Трудовий договір
Форма трудового договору. При прийнятті на роботу між роботодавцем і працівником укладається трудовий договір. Він може бути укладений як в усній формі, так і в письмовій. Частиною 1 ст. 24 КЗпП визначені випадки, коли укладання письмового трудового договору є обов’язковим. Проте в період воєнного стану сторони (роботодавець і працівник) за згодою самі визначають форму трудового договору (ч. 1 ст. 2 Закону № 2136*).
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
Тобто у воєнний час дозволено ігнорувати обов’язок його укладання в письмовій формі. А при укладанні усного трудового договору роботодавець має видати лише наказ (розпорядження) про прийняття на роботу.
Строковий/безстроковий. Трудові договори можуть бути як безстрокові, так і строкові або на час виконання певної роботи. Строкові трудові договори роботодавці можуть укладати з новими працівниками в період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника (ч. 2 ст. 2 Закону № 2136). Тобто укладання строкового договору наразі не обмежене характером роботи або умовами її виконання.
Прийняття на роботу переселенця: дії кадровика
Як і в довоєнний час, працівник не може стати до роботи без укладення трудового договору (хоча б в усній формі), видання наказу (розпорядження), подання повідомлення до податкової та оформлення кадрових документів.
Алгоритм дій при прийнятті на роботу громадянина на час воєнного стану зазнав деяких змін. Серед іншого, зміни стосуються строку випробування та надання тимчасово переміщеною особою довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Довідка потрібна для отримання роботодавцем компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування такої особи. Як, скільки та за яких умов держава компенсує роботодавцю витрати на оплату праці переселенців, див. у статті «6500 за працевлаштування переселенця: як отримати» цього номера.
Алгоритм дій роботодавця (кадровика) наведемо на рисунку.
Алгоритм дій роботодавця при працевлаштуванні внутрішньо переміщеної особи
Чи можна прийняти на роботу без паспорта та/або податкового номера?
Е-паспорт. Замість паперового або пластикового паспорта можна використовувати внутрішньоукраїнський електронний паспорт (е-паспорт) або е-паспорт для виїзду за кордон.
Наразі е-паспорт доступний в додатку порталу «Дія», в якому відображаються:
— дані з внутрішньоукраїнського (паспорта у вигляді ID-картки) та закордонного паспортів;
— інформація про місце проживання (за наявності);
— податковий номер;
— електронний ідентифікатор (QR-код, штрихкод, цифровий код) для перевірки паспорта.
Ці дані можна буде використовувати замість пред’явлення паперового (пластикового) і закордонного паспортів, а також підтвердження достовірності ідентифікаційного коду (підкатегорія 116.09 ЗІР).
До речі, детально про те, як приймати на роботу за е-паспортом, ви можете прочитати у статті «Приймаємо на роботу: нові правила «гри» // «Оплата праці», 2021, № 17.
Зауважте: якщо ви маєте тільки паперовий внутрішньоукраїнський паспорт, то в додатку порталу «Дія» він не відображається. Але якщо у вас, крім паперового паспорта, немає ані ID-картки, ані закордонного, і він втрачений, то не варто засмучуватися, вихід також є.
Документ, що посвідчує особу. Відповідно до ст. 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
Отже, відразу робимо висновок, що можна прийняти на роботу громадянина без паспорта, але за наявності іншого документа, який посвідчує особу. Поряд із цим виникає запитання: яким документом можна посвідчити особу?
Документи, що посвідчують особу, визначені в п. 1 ст. 13 Закону № 5492**. До них належать такі, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:
а) паспорт громадянина України;
б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
в) дипломатичний паспорт України;
г) службовий паспорт України;
ґ) посвідчення особи моряка;
д) посвідчення члена екіпажу;
е) посвідчення особи на повернення в Україну;
є) тимчасове посвідчення громадянина України.
А також такі, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:
а) посвідчення водія;
б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
в) посвідка на постійне проживання;
г) посвідка на тимчасове проживання;
ґ) картка мігранта;
д) посвідчення біженця;
е) проїзний документ біженця;
є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Отже, будь-який з перелічених документів посвідчує особу і, відповідно, його можна подати при укладенні трудового договору замість паспорта.
