Відпускний стаж: загальне
З 24.12.2023 період неоплачуваної відпустки за угодою сторін більше не зараховується до стажу для щорічної основної відпустки. Мова про такі відпустки:
— за угодою сторін за сімейними обставинами (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки*);
— на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136**).
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
** Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Також, як і раніше, не заробляє відпускний стаж неоплачувана відпустка внутрішньо переміщеним особам та особам, що виїхали за кордон, яку надають за приписом ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. І без змін із відпустками для догляду за дитиною до 3 років, 6, 16, 18 років (за наявності медичного висновку). Вони традиційно поза межами відпускного стажу.
І ще з тієї ж дати (24.12.2023) з’явилась нова підстава для надання відпустки без збереження зарплати: на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції, у разі виникнення загрози збройної агресії проти України і надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру згідно з ч. 2 ст. 26 Закону про відпустки. Вона також не заробляє стаж для щорічної основної відпустки.
Детальніше про все це читайте у статті «Відпускний стаж для щорічної відпустки: рахуємо за новими правилами після 24.12.2023» // «Оплата праці», 2024, № 2.
Неподільна 14-денна частина
Нагадаємо два важливих постулати надання щорічної основної відпустки:
1. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).
2. Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. 4 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки).
3. Роботодавці (за невеликим винятком) зобов’язані планувати черговість надання відпусток працівникам (ст. 79 КЗпП, ст. 10 Закону про відпустки).
А тепер розглянемо конкретну ситуацію.
Приклад. Працівник має право на щорічну основну відпустку за повністю відпрацьований робочий рік стандартної тривалості — 24 календарних дні. При складанні графіка відпусток у березні 2024 року заплановано використати неподільну частину (14 календарних днів) відпустки за робочий рік з 05.03.2023 по 04.03.2024 (10 днів використано у 2023 році). Але з 1 по 29 лютого 2024 року працівник пішов у неоплачувану відпустку за угодою сторін (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки). Чи можна надати йому неподільну частину відпустки тривалістю 12 днів замість 14?
Як ми пам’ятаємо, з 24.12.2023 така відпустка не заробляє відпускний стаж. У результаті вона «з’їла» 2 календарних дні щорічної основної відпустки. І з 14 днів у невикористаній частині залишилось лише 12 календарних днів. Тому по факту маємо поділ щорічної основної відпустки на 10 та 12 календарних днів.
До речі, а ви пам’ятаєте, як правильно порахувати тривалість відпустки? Багато хто користується правилом «1 місяць роботи = 2 дні відпустки». Загалом воно працює, але в ідеальній ситуації. А от коли є періоди, які не входять до відпускного стажу, то краще використати алгоритм, запропонований Мінсоцполітики у листі від 28.10.2016 № 616/13/116-16. Представимо його у вигляді формули:
ДВ = ТВ х ((Двідпр - Свідпр) : (Дрік - Срік)),
де ДВ — кількість днів щорічної основної відпустки, зароблених працівником за робочий рік, у якому є періоди, що не входять до відпускного стажу;
ТВ — тривалість щорічної основної відпустки, що надається за повний відпрацьований робочий рік;
Двідпр — кількість календарних днів у робочому році, які входять до відпускного стажу відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки;
Свідпр — кількість святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, які припадають на періоди робочого року, що входять у відпускний стаж;
Дрік — кількість календарних днів у робочому році;
Срік — кількість святкових і неробочих днів у відповідному робочому році.
Давайте порахуємо, скільки календарних днів щорічної основної відпустки заробив працівник у нашій ситуації:
ДВ = 24 х (366 - 29 - 0) : (366 - 0) = 22,10 ≈ 22.
Отже, ми правильно зауважили, що місяць неоплачуваної відпустки «з’їв» 2 календарних дні щорічної основної відпустки. Із 24 днів залишилось 22, а з 14 невідгуляних — лише 12. Це може занепокоїти кадровика та бухгалтера. Тож давайте тепер поговоримо про відповідальність.
Відповідальність
Фахівці Держпраці можуть розцінити надання неподільної частини відпустки тривалістю менше 14 днів порушенням інших вимог законодавства про працю. А отже, за це загрожують штрафи:
— посадовим особам — адмінштраф у розмірі від 510 до 1700 грн (ст. 41 КУпАП*);
— підприємству — у розмірі однієї МЗП (абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
* Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 № 8073-X.
Та чи є в описаній ситуації порушення?
Вважаємо, що роботодавець не порушив трудове законодавство
Аргументи. Роботодавець виконав усі приписи законодавства. Відпустку заплановано графіком і при цьому поділено так, щоб безперервна частина складала 14 календарних днів. Тож на етапі планування і поділу все зроблено правильно. Саме про це йдеться у ч. 4 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки.
А надалі з’явились нові обставини, які не залежали від роботодавця, — неоплачувана відпустку, яка «з’їла» 2 дні щорічної основної. Тож нічого не вдієш: скільки працівник заробив, стільки і відпочиває.
