Трудові медогляди працівників: що треба знати роботодавцю

Види медоглядів

Трудове законодавство зобов’язує роботодавця забезпечувати проведення низки медоглядів (див. таблицю).

Зауважте, що для кожного з цих медоглядів передбачена своя специфічна процедура проведення. А отже, заміняти їх один одним не можна (див., наприклад, лист Держпраці від 25.01.2021 № 448/3.1/4.5-21).

Обов’язкові медогляди

Проте чи потрібно проводити медогляди працівників під час дії воєнного стану?

Так. Адже трудове законодавство не містить норм, які б дозволяли роботодавцю допустити працівника до виконання його трудових обов’язків, а працівнику виконувати свою роботу без проведення відповідного медогляду.

Ба більше, немає жодного нормативно-правового акта або іншого розпорядчого документа, на підставі яких роботодавець може перенести строк проведення медогляду працівників. Навіть під час дії воєнного стану (див. роз’яснення Дежпраці від 23.05.2023).

Отже, воєнний стан не може стати на заваді проведення обов’язкових медоглядів.

Але ж як тоді організувати медогляди працівників, особливо якщо заклад охорони здоров’я знаходиться на території проведення можливих/активних бойових дій (їх перелік затверджений наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309)?

На наш погляд, якщо медогляд провести неможливо (через бойові дії), роботодавцю нічого не залишається, як зачекати й провести медогляд працівників уже після відновлення роботи закладу охорони здоров’я.

Водночас якщо можливість провести медогляд все ж таки є, роботодавець повинен це зробити (звісно, з урахуванням безпекової ситуації). Адже тільки після цього він отримає право допустити працівників до виконання їх трудових обов’язків.

А от для кого саме з працівників роботодавець зобов’язаний провести трудові медогляди, розкажемо далі.

Трудові медогляди

Проходити обов’язкові трудові медогляди повинні дві категорії працівників.

Категорія 1. Працівники, зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Визначитись із тим, хто саме з працівників потрапляє до цієї категорії, роботодавцю допоможуть:

— Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 4 до Порядку № 246);

— Перелік робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 5 до Порядку № 246). Це, зокрема, роботи на висоті, роботи у лісовій охороні, усі види підземних робіт тощо;

— Перелік робіт, де є потреба у професійному відборі (затверджений наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 № 263/121). Це, наприклад, водолазні роботи, аварійно-рятувальні роботи тощо.

Для таких працівників роботодавець зобов’язаний організувати проведення (ст. 169 КЗпП):

— попереднього медогляду (при прийнятті на роботу);

— періодичних медичних оглядів (протягом трудової діяльності).

А що робити, якщо працівник суміщає дві професії? За якою посадою він має проходити медичний огляд?

Держпраці вважає, що у такому випадку працівнику необхідно проходити медичний огляд за двома професіями (посадами) (див. роз’яснення Держпраці від 28.08.2023).

Проводяться такі медогляди відповідно до вимог Порядку № 246.

Зверніть увагу, у п. 2.14 Порядку № 246 вказано, що працівники транспортних засобів (тобто водії) проходять попередні (періодичні) медичні огляди, як і працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. Але ця вимога спрацьовує тільки для тих працівників, які не підпадають під дію Положення № 65/80.

Категорія 2. Працівники віком до 21 року.

Відповідно до ст. 191 КЗпП усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. При цьому професія такого працівника та вид виконуваних ним робіт не мають значення.

Відповідальність

Для роботодавця. За допуск працівника до роботи без проходження обов’язкового медогляду роботодавець несе:

— адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від 340 до 680 грн (ч. 5 ст. 41 КУпАП). Застосовується до посадових осіб, які допустили порушення, або до ФОП;

— фінансову відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1 МЗП за кожне порушення (абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Але у разі виконання припису Держпраці та усунення виявлених порушень у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Для працівника. Працівники зобов’язані проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди. Цього вимагає ст. 159 КЗпП.

Якщо працівник відмовляється чи ухиляється від проходження обов’язкового медогляду, роботодавець (ст. 17 Закону про охорону праці):

— має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Тоді у разі систематичного нехтування правилами внутрішнього трудового розпорядку працівника можна буде звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП;

— зобов’язаний відсторонити такого порушника від роботи без збереження заробітної плати (ст. 46 КЗпП). Відсторонення від роботи оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.

Крім того, за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці працівник несе адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від 68 до 170 грн (ч. 5 ст. 41 КУпАП).

Ба більше, у разі невиконання законних вимог Держпраці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів на працівника-порушника може буде накладений штраф у розмірі від 510 до 1700 грн (ст. 188⁴ КУпАП).