Виконавець завдав шкоди замовнику через помилку

Правова природа відшкодування шкоди (збитків)

Коли йдеться про відшкодування шкоди, то головним чином це означає, що за договором щось пішло не так. Тобто

і виникнення внаслідок цього втрат (збитків), які сторона-винуватець відшкодовує постраждалій стороні.

Частиною шкоди, яка може бути матеріальною (майновою) і немайновою (шкода ділової репутації юрособи), є збитки (ч. 2 ст. 16 ЦКУ). А збитки завжди є матеріальною шкодою. Тож — відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є:

— втрати, яких довелося зазнати у зв’язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які довелося понести або потрібно буде понести в майбутньому для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

— втрачені доходи, які можна було б реально одержати, якби право постраждалої сторони не було порушене (упущена вигода).

Також відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦКУ до складу збитків включаються:

— матеріальна компенсація моральної шкоди (тобто діловій репутації);

— додаткові витрати (штрафи, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені постраждалою стороною.

Відтак, контрагент, який порушив зобов’язання за договором, повинен відшкодувати постраждалій стороні завдані збитки (ст. 224, 226 ГКУ).

За своєю правовою природою відшкодування збитків є господарсько-правовою санкцією (ч. 2 ст. 217 ГКУ) — тобто (поряд зі штрафами, неустойкою, пенею) одним із можливих видів відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Отже, у такий спосіб винна сторона несе відповідальність за порушення умов договору — відшкодовує збитки (шкоду) постраждалій стороні.

Бухоблік відшкодування збитків

У постраждалої особи. Постраждала сторона — замовник суму збитків, що належать до відшкодування, відображає у складі інших операційних доходів: Дт 374 «Розрахунки за претензіями» — Кт 715 «Штрафи, пені, неустойки».

Але перш ніж показувати дохід за виставленою претензією, слід ураховувати вимоги п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід». А за ним

Проте під час направлення претензії виконавцеві зазначені критерії визнання доходу ще не виконуються. Адже надсилання претензії виконавцю жодним чином не впливає на зміну структури активів і зобов’язань замовника. Ба більше, виконавець узагалі може не погодитися з претензією і відхилити її. Тож і достовірна оцінка доходу в цей момент теж під великим питанням.

Відтак для відображення доходу доведеться дочекатися визнання претензії виконавцем. І саме після того, як виконавець погодиться компенсувати завдані збитки — визнає претензію, замовник має відобразити інший операційний дохід на суму, зазначену у відповіді виконавця на претензію. Для цього в обліку замовник у періоді визнання претензії виконавцем (або в день набуття чинності рішенням суду про стягнення збитків) сформує проводку: Дт 374 — Кт 715. А на дату отримання належних сум відшкодування зробить запис: Дт 311 — Кт 374.

У винуватця. Порушник — виконавець у тому звітному періоді, в якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензії (див. лист Мінфіну від 16.06.2017 № 35210-07-10/16083) або в разі набуття чинності рішенням суду, визнає суму збитків, що підлягають відшкодуванню, у складі інших операційних витрат (пп. 6 і 20 НП(С)БО 16 «Витрати»): Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» — Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Сплачену замовнику суму відшкодування збитку за порушення умов договору виконавець оформляє записом: Дт 685 — Кт 311.

Відшкодування збитків і податок на прибуток

У постраждалої особи. Постраждала сторона (замовник) відшкодування збитків у податковоприбутковому обліку відображає за бухгалтерськими правилами — у періоді збільшення бухдоходу (Дт 374 — Кт 715) збільшиться і об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Якихось різниць щодо суми відшкодування збитків ПКУ не передбачено. Тут і малодохідники, і високодохідники орієнтуються на бухфінрезультат.

У винуватця. Малодохідники для цілей податкового обліку орієнтуються на бухгалтерський фінрезультат. А ось високодохідники і малодохідники-добровольці коригують фінрезультат до оподаткування на різниці з розд. III ПКУ, серед яких є і штрафна різниця.

Так, за нормами п.п. 140.5.11 ПКУ фінрезультат збільшують на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів (у тому числі у сфері ЗЕД), на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками ПДФО). Тож

Таку штрафну різницю відображають у рядку 3.1.11 додатка РІ до прибуткової декларації (див. статтю «Додаток РІ — податковоприбуткові різниці (ч. 1)» // «Податки & бухоблік», 2025, № 4).

А ось якщо відшкодування шкоди виплачується прибутківцю або ФОП на загальній системі оподаткування, збільшувати фінрезультат не потрібно.

ПДВ і відшкодування шкоди

Згідно з п. 188.1 ПКУ суми відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником унаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, не включаються до складу договірної вартості (бази оподаткування ПДВ). Отже у ПКУ прямо зафіксовано, що

І це абсолютно логічно. Адже об’єктом оподаткування ПДВ виступають операції з постачання товарів / послуг (п. 185.1 ПКУ). А операція з відшкодування шкоди (збитків) постачанням не є і ознак постачання (у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ та п.п. 14.1.185 ПКУ) не містить. Пошкоджене (втрачене) майно або втрати через заподіяну шкоду як такі не є предметом договору. Зіпсоване майно ніхто не продає / не купує (нести додаткові витрати в цьому випадку ніхто не доручає) — а вони стають лише причиною для пред’явлення претензії винуватцю.

І те, що вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна враховується при розрахунку величини завданого збитку (ч. 2 ст. 22 ЦКУ, ч. 1 ст. 225 ГКУ), зовсім не означає, що відбувається постачання цього майна і виникає об’єкт для ПДВ. Позаяк, повторимо: жодного постачання в цьому випадку не здійснюється, а відбувається стягнення шкоди з винуватця — відшкодування шкоди (збитків).

Тому тут (як і в ситуації зі штрафами / пенею) просто відсутній об’єкт для ПДВ (зі ст. 185 ПКУ). Фіскали теж погоджуються з тим, що кошти, які надходять платнику як відшкодування шкоди (збитків) за пошкоджене, знищене або втрачене майно, внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, не включаються до бази оподаткування ПДВ (див. лист ДПСУ від 20.12.2023 № 4791/ІПК/99-00-21-03-02, БЗ 101.07).

Натомість, якщо при придбанні / виготовленні майна було сформовано податковий кредит, а в подальшому це майно було знищене, втрачене або внаслідок пошкодження його якість змінилася настільки, що воно не може бути використане за прямим призначенням, то слід нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ (див. БЗ 101.07).

Докладно про те, як розмежувати відшкодування шкоди і компенсацію витрат, читайте у статті «Відшкодування шкоди, компенсація витрат і ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69. А подробиці про наслідки відшкодування шкоди з точки зору потерпілої сторони — єдиноподатника див. у статті «Відшкодування шкоди і єдиний податок» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69.