Загальна тривалість
Яка тривалість щорічних основних відпусток? Чи є якісь особливості в період дії воєнного стану?
Тривалість щорічних основних відпусток установлена Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та КЗпП у календарних днях. При цьому у різних категорій працівників вона може відрізнятися, але в будь-якому разі має бути не менше (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки):
— 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік — для звичайних працівників;
— 26 календарних днів — для працівників з інвалідністю ІІІ групи;
— 30 календарних днів — для працівників з інвалідністю І або ІІ групи;
— 31 календарного дня — для працівників, які не досягли 18 років.
При цьому відпрацьований робочий рік відлічується з дня укладення трудового договору. Це правило працює й у разі виходу працівника на роботу після тривалої відсутності (призупинення дії трудового договору, відпустки для догляду за дитиною тощо). Тобто міняємо рік / роки, а день і місяць початку та закінчення робочого року залишаються незмінними.
У тимчасових і сезонних працівників тривалість відпусток визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).
Крім КЗпП і Закону про відпустки, тривалість щорічних відпусток для окремих категорій (наприклад, для педагогічних працівників, держслужбовців, медиків, військовослужбовців тощо) може встановлюватися спеціальними нормативно-правовими актами.
Робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня) чи нефіксованого робочого часу (див. ст. 211 КЗпП) не зменшує тривалість щорічних відпусток.
Важливо! У період дії воєнного стану надання працівникам щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежене 24 календарними днями за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136*). Залишок не згорає, а переноситься на період після припинення воєнного стану. У разі звільнення працівника за невикористані дні виплачується компенсація згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
Цікавий момент! Закон № 2136 передбачає, що невикористані дні щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця можуть надаватися без збереження заробітної плати. Проте ми не рекомендували користуватися цією нормою (детальніше див. у статті «Щорічна відпустка: воєнні особливості» // «Податки & бухоблік», 2024, № 33).
Також зауважте, що, на нашу думку, ухвалювати рішення про обмеження днів відпустки щодо окремих працівників не можна. Усі працівники мають бути в рівних умовах (див. ст. 21 КЗпП). Інакше Держпраці може угледіти в діях роботодавця дискримінацію окремих осіб, що є порушенням трудового законодавства.
Як установлено ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки, при визначенні тривалості щорічної відпустки святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП, не враховують. Однак у період дії воєнного стану норми цієї статті не застосовуються. Тому на теперішній час відпустка на такі дні не продовжується.
Відпустка в перший рік роботи
Відпустку якої тривалості надають у перший рік роботи?
За загальним правилом у перший рік працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості після закінчення 6 місяців безперервної роботи у нового роботодавця. До закінчення 6-місячного періоду працівник може претендувати на відпустку пропорційно відпрацьованому часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).
Приклад 1. Працівника прийнято на роботу з 06.01.2025. Він бажає піти у щорічну основну відпустку з 19.05.2025. Щорічна відпустка працівника за повний робочий рік становить 24 календарних дні. Роботодавець надає відпустку пропорційно відпрацьованому часу.
З дати прийняття на роботу до дати виходу у відпустку працівник відпрацював 133 календарних дні (менше 6 місяців). Обчислимо, скільки днів відпустки належить за цей час за умови, що він був відпрацьований повністю:
24 : 365 х 133 = 8,7 ≈ 9 (к. дн.),
де 24 — тривалість відпустки за повний робочий рік;
365 — кількість календарних днів у повному робочому році з 06.01.2025 по 05.01.2026.
Зверніть увагу: оскільки ст. 73 КЗпП у період дії воєнного стану не працює, то в розрахунку кількості днів відпустки святкові та неробочі дні участі не беруть.
З описаного вище загального правила є винятки. Зокрема, щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік у конкретного роботодавця за бажанням працівника надаються (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки):
1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
2) особам з інвалідністю;
3) особам віком до 18 років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Крім того, працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Також зверніть увагу! Керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічні основні відпустки повної тривалості надають у період літніх канікул незалежно від часу їх прийняття на роботу. Таке правило передбачено п. 2 Порядку надання щорічних відпусток.., затвердженого постановою КМУ від 14.04.97 № 346 (ср. ).
Чи можна надати працівнику-непільговику відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи у нового роботодавця?
Якщо роботодавець не проти, надати повну відпустку можна, не чекаючи відпрацювання працівником 6 місяців на новому місці роботи. Свого часу з таким підходом погоджувалися й фахівці Мінсоцполітики.
Так, у листі від 20.08.2015 № 507/13/133-15 вони зазначали, що працівнику може бути надано щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6 місяців роботи в перший рік за умови домовленості між працівником і роботодавцем.
Що стосується можливих наслідків надання відпустки авансом, то про них див. нижче.
Чи можна не надавати працівнику щорічну основну відпустку в перший рік його роботи?
Незважаючи на те, що для працівника це перший рік роботи, він має таке саме право на відпустку, як й інші працівники, але з урахуванням обмеження за тривалістю, яке було згадано вище.
У зв’язку із цим рекомендуємо з’ясувати, чи планує працівник-новачок іти у відпустку в календарному році, в якому його було прийнято на роботу. Бажано його рішення із цього питання зафіксувати письмово. Наприклад, при прийнятті на роботу можна надати працівнику письмову пропозицію визначитися з бажаним для нього періодом і тривалістю щорічної відпустки в поточному році.
Якщо працівник не планує йти у відпустку в календарному році, в якому його було прийнято на роботу (і роботодавець не проти такого рішення), то вносити його до графіка відпусток на поточний рік не потрібно. В іншому випадку до графіка відпусток доведеться внести зміни.
