Сумісники: як жити без нормативки?

З кінця листопада цього року канули в Лету такі нормативно-правові акти (далі — НПА) з питань роботи за сумісництвом в бюджетній сфері:

— наказ Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну «Про затвердження положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 № 43 (далі — Положення № 43, не діє з 22.11.2022);

— постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245 (далі — постанова № 245), а також прив’язана до неї постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81 (далі — постанова № 81). Вони не діють з 25.11.2022.

Чому? А тому, що з 19.07.2022 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ оновлено ст. 102¹ КЗпП та ст. 19 Закону про оплату праці*. Відтоді вони більше не містять вказівки, що Кабмін визначає умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій. Тож немає вказівки, немає й нормативки. Як бачимо, разом з кабмінівською постановою № 245 урядовці скасували і дуже подібне до неї Положення № 43. Сумувати не будемо: ці НПА були затверджені ще у лихі 90-ті і багато в чому застаріли.

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

А третій документ був присвячений антитерористичній операції (далі — АТО), яка формально вже більше чотирьох років як закінчена. Хоча фахівці Держпраці уміло застосовували норми постанови № 81 для реалій часу воєнного стану (детальніше про це у розділі «Тривалість роботи»).

Натомість з 19.07.2022 ст. 102¹ КЗпП та ст. 19 Закону про оплату праці містять лаконічне визначення терміна «сумісництво» — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи за таких умов:

— на умовах трудового договору;

— у вільний від основної роботи час;

— на тому самому (внутрішній сумісник) або іншому (зовнішній сумісник) підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізособи.

Працівники-сумісники одержують зарплату за фактично виконану роботу.

По суті, нічого нового.

Скасована «сумісницька» нормативка діяла для працівників бюджетних підприємств, установ, та організацій. Тож саме стосовно них можуть виникнути питання: як будемо жити без НПА? Давайте розберемось.

Право на сумісництво

Скасовані НПА містили дві цікаві і доповнюючі одна одну норми:

— керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності);

— робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом.

Але із припису ч. 2 ст. 21 КЗпП випливає, що обмеження для сумісників можуть бути встановлені законодавством, колективним договором або угодою сторін. На цьому, до речі, наголошували й фахівці Мінекономіки у своєму коментарі до Закону № 2352.

Так і є у нашому випадку. Як і раніше, діє норма ч. 1 ст. 25 Закону про запобігання корупції*. Вона передбачає наступне: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не мають права працювати за сумісництвом. Виняток становить викладацька, наукова і творча діяльності, медична практика, інструкторська та суддівська практика зі спорту.

* Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

Тут йдеться, зокрема, про державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, народних і місцевих депутатів, голів, суддів. Хоча і тут є виняток, наприклад депутатам місцевих рад дозволено сумісництво і суміщення, якщо вони не здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі.

На тлі змін одним з найпоширеніших запитань є наступне: чи може головний бухгалтер бюджетної установи працювати за сумісництвом? Так, нарешті може. Раніше пряма заборона на це була у нині скасованій нормативці: головбух, як керівник структурного підрозділу, не міг працювати за сумісництвом. Деталі — у статті «Головбух ≠ сумісник: шукаємо докази разом» // «Бюджетна бухгалтерія», 2021, № 8.

Тепер можемо говорити так: керівники установ, їх структурних підрозділів, заступники таких керівників можуть працювати за сумісництвом, якщо не підпадають під заборону ст. 25 Закону про корупцію.

При цьому стосовно керівників установ слід бути обачними і уникати можливого конфлікту інтресів.

Що стосується робітників, спеціалістів та службовців, то вони, як і раніше, можуть працювати за сумісництвом. Так, прямого дозволу немає. Але й заборони теж.

Приписом п. 2⁸ розд. ХІІІ Закону про корупцію установлено, що на період дії воєнного стану описана вище заборона на сумісництво з ч. 1 ст. 25 цього Закону не діє для:

— держслужбовців (крім категорії «А»);

— посадових осіб місцевого самоврядування (крім віднесених до першої — третьої категорій).

Але це діє лише для тих, хто перебуває у відпустці без збереження зарплати або у простої. При цьому трудові договори (контракти), цивільно-правові договори про надання послуг або правочини у сфері підприємницької діяльності мають укладатися з приватними юрособами або ФОП, з якими такі посадовці не пов’язані (протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності). Після закінчення простою чи неоплачуваної відпустки «заборонену» діяльність слід припинити протягом 15 робочих днів.

Обмеження

Ще одна обмежувальна норма, якої більше не існує, дозволяла керівникам державних підприємств, установ і організацій разом із профкомами встановлювати обмеження в сумісництві, однак лише щодо таких працівників:

— окремих професій та посад, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, де додаткова робота може призвести до негативних наслідків для здоров’я і роботи;

— осіб, які не досягли 18 років;

— вагітних жінок.

Ця норма досить часто була джерелом плутанини у питанні роботи за сумісництвом, наприклад, майбутніх матусь. Про це ми говорили у статті «Вагітна сумісниця: працювати не можна звільнити» // «Бюджетна бухгалтерія», 2021, № 46.

