Щорічна відпустка: воєнні особливості

Під час воєнного стану, як і до його запровадження, звичайні роботодавці надають щорічні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Тобто цей нормативно-правовий акт залишається чинним. Але на додаток до нього слід ураховувати приписи Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136). Про встановлені Законом № 2136 особливості надання щорічних відпусток наша подальша розмова.

Святкові та неробочі дні

У мирний час при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховувалися святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП. Тобто відпустка фактично продовжувалася на кількість святкових/неробочих днів, які припадали на її період, але такі дні не оплачувалися.

Однак під час воєнного стану не застосовуються норми (див. ч. 6 ст. 6 Закону № 2136):

— ст. 73 КЗпП, що визначає перелік святкових та неробочих днів;

— ст. 78¹ КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки, якими передбачається продовження щорічних відпусток на святкові та неробочі дні.

Таким чином, з дати набрання чинності Законом № 2136 (24.03.2022) і до закінчення дії воєнного стану святкових/неробочих днів в Україні немає. Це звичайні календарні дні. Тому

У зв’язку із незастосуванням норм ст. 73 КЗпП виникають особливості й у розрахунку сум відпускних. Зокрема, для визначення середньоденної зарплати виплати за 12 календарних місяців, що передують місяцю відпустки (або за фактично відпрацьований період), ділять на кількість календарних днів розрахункового періоду. При цьому з розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, а також час, протягом якого працівник не працював та за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.

Оскільки у попередні 12 місяців в Україні діяв воєнний стан, у цей період святкових та неробочих днів не було. Отже, поки що при обчисленні суми відпускних розрахунковий період на такі дні зменшувати не доведеться.

Щорічна основна відпустка за поточний рік

Під час воєнного стану абзац перший ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 дозволяє роботодавцю обмежувати тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік.

Тут зверніть увагу на два важливих моменти:

1) застосовувати обмеження чи ні — вирішувати роботодавцю. Тобто це його право, а не обов’язок;

2) обмеження стосується відпустки за поточний робочий рік.

Наприклад, працівник — особа з інвалідністю ІІ групи має право на щорічну основну відпустку 30 календарних днів за поточний робочий рік. У період дії воєнного стану роботодавець може:

— надати йому відпустку в повному обсязі (воєнний стан не є перешкодою для цього)

або

— ухвалити рішення обмежити щорічну основну відпустку за поточний робочий рік 24 календарними днями.

Якщо роботодавець вирішив обмежити тривалість щорічної основної відпустки, невикористані дні (у нашому прикладі — 6 календарних днів) не пропадають. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення воєнного стану.

При цьому, як зазначено в абзаці другому ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 (у редакції, чинній з 24.12.2023), за рішенням роботодавця такі невикористані дні можуть надаватися без збереження заробітної плати. Це не поширюється на керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Однак із цією нормою не все так просто. Річ у тім, що надання частини щорічної основної відпустки без збереження зарплати є обмеженням прав та свобод громадян. А таке обмеження після завершення воєнного стану суперечить ст. 64 Конституції України. На цей факт звертало увагу й Мінекономіки у листі від 28.01.2024 № 4706-05/6893-09 (див. «Податки & бухоблік», 2024, № 12). На думку фахівців відомства,

Тому якщо роботодавець обмежив щорічну основну відпустку 24 календарними днями, дні, що надаються після закінчення воєнного стану, рекомендуємо оплачувати у загальному порядку.

Важливо! На нашу думку, приймати рішення про обмеження днів відпустки щодо окремих працівників не можна. Усі працівники мають бути в рівних умовах (див. ст. 2¹ КЗпП). Інакше Держпраці може побачити в діях роботодавця дискримінацію окремих осіб, що є порушенням трудового законодавства.

Щорічні додаткові відпустки

У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки у зв’язку з усиновленням) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Таку можливість з 24.12.2023 передбачено абзацом третім ч. 1 ст. 12 Закону № 2136. Це стосується й щорічних додаткових відпусток.

Надання не використаних працівником днів відпустки переноситься на період після завершення воєнного стану. При цьому згаданою нормою дозволяється за рішенням роботодавця надавати їх без збереження заробітної плати.

Зазначені положення не застосовуються до керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів, а також до педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Таким чином, у загальному випадку при наданні в період дії воєнного стану щорічної додаткової відпустки за поточний робочий рік роботодавець може:

1) оплатити її за загальними правилами

або

2) ухвалити рішення про надання такої відпустки без збереження зарплати. Тобто вид відпустки зберігається, але відпускні за період такої відпустки не нараховуються.

