Бюджетний облік. Заперечуємо ревізору, або Як протистояти неправомірним діям органів ДКРС

Закон про ДКРС — Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII.

Порядок № 550 — Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550.

Положення № 15 — Положення про порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах контрольно-ревізійної служби, затверджене наказом ГоловКРУ України від 25.02.2000 р. № 15.

Стаття 2 Закону про ДКРС визначає, що контроль органів ДКРС реалізується шляхом проведення:

Найпоширенішою формою проведення перевірок є інспектування, або так звана ревізія. Про інспектування докладніше.

Правові основи інспектування ДКРС регулює Порядок № 550. Інспектування полягає в документальній та фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та організацій, підприємств державного сектора економіки, одержувачів бюджетних коштів (субсидій, дотацій, субвенцій, цільового фінансування під державні та бюджетні програми). Як уже зазначалося, інспектування проводиться у формі традиційного фіскального методу — ревізії, що має забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, установлення винних посадових та матеріально відповідальних осіб.

— планова виїзна (передбачена в планах органу ДКРС). Проводиться не частіше одного разу на календарний рік. Починається не раніше ніж через 10 календарних днів після письмового повідомлення про це організації або установи. Згідно зі ст. 11 Закону про ДКРС у повідомленні в обов’язковому порядку має бути зазначено дату початку та закінчення проведення ревізії.

— позапланова виїзна (не передбачена в планах органу ДКРС). Проводиться за наявності обставин, визначених ст. 11 Закону про ДКРС. Про проведення такої перевірки не повідомляється. Тривалість ревізії не повинна перевищувати
15 робочих днів.

Звертаємо увагу, що продовження строків проведення перевірок можливо тільки за рішенням суду і на строк, що не перевищує: для планової виїзної ревізії —15 днів; для позапланової виїзної ревізії — 5 робочих днів. В окремих випадках допускається продовження строків проведення планової виїзної ревізії за рішенням органу ДКРС, зокрема, у разі проведення зустрічних звірок строк може бути продовжено до 60 календарних днів.

— надати під розпис направлення (на кожну посадову особу, яка бере участь у перевірці, і кожного залученого фахівця зі сторони) та копію рішення суду (у разі проведення позапланової виїзної ревізії за рішенням суду);

У направленні на ревізію має бути зазначено такі реквізити: дату його видачі, назву органу ДКРС, мету, вид, підстави, дату початку та дату закінчення ревізії, посади та прізвища ревізорів, підпис керівника та печатку органу ДКРС.

У копії рішення суду має бути зазначено підстави для проведення ревізії, дати її початку та закінчення, а в разі проведення ревізії непідконтрольних установ — також номер, дату, підстави порушення кримінальної справи та орган, що порушив таку справу.

Акцентуємо увагу: якщо перевіряючі не надали направлення на проведення ревізії (копію рішення суду) або надали їх з порушенням правил, це дає повне право об’єкту контролю не допустити їх до проведення ревізії. Це прямо зазначено в ст. 11 Закону про ДКРС. Такі дії посадових осіб можна класифікувати як неправомірні. Відмова від підпису в журналі перевірок також може бути підставою для недопущення ревізорів до перевірки.

Згідно з п. 16 Порядку № 550 у ході проведення ревізії перевіряючі мають право:

— за відсутності належного бухгалтерського обліку вимагати приведення його у відповідність до норм чинних нормативно-правових актів (згідно з п. 25 Порядку № 550 на виконання дається не більше двох місяців);

Водночас прийняття рішень та застосування фінансових санкцій у частині виявлених порушень у сферах податкового законодавства, валютного регулювання, готівкового обігу, ціноутворення та інших сферах не належить до компетенції органів ДКРС. Про такі порушення посадові особи служби зобов’язані інформувати відповідні органи, до компетенції яких належать ці питання.

У цілому проведення ревізії не повинне порушувати нормальний режим роботи установи, організації (ст. 11 Закону про ДКРС).

Результати ревізії оформлюються актом ревізії. Вимоги, що ставляться до акта ревізії, визначено пунктами 35 — 44 Порядку № 550. Зупинимося на основних вимогах.

Акт ревізії складається зі вступної частини та констатуючої частини. У вступній частині відображаються: підстава для проведення ревізії, тема ревізії, основні відомості про об’єкт контролю, період ревізії, особи, які проводили ревізію тощо.

Констатуюча частина — найважливіша частина акта. У ній відображається інформація про результати ревізії з кожного питання її програми, робляться висновки про наявність або відсутність порушень законодавства. Виявлені порушення повинні фіксуватися в акті з обов’язковими посиланнями на норми законодавчих та нормативно-правових актів, що порушено, а також із зазначенням винних осіб, які допустили порушення. В акті ревізії не повинно бути суб’єктивних висновків та допущень.

Слід мати на увазі, що з приводу порушень ревізори мають право вимагати від працівників, причетних до них, письмові пояснення. Проте працівники можуть відмовитися від надання письмових пояснень. Такий факт відмови фіксується в акті ревізії.

Для підтвердження викладених в акті порушень перевіряючі можуть вимагати завірені копії документів, що свідчать про такі факти, для долучення їх до матеріалів ревізії. Відмова надати такі документи також фіксується в акті ревізії. Потрібно пам’ятати, що рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів приймається виключно судом (ст. 11 Закону про ДКРС).

Не слід підписувати акт ревізії, якщо підпис ревізора відсутній.

Часто висновки ревізорів, викладені в акті, викликають незгоду. У цьому випадку можна скористатися можливістю, передбаченою в п. 40 Порядку № 550, і підписати акт ревізії із запереченнями. При цьому потрібно вкластися в ті самі 3 дні. Заперечення як такі в акті зазначати не слід. Достатньо перед підписами керівника, головного бухгалтера (інших осіб) зробити запис: «Із запереченнями» і повернути акт перевіряючим.

Не рекомендуємо відмовитися від підпису акта взагалі, оскільки в цьому разі посадовими особами ДКРС буде складено акт відмови від підпису, а щодо результатів ревізії так само буде вжито заходів щодо їх реалізації. Більше того, про цей прецедент буде поінформовано орган управління бюджетної організації (установи), а за необхідності — і відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

На процедуру обґрунтування заперечень та зауважень установі (організації) надається
5 робочих днів після повернення акта ревізії органу ДКРС «із запереченнями» (п. 42 Порядку № 550). Обґрунтування необхідно надати контролюючому органу в цей строк письмово. У ньому рекомендуємо вказати щодо яких фактів, викладених в акті ревізії, виражається незгода, відобразити причини такої незгоди. Усі доводи має бути підкріплено посиланнями на законодавчі та нормативно-правові акти.

Отримавши заперечення (зауваження), контролюючий орган аналізує правильність їх обґрунтування. Згідно з п. 43 Порядку № 550 на цю процедуру йому надається 15 робочих днів. У цей строк орган ДКРС готує письмовий висновок, який затверджується керівником служби або його заступником. У ході розгляду заперечень (зауважень) контролюючий орган має право вимагати у підконтрольної установи (організації) необхідні документи, а у працівників — додаткові пояснення.

Як уже зазначалося, виразити незгоду з актом ревізії можна ще на етапі його підписання. Таке первинне оскарження акта ревізії визначає Порядок № 550. У разі оскарження інших дій посадових осіб слід звернутися до Положення № 15.

Дії посадових осіб у ході проведення ревізії, висновки, викладені в акті ревізії, а також рішення, прийняті за підсумками ревізії, може бути оскаржено і в судовому порядку. При цьому оскарження в судових органах може провадитися незалежно від того, чи було оскаржено дії (рішення) в органах ДКРС.