Головним у цьому запитанні є правильне визначення розрахункового періоду. Крім цього, слід зрозуміти, чи всі дні та суми, що потрапили до цього періоду, увійдуть до розрахунку середньої зарплати. Розбираємося.
Розрахунковий період: є або ні?
Так, при розрахунку середньої зарплати ми повинні керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).
Отже, спочатку визначаємо розрахунковий період. У загальному випадку розрахунковим періодом є останні 12 місяців перед місяцем виходу у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 25 Порядку № 1266). Для тих працівників, які пропрацювали менше року, розрахунковим періодом є фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 26 Порядку № 1266).
У випадку, що розглядається нами, працівниця була прийнята на роботу 16 серпня 2018 року, а йде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами — 11 жовтня поточного року. Виходить, що розрахунковим періодом у неї є вересень 2018 року.
Розрахунковий період є. Але! Є заковика
Як бути з тим, що в цьому самому єдиному місяці в такої працівниці немає жодного відпрацьованого дня? Адже одну частину вересня жінка перебувала на лікарняному, іншу — у відпустці без збереження заробітної плати, а та частина, що залишилася (29 та 30 вересня), припадає на вихідні. Як у цьому разі нам пропонує діяти Порядок № 1266?
У цій ситуації в розрахунковому періоді у працівниці немає заробітку. Обидві причини, через які жінка не працювала у вересні (хвороба і відпустка «за свій рахунок»), належать до поважних (див. п. 3 Порядку № 1266). А дні розрахункового періоду, не відпрацьовані працівником з поважних причин, виключають із розрахункового періоду.
У розрахунковому періоді ще залишилися вихідні. І на них не припадають поважні причини — тимчасова непрацездатність, відпустка «за свій рахунок». Що робити з ними? Мінсоцполітики в листі від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 (див. «ОП», 2016, № 21, с.6) вважає, що такий невідпрацьований місяць повинен цілком залишити розрахунковий період.
І дійсно, у п. 3 Порядку № 1266 зазначено, що місяці розрахункового періоду (з 1-го до 1-го числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з нього.
Таким чином, вересень виключаємо з розрахункового періоду повністю.
Отже, розрахунковий період «увесь вийшов». Як же тоді рахувати середньоденну зарплату?
У цьому випадку слід керуватися п. 28 Порядку № 1266:
цитата
«Якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку <…> середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку».
Тобто розраховуємо середньоденну зарплату виходячи з окладу. При цьому згідно з п. 5 цього Порядку середньоденну зарплату в такому випадку знаходять діленням окладу працівниці на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Припустимо, що оклад працівниці складає 4000 грн. Тоді середньоденна зарплата для оплати її декретної відпустки буде такою:
4000 грн. : 30,44 = 131,41 грн.
Рахуємо допомогу
Як далі? Далі усе, як завжди, — оплачуємо дні декретної відпустки. Оплаті підлягають усі календарні (у тому числі вихідні, святкові, неробочі) дні, позначені в листку непрацездатності.
Тому якщо працівниця надала належним чином оформлений листок непрацездатності, то ми оплачуємо всі 126 календарних днів, зазначені в ньому.
Виходячи з цього сума допомоги, яку потрібно нарахувати працівниці, буде такою:
131,41 грн. х 126 к. дн. = 16557,66 грн.
Пам’ятаємо про можливі нюанси…
Будьте уважні. Не завжди в таких випадках слід застосовувати саме такий алгоритм розрахунку декретної допомоги. Пам’ятайте про обмеження, передбачені п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105):
цитата
«Якщо у застрахованої особи за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж не перевищує 6 місяців, то допомога по вагітності та пологах визначається виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не може бути більшою, ніж розмір допомоги, обчисленої з двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент настання страхового випадку.
Водночас у ч. 2 ст. 26 Закону № 1105:
цитата
«Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку».
Тому для працівниць, які за останні 12 місяців перед настанням декрету мають страховий стаж менше 6 місяців, за основним місцем роботи потрібно виконувати вимоги і п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105, і ч. 2 ст. 26 Закону № 1105.
Це означає, що для таких працівниць середньоденна зарплата для нарахування декретної допомоги має бути:
1) не менше розміру МЗП з розрахунку на 1 календарний день (3723МЗП : 30,44 = 122,31 грн.) — для допомоги з основного місця роботи*;
* Цю умову потрібно виконувати при розрахунку допомоги по вагітності та пологах тільки за основним місцем роботи (див. лист Мінсоцполітики від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 // «ОП», 2016, № 21, с. 6).
2) не більше 2 МЗП із розрахунку на 1 календарний день (3723МЗП х 2 : 30,44 = 244,61 грн.) за кожним місцем роботи.
Для підтвердження наявності страхового стажу в розмірі більше 6 місяців за попередні 12 місяців перед настанням страхового випадку, а також для підтвердження наявності загального страхового стажу на сьогодні роботодавець може самостійно затребувати через (https://portal.pfu.gov.ua) додаток 9 «Дані про трудовий та страховий стаж» Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови ПФУ від 27.03.2018 № 8-1).
Отже, якщо у вашої працівниці за останні 12 місяців перед настанням відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не відпрацьовані 6 місяців страхового стажу, то недостатньо буде просто взяти її оклад, поділити його на середнє число 30,44 і помножити на 126. Зазначені вище норми Закону № 1105 диктують нам стежити за тим, щоб середньоденна зарплата, розрахована виходячи з окладу, була не нижча 122,31 грн. і не вище 244,61 грн. Інакше — для розрахунку декретних приймається обмежуючий показник (або 122,31 грн., або 244,61 грн.).
Для цього досить порівняти оклад із МЗП (3723 грн.) і з 2 МЗП (7446 грн.). Якщо оклад працівниці за основним місцем роботи вписується у межі від 3723 грн. до 7446 грн., то сміливо розраховуйте допомогу по вагітності та пологах виходячи з фактичної середньоденної зарплати. Детальніше про застосування обмежень щодо суми декретних у випадках, коли в працівниці за останні 12 місяців перед настанням відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не відпрацьовані 6 місяців страхового стажу, читайте в статті «Обмежуємо лікарняні/декретні» // «ОП», 2018, № 19, с. 18.
Висновки
• Працівниці, яка пропрацювала менше року, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
• Коли в розрахунковому періоді в працівниці немає заробітку з поважної причини (причин), то фактичну середньоденну зарплату для розрахунку декретних визначаємо виходячи з окладу, встановленого працівниці: оклад працівниці ділять на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
• Якщо немає 6 місяців із 12, то потрібно стежити за тим, щоб середньоденна зарплата, розрахована виходячи з окладу, була не нижча 122,31 грн. і не вище 244,61 грн. Інакше — для розрахунку декретних приймається обмежуючий показник (або 122,31 грн., або 244,61 грн.).
