Вимога про сплату ЄСВ з МЗП: як застосувати у місяці звільнення

Коли виконувати вимогу

Вимога до страхувальників щодо сплати мінімального страхового внеску закріплена у ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ*. Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, то сума ЄСВ дорівнює добутку розміру МЗП і ставки ЄСВ. Це є мінімальний страховий внесок.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Роботодавець має виконувати зазначену вимогу щодо доходу працівника за основним місцем роботи із ставкою ЄСВ 22 %.

У ситуації, яку ми розглядаємо, питання виникло при звільненні працівників. Тож, як то кажуть, розставимо крапки над «і».

Зазначена вимога не застосовується у місяці прийняття / звільнення працівника, якщо трудові відносини тривали не всі робочі дні місяця згідно з графіком роботи. Тобто в такому разі ЄСВ сплачуємо з фактичної бази нарахування.

А от якщо у місяці прийняття / звільнення працівника трудові відносини тривали повний місяць або всі робочі дні відповідно до графіка роботи працівника і база нарахування внеску є більшою за «0» та меншою за МЗП — вимогу маємо виконувати.

До речі, про базові правила щодо виконання вимоги сплати ЄСВ з МЗП та цікаві ситуації ви можете почитати у статті «Сплата ЄСВ з МЗП: неповний робочий час, перехідні відпускні, сумісництво, звільнення» // «Оплата праці», 2024, № 17.

Як виконувати вимогу

Якщо фактична база нарахування внеску виявилася нижчою за МЗП і треба виконати вимогу щодо мінімального страхового внеску, то ЄСВ у бухобліку нараховуємо:

— на фактичну базу внеску та

— на різницю між МЗП і фактичною базою внеску (так звана додаткова база нарахування ЄСВ).

ЄСВ на фактичну базу внеску разом з ЄСВ на додаткову базу внеску мають дати мінімальний страховий внесок. Таким чином, виконується вимога про сплату ЄСВ з МЗП.

Зауважте, додаткову базу внеску в бухобліку не показують (нараховують тільки ЄСВ на неї). Але її зазначають у Д1 Об’єднаної звітності.

Повернемося до нашої ситуації і розглянемо її детально на прикладі.

Компенсація за невикористану відпустку входить до бази нарахування ЄСВ. Оскільки відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується на суму зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Отже, фактична база нарахування внеску за жовтень 2024 року Корженку П. О. становить 3287,60 грн, а Малишку М. Р. — 1578,08 грн.

Нагадаємо, що МЗП у жовтні 2024 року — 8000 грн.

Беремо до уваги, що вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не виконуємо у місяці звільнення, якщо звільнення відбулося не в останній день місяця (не в останній робочий день за графіком роботи працівника).

Якщо ж працівник звільнений в останній робочий день місяця, то маємо перевірити, чи виконуються інші умови для виконання вимоги про сплату мінімального страхового внеску.

У таблиці наведемо нарахування ЄСВ на відпускну компенсацію двох звільнених працівників за умовами нашого прикладу.

Нарахування ЄСВ на зарплату звільнених працівників

Виходячи із загальних умов щодо виконання вимоги про сплату ЄСВ з МЗП робимо висновок, що у наведеній ситуації:

— ЄСВ сплачуємо з МЗП по працівнику Малишку М. Р., який звільнився 31 жовтня. При цьому той факт, що він фактично не працював, не впливає на виконання вимоги про сплату мінімального страхового внеску;

— ЄСВ сплачуємо з фактичної бази нарахування внеску по працівнику Корженку П. О., який звільнився 29 жовтня 2024 року. Оскільки він не перебував у трудових відносинах повний місяць і 29 жовтня не є його останнім днем роботи за графіком.