Чи можна обійти таку проблему? Вихід із ситуації є.
Вихід із ситуації
Відпустка зі стажем. Як варіант, аби не втрачати дні щорічної відпустки, працівник може використати такий лайфхак: замість «безстажової» відпустки за свій рахунок, піти в таку, що дає відпускний стаж. Наразі це лише ті, що перелічені у ст. 25 Закону про відпустки. Їх надають за бажанням працівника в обов’язковому порядку за наявності особливих обставин. Зокрема, пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно, особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно. Повний перелік категорій осіб наведено у таблиці нижче.
Звісно, роботодавець не повинен надавати цю відпустку за власної ініціативи. Адже, як ми вже сказали, в описаній ситуації відповідальності за зменшену неподільну частину немає. Але варто розуміти, що працівники можуть скористатись своїм правом і піти саме в цю відпустку.
Неоплачувані відпустки (ст. 25 Закону про відпустки)
| Категорія осіб, які мають право на відпустку | Тривалість відпустки | Норма Закону про відпустки |
| Матір або батько, який виховує дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю | До 14 календарних днів щорічно | |
| Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці | До 14 календарних днів | |
| Матір або інша особа, зазначена у ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду | Тривалістю, визначеною в медвисновку, але не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку | |
| Якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня* | Не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку | |
| Якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму*, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги | До досягнення дитиною 18-річного віку | |
| * Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право на відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено постановою КМУ від 27.12.2018 № 1162. | ||
| Матір або інша особа, зазначена у ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки, для догляду за дитиною віком до 14 років у разі оголошення карантину на відповідній території | На період карантину | |
| Учасники війни, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України | До 14 календарних днів щорічно | |
| Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких установлений відповідно до Закону 3551** | До 21 календарного дня щорічно | |
| ** Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII. | ||
| Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною | До 21 календарного дня щорічно | |
| Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю III групи*** | До 30 календарних днів щорічно | |
| Особи з інвалідністю I та II груп*** | До 60 календарних днів щорічно | |
| *** Якщо працівник має право на одержання відпустки без збереження заробітної плати за декількома підставами, то, використавши відпустку за однією підставою, він може використати відпустки також за іншою підставою (лист Мінсоцполітики від 25.06.2019 № 739/0/204-19). наприклад, якщо працівник одночасно є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, він може скористатися своїм правом на неоплачувану відпустку за двома підставами: — і за п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки (до 30 календарних днів щорічно); — і за п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки (до 60 календарних днів щорічно). | ||
| Особи, які одружуються | До 10 календарних днів | |
| У разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер | До 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад | |
| у разі смерті інших рідних | До 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад | |
| Для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медзакладу потребує постійного стороннього догляду | Тривалість, визначена у медвисновку, але не більше 30 календарних днів | |
| Для завершення санаторно-курортного лікування | Тривалість, визначена у медвисновку | |
| Працівники, допущені до вступних іспитів у заклади вищої освіти | 15 календарних днів без урахування часу для проїзду до місцезнаходження закладу освіти та назад | |
| Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки | Тривалість, необхідна для проїзду до місцезнаходження закладу вищої освіти або закладу науки і назад | |
| Сумісники | До закінчення відпустки за основним місцем роботи | |
| Ветерани праці | До 14 календарних днів щорічно | |
| Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію | До 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання 6-місячного терміну безперервної роботи | |
| Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до закладів освіти, розташованих в іншій місцевості**** | 12 календарних днів без урахування часу для проїзду до місцезнаходження закладу освіти та назад | |
| **** За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини. | ||
| Працівники, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року | До 5 календарних днів щороку | |
| Працівники, які є членам добровільних формувань цивільного захисту | До 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту | |
| Працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації***** | До 60 календарних днів | |
| ***** Під час дії воєнного стану надавати таку відпустку зарано. Бо наразі військових звільняють не через закінчення особливого періоду і не через оголошення демобілізації, а з інших підстав, перелічених у ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII. | ||
Зауважте, деякі із зазначених відпусток можна надавати щороку. Тож, наприклад, за необхідності, на стику років відпустку можна об’єднати за 2 календарних роки і таким чином надати працівникові законну можливість бути відсутнім у два рази довше.
Спочатку неподільна частина. Також можливий варіант — надавати спочатку неподільну 14-денну частину відпустки або планувати її більшої тривалості. Адже за нормами ст. 10 та 12 Закону про відпустки, щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. А при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Висновки
- З 24.12.2023 період перебування у неоплачуваній відпустці за сімейними та іншими обставинами, а також на період воєнного стану перестали заробляти стаж для щорічної основної відпустки.
- Якщо графіком відпусток щорічну основну відпустку було поділено з урахуванням 14-денної неподільної частини, але дні такої частини «з’їла» неоплачувана відпустка, то роботодавець не має нести відповідальності.
- Замість «безстажової» відпустки за свій рахунок, можна надати таку, що дає відпускний стаж. Наразі це лише ті, що перелічені у ст. 25 Закону про відпустки.
