Підстави для виплати
Вихідну допомогу виплачують працівникам при розірванні трудового договору. Проте її виплачують не завжди, а тільки при звільненні за відповідними підставами. Такі підстави, а також мінімальний розмір вихідної допомоги, яка має бути виплачена, прописані в ст. 44 КЗпП.
Якщо роботодавець хоче встановити більший розмір вихідної допомоги, ніж установлено ст. 44 КЗпП, то такий розмір треба встановити в колективному (трудовому) договорі.
Для більшої наочності представимо дані про підстави для виплати вихідної допомоги та її мінімальні розміри в таблиці.
Підстави і розміри вихідної допомоги
| Підстава | Норма КЗпП | Розмір вихідної допомоги |
| Звільнення за ініціативою власника | ||
| Звільнення у разі відмови працівника від — переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством; — продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці | не менше середнього місячного заробітку | |
| Звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників* | ||
| * Не забувайте, що про майбутнє звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці (ст. 492 КЗпП). Але! Цей строк можна скоротити, причому без збитку для працівника. Для цього останній подає роботодавцеві заяву з проханням скоротити строк попередження про звільнення і зазначає дату, з якої він бажає бути звільненим. У такому разі трудовий договір розривають на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, тобто працівник не втрачає права на отримання вихідної допомоги (лист Мінсоцполітики від 07.10.2015 р. № 420/06/186-15). Увага! Якщо до закінчення встановленого строку працівник звільниться за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП (ця підстава не зазначена в ст. 44 КЗпП), він втратить право на отримання вихідної допомоги. | ||
| Звільнення у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають виконанню роботи, а також у разі скасування допуску працівника до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає такого допуску | ||
| Звільнення у зв’язку з поновленням на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу | ||
| Звільнення у зв’язку з припиненням повноважень посадової особи | не менше шестимісячного середнього заробітку | |
| Звільнення за ініціативою працівника | ||
| Звільнення у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства, умов колективного або трудового договору | не менше тримісячного середнього заробітку | |
Призов і військова служба
Якщо ви зазирнете в ст. 44 КЗпП, то помітите, що в цій нормі є ще одна підстава для виплати вихідної допомоги. Так, при звільненні працівника у зв’язку з його призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу роботодавець зобов’язаний йому виплатити вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних заробітних плат (п. 3 ст. 36 КЗпП).
Ця підстава з’явилася в ст. 44 КЗпП ще в далекому 2007 року завдяки Закону № 1071. Проте вже наступного року зміни, внесені в ст. 44 КЗпП зазначеним документом, були визнані неконституційними (див. рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).
З цієї миті у роботодавців зник обов’язок виплачувати вихідну допомогу працівникам у разі їх звільнення у зв’язку із призовом або вступом на військову службу чи направленням на альтернативну (невійськову) службу (лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09).
Але! Не забувайте: на сьогодні на осіб, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятих за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, поширюються гарантії, передбачені ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП.
Нагадаємо: таким працівниками під час їх проходження служби роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи/посаду і середній заробіток до закінчення особливого періоду або до фактичного звільнення з військової служби (у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії контракту).
Виходить, наразі звільняти працівників на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП не можна!
Інші підстави
Держслужбовці. Для такої категорії працівників Закон № 8892 передбачає свої (окремі) підстави для виплати вихідної допомоги. Це:
2 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
• припинення держслужби у разі незгоди держслужбовця на проходження держслужби у зв’язку зі зміною її істотних умов (п. 6 ст. 83 Закону № 889);
• припинення держслужби у разі досягнення держслужбовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом (п. 7 ст. 83 Закону № 889);
• скорочення чисельності або штату держслужбовців, ліквідація держоргану, реорганізація держоргану у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади держслужби, а у разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади держслужби) в цьому держоргані (п.п. 1 п. 1 ст. 87 Закону № 889).
При звільненні держслужбовця в кожному з перерахованих випадків йому належить вихідна допомога у розмірі середньої місячної зарплати.
Чорнобильці. При розірванні трудового договору за підставами, зазначеними в п. 1 ст. 40 КЗпП, із працівником, який належить до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 або 2, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3, роботодавець зобов’язаний виплатити два види допомоги:
• вихідну допомогу в розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати за рахунок підприємства (див. таблицю вище);
• допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, передбачену п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 7963. Порядок виплати такої допомоги прописаний у Порядку № 9364.
Згідно з ним саме роботодавець розраховує, нараховує і виплачує допомогу працівникові за рахунок власних коштів. А згодом органи соцзахисту, центри з нарахування та виплати соціальних допомог, управління праці і соцзахисту населення за місцем реєстрації громадян відшкодовують йому понесені витрати. Подробиці — у роз’ясненні «Вихідна допомога працівникові — чорнобильцю 1 категорії: (3 + 1) чи тільки 3?» // «ОП», 2017, № 13, с. 29.
Сумісники. Вимоги ст. 44 КЗпП щодо виплати вихідної допомоги поширюються як на основних працівників, так і на сумісників (і внутрішніх, і зовнішніх). Тобто при звільненні сумісника за підставами, зазначеними вище, йому виплачується вихідна допомога на загальних підставах (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13).
Сезонні і тимчасові працівники. Трудові відносини із сезонними/тимчасовими працівниками регламентують два документи — Указ № 3105 і Указ № 3116. Зазначимо, що в них наведені свої (відмінні від КЗпП) розміри вихідної допомоги.
Але! Враховуючи «вік» Указу № 310 і Указу № 311 й те, що наразі вони діють лише в частині, що не суперечить Конституції та іншому чинному законодавству України, для сезонних/тимчасових працівників слід застосовувати підстави для виплати вихідної допомоги та її розміри, зазначені в ст. 44 КЗпП.
І наостанок трохи про сумне.
Відповідальність
Роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу в день звільнення працівника. Цього вимагає ст. 116 КЗпП. Роботодавцеві, що порушив це, доведеться відповісти «грошиками».
Так, за затримку виплати вихідної допомоги працівникові, що звільняється, на строк:
• до 1 місяця — роботодавцеві загрожує штраф у розмірі однієї мінзарплати (МЗП), встановленої на момент виявлення правопорушення (у 2019 році — 4173 грн.) (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• більше 1 місяця — у розмірі 3 МЗП, встановлених на момент виявлення порушення (у 2019 році — 12519 грн.) (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Крім того, за таке порушення постраждають і посадові особи роботодавця. Їм загрожує адмінвідповідальність від 510 до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 КпАП).
Але це ще не все. Якщо справа дійде до суду і буде встановлено, що розрахунок із працівником у день звільнення не був проведений з вини роботодавця, то роботодавцеві доведеться виплатити звільненому ще і його середній заробіток за весь час затримки (ст. 117 КЗпП).
Ну а якщо роботодавець взагалі не нарахує і не виплатить вихідну допомогу звільненому працівникові, до нього вже буде застосовуватися відповідальність згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП. Тобто штраф становитиме вже 10 МЗП за кожного (!) «постраждалого» працівника (у 2019 році — 41730 грн.).
Додайте сюди адмінвідповідальність і обов’язок виплатити середній заробіток за час затримки — й отримаєте повну картину. Тому краще і дешевше знати, коли потрібно виплатити вихідну допомогу працівникові, що звільняється, і виплатити її в строк.
