщо в якомусь періоді платникові нічого відобразити в декларації (немає показників для декларування), то він може не подавати декларацію за цей період. Це правило застосовується до всіх платників податків, у тому числі до спрощенців.

Проте в п. 49.2¹ ПКУ зроблено виняток: ті, хто реалізує пальне або спирт етиловий (п.п. 212.1.15 ПКУ), а також інші платники акцизного податку, що мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню, зобов’язані за кожен період подавати декларації незалежно від того, чи здійснювали вони діяльність у цьому періоді.

Втім, можливість не подавати декларацію встановлена не лише в п. 49.2 ПКУ. Наприклад, ФОП груп 1, 2, які перебувають на територіях бойових дій або тимчасово окупованих територіях, можуть не сплачувати єдиний податок і не подавати декларацію (п. 11 підрозд. 8 розд. XX ПКУ).

Крім того, звільнення від податкових обов’язків (у т. ч. від подання декларації) передбачено у воєнний час для всіх платників, які не мають можливості їх виконати (п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Такі платники повинні подати декларацію:

— протягом 6 місяців після закінчення ВС або

— протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, що настає за місяцем відновлення таких можливостей.

Але це зовсім інші історії, ці норми працюють незалежно від того, вів діяльність такий платник податків чи ні.