* Дослідження за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. ПЛР-тест показує наявність/відсутність в організмі людини ДНК- або РНК-вірусу. Завдяки цьому він може виявити в захворілого коронавірус ще в перші дні зараження. Проводять ПЛР-тестування шляхом забору зразків із верхніх дихальних шляхів (носоглотки) пацієнта.
В Україні стрімкими темпами зростає рівень захворюваності на коронавірус, а отже, підвищується ризик зустрітися із цією хворобою у кожного з нас. Саме тому, для того щоб убезпечити себе та колектив, деякі роботодавці вимагають від працівників довідку про негативний результат ПЛР-тесту на COVID-19 під загрозою недопуску на роботу та навіть звільнення.
Зрозуміти такі вимоги можна, адже наразі кожен намагається усіляко уникнути коронавірусної хвороби. Але з юридичного погляду така вимога не передбачена чинним законодавством.
До речі, якщо роботодавець за свій кошт проводить тестування працівників на COVID-19, то його вартість не є доходом працівників. З таких сум не потрібно сплачувати ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Детальніше про це ви можете прочитати у статті «Оплачуємо тестування на коронавірус» // «ОП», 2020, № 19.
Вимоги щодо такого тестування знаходимо в ст. 351 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.
Увага!
Тестування є обов’язковим для:
• осіб, які звертаються за меддопомогою з ознаками коронавірусної хвороби;
• осіб, які мали встановлений контакт з особою, хворою на коронавірусну хворобу.
Більш детально медичні критерії для обов’язкового тестування з використанням саме методу ПЛР прописані в п. 4 Стандарту протиепідемічних заходів**.
** Стандарт 1 «Організація протиепідемічних заходів та медичної допомоги в осередку інфікування SARS-CoV-2» Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ від 28.03.2020 р. № 722.
Зокрема, проходження ПЛР-тесту обов’язкове для осіб з ознаками коронавірусної хвороби (яким не проводився скринінговий тест на визначення антигена SARS-CoV-2 або за наявності позитивного результату скринінгового тесту на визначення такого антигена), контактних осіб у разі появи симптомів, які не виключають COVID-19, пацієнтів із позагоспітальною пневмонією тощо.
Поряд із цим чинне законодавство встановлює вимогу про:
Увага!
регулярне обов’язкове тестування для:
1) працівників медзакладів, які надають медичну допомогу хворим на СОVID-19;
2) осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (зокрема, для працівників Нацгвардії та Нацполіції), незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу.
У цьому випадку періодичне тестування також є обов’язковим, хоча мова йде саме про тестування на антитіла до вірусу SARS-CoV-2 (тобто ІФА-тест***), а не ПЛР-тест. Як бачимо, у законодавстві прописано вичерпний перелік випадків, коли тестування ПЛР є обов’язковим.
*** Дослідження шляхом імуноферментного аналізу. Це дослідження крові на наявність антитіл до коронавірусу (має високу точність, але може бути псевдонегативним на початкових етапах розвитку інфекції в організмі, доти, як у крові почали вироблятися антитіла).
Крім того, для того щоб запобігти масову поширенню коронавірусної хвороби, Стандарт протиепідемічних заходів рекомендує проводити тестування ще й усім особам з ознаками тяжкого гострого респіраторного синдрому та/або інших гострих респіраторних вірусних інфекцій.
Але це рекомендація, а не обов’язок.
Простіше кажучи, «звичайні» працівники, які вийшли з відпустки чи лікарняного, до категорії таких осіб не потрапляють. Ба більше, навіть якщо працівник усе ж захворів на коронавірус, у Стандартах медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» чітко зазначено, що для закриття лікарняного після одужання від коронавірусу не обов’язково мати негативний ПЛР-тест. Так, сімейний лікар може «перевести» захворілого до категорії «одужали» за такими критеріями:
• відсутність проявів захворювання протягом 3 днів, рахуючи з 10-го дня від дати появи симптомів без лабораторного обстеження;
• відсутність проявів захворювання протягом 3 днів, рахуючи з 10-го дня від дати взяття матеріалу (при позитивному результаті на COVID-19 методом ПЛР) без лабораторного обстеження;
• відсутність проявів захворювання та отримання негативного тесту-ПЛР.
За наявності одного з критеріїв рекомендовано припинити самоізоляцію та лікування пацієнта.
Перелічені критерії є рівноцінними. Для прийняття рішення про завершення амбулаторно-поліклінічного лікування (припинення самоізоляції) може бути використаний будь-який з них.
Простіше кажучи, сімейний лікар може закрити лікарняний без ПЛР-тесту, оцінивши загальний стан пацієнта та тривалість захворювання. Саме тому вимагати негативний результат тестування роботодавці не мають права.
До речі, щодо контактних осіб діють такі ж правила:
Цитата
контактні особи підлягають самоізоляції на 14 днів від останнього контакту із підтвердженим або ймовірним випадком та завершують самоізоляцію без додаткових лабораторних досліджень.
І тільки у випадку, якщо людина зробить тест ПЛР не раніше 8 дня останнього контакту з пацієнтом, хворим на COVID-19, і отримає негативний результат, тоді дозволяється завершити самоізоляцію раніше.
Звідси загальний висновок: працівники не зобов’язані проходити тестування, навіть якщо їх роботодавцям цього дуже хочеться (крім тих, для яких установлені обов’язкові вимоги). Тож відмова від такого необов’язкового тестування не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема звільнення чи для відсторонення від роботи.