Що стосується податкового номера, то, як ми зазначили вище, його можна надати за допомогою порталу «Дія». Якщо такої можливості немає і довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків втрачена, то доведеться отримувати її дублікат у податковій (за місцем реєстрації або перебування) за встановленою заявою.
Чи можна приймати на роботу без трудової?
До 10.06.2021 надання громадянином трудової книжки при працевлаштуванні на роботу було обов’язковим. Саме з неї роботодавець бачив увесь трудовий шлях працівника. Також вона давала змогу чітко визначити місце роботи (основне чи сумісництво).
Але з переходом на електронні рейки трудової діяльності картина змінилася. Наразі відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП при укладанні трудового договору особа має надати роботодавцю:
ЦИТАТА
…трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування…
Тепер трудова книжка не є обов’язковим документом при працевлаштуванні. Якщо громадянин не має можливості надати трудову книжку (залишилась на попередньому місці роботи, втратив) або не хоче її надавати, то він подає відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. Досить довго механізму отримання таких відомостей не було.
Проте у квітні 2022 року був оновлений портал ПФУ. І тепер відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб стало можливим замовити та отримати в особистому кабінеті на порталі ПФУ.
Тобто громадянин може замовити їх через портал ПФУ. Для цього не обов’язково мати КЕП (кваліфікований електронний підпис). На портал ПФУ можна зайти за допомогою ідентифікації через Bank ID. Як користуватись порталом ПФУ, способи реєстрації та входу до нього, а також яку інформацію можна з нього отримати, ми писали у статті «Портал електронних послуг ПФУ: отримуємо користь» // «Оплата праці», 2021, № 11.
Отже, наразі застраховані особи мають змогу на порталі ПФУ отримати відомості про свою трудову діяльність. Зробити це можна в розділі «Запит на отримання електронних документів».
А чи може це зробити роботодавець? На порталі ПФУ передбачена можливість надати доступ до своєї електронної трудової книжки. Зробити це можна в розділі «Доступ до ЕТК». Тобто претендент у працівники може надати майбутньому роботодавцю доступ до своєї електронної трудової книжки через портал ПФУ. Але наразі цей інструмент ще не працює досконало. А без такого доступу роботодавець не може отримати відомості про трудову діяльність ще непрацевлаштованого працівника. І буде мати змогу отримати їх самостійно тільки після працевлаштування працівника і подання на нього інформації в Об’єднаному звіті.
Отже, при прийнятті на роботу наявність паперової трудової книжки не обов’язкова.
Відсутня можливість подання повідомлення про прийняття на роботу
На час воєнного стану не скасовано обов’язок подання роботодавцями до податкової Повідомлення про прийняття працівника на роботу. Як і раніше, повідомлення подавати треба за загальними правилами.
Подати його слід за формою, затвердженою в додатку до Порядку № 413***, засобами електронного зв’язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб. Або в паперовій формі разом із його електронною копією.
Подаємо повідомлення до фактичного початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (наданням послуг за гіг-контрактом).
У разі відсутності можливості в роботодавця, із незалежних від нього обставин, подати до органів Державної податкової служби України чи її територіального органу повідомлення про прийняття працівника на роботу роботодавець у такому разі повинен мати підтвердження намагання вчинити такі дії. Таке пояснення надали фахівці Держпраці у своєму листі від 28.03.2022 № 1340/4/4.1-зв-22.
Тобто якщо немає можливості подати повідомлення до податкової, потрібно зафіксувати факт того, що роботодавець намагався його подати, але з обставин, які від нього не залежать, не зміг. Радимо фіксувати такі факти письмово (наприклад, актом).
Але щойно можливість подання повідомлення про прийняття на роботу з’явиться, треба його подати, хоча і «заднім числом». Штрафів за це не буде.
Визначення місця роботи
Основне місце роботи. Працівник має право укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП).
Тобто прийняти особу на роботу можна як на основне місце роботи, так і за сумісництвом. На жаль, трудове законодавство не містить роз’яснень щодо механізму визначення місця роботи.
