Для працівників, які направляються у відрядження, ст. 121 КЗпП передбачені певні гарантії. А саме, такі працівники мають право на:
— збереження місця роботи (посади);
— оплату праці за роботу, виконану в період відрядження;
— виплату добових за кожен календарний день відрядження;
— компенсацію витрат, пов’язаних з відрядженням (вартості проїзду до місця призначення і назад, витрат по найму жилого приміщення тощо).
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 121 КЗпП оплата праці відряджених працівників здійснюється згідно з умовами трудового або колективного договору. Водночас розмір такої оплати не може бути нижчим за середній заробіток відповідного працівника.
З цього випливає, що для правильного розрахунку оплати днів відрядження потрібно:
— визначити денний заробіток;
— розрахувати середньоденну зарплату;
— порівняти ці два показники;
— оплатити дні роботи у відрядженні виходячи з більшого показника.