Майте на увазі! Відмова працівнику в наданні щорічної відпустки як у перший, так і в наступні роки роботи буде правомірною в період дії воєнного стану, якщо такий працівник залучений до виконання:
— робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
— робіт з виробництва товарів оборонного призначення;
— виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Таке право надано роботодавцям ч. 2 ст. 12 Закону № 2136.
Працівник-новачок просить надати йому 2 дні щорічної відпустки з першого робочого дня. Чи зобов’язаний роботодавець виконати його прохання?
У загальному випадку роботодавець має повне право відмовити. Але пам’ятайте, що є категорії працівників, яким щорічна відпустка має надаватися в будь-який зручний для них час (див. ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки). Це, зокрема:
— особи віком до 18 років;
— особи з інвалідністю;
— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
— одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);
— опікуни, піклувальники або інші одинокі особи, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
— дружини (чоловіки) військовослужбовців;
— ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, захисників і захисниць України;
— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
— працівники, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Законодавством, колективним або трудовим договором можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яким відпустка має надаватися в будь-який зручний для них час. Отже, таким працівникам у наданні відпустки (навіть у перший день роботи) відмовити не можна, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 (див. вище).
Щоправда, якщо перелічені категорії не підпадають одночасно під пільговиків, які мають право на відпустку повної тривалості до закінчення 6 місяців роботи у нового роботодавця (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки), то надавати в перший день роботи їм буде просто нічого. Адже вони ще не заробили жодного дня відпустки.
Відпустка авансом
Чи надається щорічна основна відпустка авансом? Чи можна надати відпустку наперед за кілька років?
Про те, які працівники мають право на відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік у конкретного роботодавця, ми вже розповіли вище. Тобто вони можуть використати свою відпустку за перший робочий рік авансом.
Що стосується другого і наступних років роботи, то щорічні відпустки повної тривалості можуть надаватися в будь-який період відповідного робочого року (ч. 9 ст. 10 Закону про відпустки). Отже, будь-який працівник може отримати відпустку за період, який він ще фактично не відпрацював.
Водночас надання відпустки за робочий рік, який ще не розпочався, законодавством не передбачено.
Приклад 2. Працівника прийнято на роботу з 15.04.2024. Тривалість його щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік становить 24 календарних дні. Відпустка за перший робочий рік (з 15.04.2024 по 14.04.2025) була використана з 03.03.2025 по 26.03.2025. З 26.05.2025 працівник просить надати йому щорічну основну відпустку на 48 календарних днів (тобто за другий і третій робочі роки).
У цьому випадку за другий робочий рік (з 15.04.2025 по 14.04.2026) працівник має право на відпустку повної тривалості вже з 15.04.2025. А от за третій робочий рік (з 15.04.2026 по 14.04.2027) надати йому відпустку не можна, адже такий робочий рік ще не розпочався. Тому працівнику може бути надано щорічну основну відпустку лише на 24 календарних дні.
Що робити, якщо працівник вирішить звільнитися до закінчення робочого року, за який уже відгуляв щорічну відпустку повністю?
У цьому випадку роботодавець утримує відпускні за надміру використані працівником дні відпустки (ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки).
Але пам’ятайте, що відрахування із зарплати за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не здійснюють, якщо працівник звільняється у зв’язку з:
— направленням на альтернативну (невійськову) службу;
— переведенням за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
— відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством чи відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотними змінами умов праці;
— змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників;
— виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі через недостатню кваліфікацію чи стан здоров’я;
— відсутністю на роботі понад 4 місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законодавство не встановлює більш тривалий період збереження місця роботи;
— поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
— направленням на навчання;
— виходом на пенсію.
Також відрахування із зарплати за невідпрацьовані дні відпустки не здійснюють у разі смерті працівника.
Відпустка за попередні роки
Чи надавати щорічну основну відпустку за попередні роки в період дії воєнного стану?
За загальним правилом забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці. Це передбачено ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки.
Однак у період дії воєнного стану згадана норма не працює. І роботодавець може (але не зобов’язаний) відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки (абзац п’ятий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Таким чином, надавати чи ні щорічні відпустки за попередні роки, наразі роботодавець вирішує сам.
Водночас невикористані дні щорічної відпустки не згорають і можуть бути надані працівнику пізніше. У разі звільнення йому виплачується компенсація за всі невикористані дні такої відпустки (ст. 24 Закону про відпустки).
Чи можна працівнику надати відпустку за кілька минулих років, якщо їх загальна тривалість перевищує 59 календарних днів?
Як передбачено ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Водночас у цій нормі йдеться про максимальну тривалість щорічних відпусток (основної та додаткових) за кожен відпрацьований робочий рік.
Якщо ж роботодавець надає відпустки за кілька робочих років, у результаті чого загальна тривалість відпустки перевищить 59 (69) календарних днів, це не є порушенням.
Ми відповіли на питання щодо надання щорічних основних відпусток, якщо весь час перебування працівника у трудових відносинах із роботодавцем протягом робочого року зараховується до його відпускного стажу. Як надавати відпустки у ситуації, коли робочий рік відпрацьований працівником не повністю (у зв’язку з відпустками за власний рахунок, призупиненням дії трудового договору тощо), обговоримо в окремій статті.
Висновки
- У період дії воєнного стану надання працівникам щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено 24 календарними днями за поточний робочий рік.
- До закінчення 6-місячного періоду в перший рік роботи в нового роботодавця працівник у загальному випадку може претендувати на щорічну відпустку пропорційно відпрацьованому часу.
- За загальним правилом у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку, проводять відрахування відпускних за надміру надані дні відпустки.
- У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки за попередні роки.