Під час війни багато роботодавців запровадили тривалі простої для своїх працівників (місяць, два, три і навіть рік).
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Місце перебування працівника під час простою законодавством не визначено. Тому визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання розпорядчого документа (наказу або розпорядження).