Якщо ви йдете другим шляхом, то врахуйте думку Мінекономіки, викладену в листі від 28.01.2024 № 4706-05/6893-09 (ср. ).

По-перше, надавати щорічні додаткові відпустки за поточний робочий рік без збереження зарплати — це право, а не обов’язок роботодавця.

Також додамо, що, на наш погляд, приймати рішення про надання оплачуваних відпусток без збереження зарплати щодо окремих працівників не можна (див. ст. 2¹ КЗпП).

По-друге,

Якщо дні щорічної додаткової відпустки були зароблені до цієї дати, вони оплачуються у загальному порядку.

По-третє, роботодавець повинен обґрунтувати рішення про надання оплачуваних відпусток без збереження зарплати та документально підтвердити настання обставин, які спричинили таку необхідність.

По-четверте, як і у випадку з основною відпусткою (див. вище), після закінчення воєнного стану невикористані дні щорічних додаткових відпусток можуть бути надані лише зі збереженням заробітної плати. Обґрунтовують такий висновок у Мінекономіки положеннями ст. 64 Конституції України.

Невикористані дні відпусток минулих років

Що стосується невикористаних днів щорічної відпустки за минулі робочі роки, то в період дії воєнного стану роботодавець може (але не зобов’язаний!) відмовити працівнику в їх наданні.

Зверніть увагу! Закон № 2136 не уточнює, про які саме щорічні відпустки йдеться. Тому, на нашу думку, можна відмовити у наданні накопичених невикористаних днів як основної, так і додаткових щорічних відпусток.

Якщо роботодавець приймає рішення про відмову, то такими відпустками працівники матимуть змогу скористатися після закінчення воєнного стану.

При цьому під час воєнного стану не застосовуються (див. абзац п’ятий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136):

— ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки. Відповідно до цих норм невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;

— ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки. Ці норми забороняють ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами або особливим характером праці.

Таким чином, доки воєнний стан не завершиться, ці вимоги законодавства можна ігнорувати.

Відмова в наданні відпустки

Частина 2 ст. 12 Закону № 2136 дозволяє роботодавцю в період дії воєнного стану відмовити в наданні будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо працівника залучено до виконання:

— робіт на об’єктах критичної інфраструктури;

— робіт з виробництва товарів оборонного призначення;

— мобілізаційного завдання (замовлення).

У цих ситуаціях можна відмовити у наданні щорічних відпусток (основної та додаткових) як за попередні, так і за поточний робочий рік. У тому числі у наданні 24-денного мінімуму, передбаченого абзацом першим ч. 1 ст. 12 Закону № 2136.

Цю норму можна поширити, наприклад, на медпрацівників (див. роз’яснення Держпраці від 06.02.2024) та водіїв транспортних підприємств (див. консультацію Держпраці від 26.03.2024).

Якщо роботодавець відмовляє у наданні певного виду відпустки, невикористані дні переносяться на період після завершення воєнного стану.

А чи можна отримати компенсацію за невикористані дні? Про це читайте далі.

Виплата компенсації

Як зазначено в абзаці шостому ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.

При цьому зауважте: ані в Законі про відпустки, ані в Законі № 2136 не зазначено, що не потрібно компенсувати грошима дні відпусток, які роботодавець планував надати без оплати (див. вище). Отже,

А чи можна у період дії воєнного стану отримати відпускну компенсацію без звільнення?

Працівник за бажанням може отримати таку компенсацію у разі (ст. 24 Закону про відпустки):

— призову/прийняття на військову службу. Для цього працівник подає роботодавцю відповідну заяву не пізніше останнього дня місяця, в якому його було увільнено від роботи у зв’язку з призовом/прийняттям на військову службу;

— якщо його щорічна (основна та додаткова) відпустка за один робочий рік перевищує 24 календарних дні. Тоді за дні відпустки, що залишилися, компенсація надається за заявою працівника після використання ним не менше 24 календарних днів щорічної відпустки за відповідний робочий рік (див. лист Мінекономіки від 03.05.2023 № 4706-05/20086-09).

Важливо! Отримати грошову компенсацію без звільнення можуть лише працівники віком від 18 років.

Також не забудьте, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023, здійснюється за особливими правилами — виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Детальніше див. у статті «Розрахунок середньої зарплати за Порядком № 100 змінено!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 74.

На цьому завершимо розгляд воєнних особливостей надання відпусток. Віримо, що наша перемога вже близько, і скоро ми зможемо повернутися до загальних правил, установлених Законом про відпустки.