Про визначення основного місця роботи згадується в Законі про ЄСВ. Та він виконує функції визначення правових, організаційних функцій щодо ЄСВ, а також його розрахунку та сплати.
Так, основне місце роботи працівника — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та яке визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п.п. 12 п. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Законодавством про працю не передбачено вимоги відкликання працівником заяви про визначення основного місця роботи в разі звільнення.
Зміна основного місця роботи. Фахівці Мінекономіки в листі від 07.10.2021 № 4712-06/49022-07 зазначали, що основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою. Також вони вважають, що для зміни основного місця роботи працівник повинен відкликати попередню заяву про визначення такого місця роботи основним. Із дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом.
При зміні основного місця роботи на роботу за сумісництвом, на думку Мінекономіки, роботодавцю доцільно внести зміни до трудового договору з цим працівником.
У випадку з відкликанням заяви про визначення місця роботи для його зміни механізм для такої зміни не врегульовано. Також зміна ознаки робочого місця повинна бути відображена у відомостях Пенсійного фонду (ПФ). Ця інформація потрапляє до ПФ через Об’єднаний звіт від роботодавця. Наразі внесення інформації щодо зміни місця роботи без звільнення/прийняття у цьому звіті не передбачено. Тому ми схиляємося до класичного і більш-менш урегульованого вирішення зміни місця роботи. А саме через звільнення/прийняття.
Буває, що працівник (внутрішньо переміщена особа) хоче влаштуватися на основне місце роботи за місцем тимчасового проживання, але фактично не звільнений з попереднього місяця роботи через бойові дії.
Тоді він може направити своєму роботодавцеві заяву про звільнення за допомогою засобів зв’язку (за можливості).
Якщо звільнитися з попереднього основного місця роботи в переселенця немає можливості, він може влаштуватися на роботу за сумісництвом (якщо немає законодавчих обмежень).
Сумісництво. Поняття «сумісництво» визначене в постанові № 245***** та Положенні № 43******. Але стосується ця нормативка бюджетників. Про сумісництво ми писали у статті «Сумісництво: види та правила роботи» // «Оплата праці», 2021, № 15.
****** Положення, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 № 43.
Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Отже, місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору (основне або за сумісництвом), визначається ним особисто згідно з поданою заявою.
Таким чином, відповідальність за визначення місця роботи лягає безпосередньо на працівника.
Щодо роботодавця, то законодавство не встановлює відповідальності за недостовірно подані відомості про визначення місця роботи працівником. Ба більше, не зобов’язує перевіряти і підтверджувати надану працівником інформацію.
Та відповідальні роботодавці все ж таки намагаються перевірити інформацію про кандидата у працівники. Адже може статися, що прийнятий на роботу працівник має основне місце роботи, а може, ще працює за сумісництвом чи дистанційно. А при прийнятті на роботу цю інформацію приховує.
Але ще раз зауважимо: роботодавець перевіряти такі дані не зобов’язаний.
Скільки годин може працювати сумісник?
Комерційна сфера. Для комерційних підприємств законодавство не містить обмежень щодо тривалості роботи працівників за сумісництвом. Основними критеріями, якими може визначатися тривалість роботи за сумісництвом, є колективний договір та внутрішні локальні документи підприємства.
Якщо в локальних документах встановлені обмеження, то притримуємося їх. Якщо обмежень немає, то встановити працівнику тривалість робочого часу можна за домовленістю з ним, але не перевищувати нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП, а під час воєнного стану — Законом № 2136. Тобто з урахуванням вимог трудового законодавства.
Роботу за сумісництвом працівник може виконувати у вільний від основної роботи час. Наприклад, якщо з внутрішньо переміщеною особою за основним місцем роботи трудовий договір призупинено, то за сумісництвом вона може виконувати повну місячну норму праці.
Також законодавство не обмежує кількість місць роботи за сумісництвом. Але при цьому потрібно враховувати фізичні можливості людини.
Бюджетна сфера. Тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови № 245).
Зверніть увагу! Законодавством передбачені обмеження на роботу за сумісництвом. Керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники (п. 4 постанови № 245), особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зокрема, державні службовці, народні депутати, професійні судді), не мають права працювати за сумісництвом, за винятком викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту (ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII).