Тепер обмеження зняті. Хоча знову ж таки нагадаємо: вони можуть бути передбачені колдоговором або угодою сторін.

Згода

«Сумісницька» нормативка передбачала, що для роботи за сумісництвом не потрібна згода керівника за основним місцем роботи. Що змінилось зі скасуванням цієї норми? Нічого!

Законодавство і надалі не вимагає, щоб основний роботодавець дозволяв або забороняв своїм працівникам трудитись за сумісництвом. Тож і надалі згода керівника з основного місця роботи не потрібна.

Відпустка

Раніше було передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Ця норма викликала дилему: чи є вона обов’язком або ж правом? І було так: для бюджетників — обов’язок, для «комерсів» — право.

Тепер вже однозначно: для працівників і бюджетних установ, і комерційних роботодавців це виключно право працівника, а не обов’язок. Тобто за сумісництвом він може перебувати у відпустці, а за основним місцем працювати, і навпаки. Або ж піти у відпустку одразу за всіма місцями роботи. Зверніть увагу: це стосується і внутрішніх сумісників.

Пам’ятайте: не можна змушувати працівника використовувати відпустку за всіма місцями роботи одночасно.

Також пам’ятайте, що працівник-сумісник може використати щорічну основну відпустку до відпрацювання першого півріччя на новій роботі — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки*). Детальніше про це та інші правила читайте у статті «Відпустки: надаємо сумісникам» // «Оплата праці», 2021, № 15 (ср. ).

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Також суміснику за його бажанням слід надати неоплачувану відпустку на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

Тривалість роботи

Скасовано норму, яка обмежувала тривалість роботи за сумісництвом. Нагадаємо: у ній ішлося про те, що за сумісництвом можна було працювати максимум чотири години на день і повний робочий день у вихідний. А загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

До її скасування фахівці Держпраці дозволяли на час воєнного стану обійти це обмеження за допомогою «АТОшної» постанови № 81. У своїй консультації фахівців Східного міжрегіонального управління зауважили, що на період воєнного стану для вимушених переселенців скасовано обмеження тривалості роботи за сумісництвом. Тому працівника бюджетної установи можна оформити не лише на 0,5 ставки, але й на більшу ставку. Хоча формально постанова № 81 діяла на період проведення АТО, яка, у свою чергу, тривала з 14.04.2014 до 30.04.2018 і «переросла» в Операцію об’єднаних сил. Тож застосовувати її було не зовсім коректно.

Як би там не було, про 4-годинне обмеження нарешті можна забути.

Зауважимо, що постанова № 81 також дозволяла для працевлаштування переселенців закривати очі на заборону роботи за сумісництвом для посадовців та правило одночасного використання відпустки. На сьогодні усі послаблення, що відповідно до постанови № 81 діяли на період проведення АТО, уже цілком законно діють поза її межами.

Резюмуємо: сумісник може працювати і на 0,5 ставки, і на цілу ставку. Головне, щоб години роботи не співпадали із годинами роботи за основним місцем та/або іншими місцями роботи за сумісництвом.

Трудова книжка

Раніше мали норму, згідно з якою основний роботодавець за бажанням працівника вносив до трудової книжки запис про роботу за сумісництвом.

Що змінилось із її скасуванням? По суті нічого. Адже аналогічний припис містять пп. 1.1 та 2.14 Інструкції № 58*: Трудові книжки на сумісників ведуться лише за основним місцем роботи, і власник або уповноважений ним орган за бажанням працівника робить в трудовій книжці запис про роботу за сумісництвом окремим рядком.

* Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58.

Звільнення

Більше не діють норми п. 8 Положеня № 43, згідно з якими можна було звільнити сумісника у разі:

— прийняття на його місце основного працівника (не сумісника);

— обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці.

Ба більше, сумісники-бюджетники нарівні з іншими мають право на виплату вихідної допомоги при звільненні згідно з приписом ст. 44 КЗпП.

Про проблематику цього питання ми говорили у статті «Звільняємо «новачка» при поновленні «старичка», а сумісника — якщо взяли «основного» працівника» («Оплата праці», 2020, № 20/1).

Несумісництво

Зі скасуванням Положення № 43 більше не діє і додаток до нього — Перелік робіт, які не є сумісництвом. Нагадаємо, серед них, наприклад:

— педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, а також педробота керівних та інших працівників закладів освіти;

— виконання учителями та викладачами обов’язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями.

Чи означає це, що тепер всі раніше перелічені роботи слід оформлювати як сумісництво? Насправді, так просто дати загальну відповідь «так» чи «ні» одразу не вдастся.

Наприклад, оплата з педагогічну роботу керівних та інших працівників закладів освіти, а також завідування кабінетами врегульовані положеннями Інструкції № 102* та постановою № 1391**.

* Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міносвіти від 15.04.93 № 102.

** Постанова КМУ «Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності у державних і комунальних закладах та установах освіти» від 28.12.2021 № 1391.

Більше детально з цим питанням будемо розбиратись окремо.