Середня для вихідної допомоги: кілька днів у розрахунковому періоді

Розмір вихідної допомоги

Незалежно від причини звільнення, роботодавець зобов’язаний провести з працівником остаточний розрахунок і виплатити всі суми, що належать йому відповідно до трудового законодавства. Однією з таких виплат може виявитися вихідна допомога.

Випадки, коли роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу працівникові, який звільняється, перераховані в ст. 44 КЗпП. Так, якщо працівника звільняють у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП), йому виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Водночас для окремих категорій працівників залежно від підстав звільнення розмір вихідної допомоги може дорівнювати двом, трьом або шести середньомісячним зарплатам. Більше інформації про розмір вихідної допомоги залежно від підстави припинення трудових відносин ви можете знайти у статті «Вихідна допомога: кому, коли і скільки» // «Оплата праці», 2024, № 2.

Обчислення середньої

Механізм обчислення середньомісячної зарплати для визначення вихідної допомоги закріплений у Порядку № 100*. Цей показник обчислюємо шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

У свою чергу, середньомісячне число робочих днів знаходимо, поділивши на 2 сумарне число робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства.

Середньоденну зарплату знаходимо так: суму заробітку за розрахунковий період ділимо на кількість робочих днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді.

При цьому Мінекономіки в листі від 16.05.2024 № 4707-05/36086-09 радить не округлювати проміжні показники, а саме середньоденну зарплату та середньомісячне число робочих днів, а застосовувати довгий дріб і округлювати кінцевий результат для більш точного визначення суми. Відповідно формула розрахунку вихідної допомоги (ВП) має такий вигляд:

ВП = (ЗП_ф : РД_ф) х (РД_сум : 2),

де ЗП_ф — зарплата за фактично відпрацьовані робочі дні у розрахунковому періоді;

РД_ф — кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді;

РД_сум — сумарна кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці за графіком роботи підприємства, установи, організації.

Розрахунковий період. У загальному випадку розрахунковим періодом є два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення працівника (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

При цьому не має значення, звільнення працівника відбувається у перший чи останній день місяця. Орієнтир у будь-якому разі — це місяць звільнення. І, відштовхуючись від нього, визначаємо два календарних місяці розрахункового періоду для обчислення вихідної допомоги.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем, але не працював (немає фактично відпрацьованих днів), то середню зарплату обчислюємо виходячи з виплат за попередні два календарних місяці роботи.

Якщо ж працівник протягом чотирьох місяців не відпрацював жодного дня, то середню обчислюємо за умовний розрахунковий період. Його складуть останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення. При цьому середню розраховуємо виходячи з окладу. Якщо оклад є меншим за МЗП, то середню обчислюємо виходячи з МЗП на момент розрахунку.

Виплати у розрахунку. Виплати, які включаються до розрахунку середньої, перелічені у п. 3 Порядку № 100. Це всі ті виплати, які безпосередньо пов’язані з відпрацьованим часом: оклад, надбавки, доплати, виробничі премії та винагороди, що не мають разового характеру.

А ось у п. 4 Порядку № 100 наведені виплати, які враховувати не треба. Серед них:

— одноразові премії, в тому числі до ювілеїв, пам’ятних дат, професійних свят;

— виплати за час, протягом якого за працівником зберігалася середня зарплата (відпускні, донорські дні, середня зарплата за період відрядження тощо) і виплати, нараховані у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняні та декретні).

Обчислюємо на практиці

Основні теоретичні аспекти ми розглянули. Далі пропонуємо закріпити теорію на практиці. Розглянемо приклад розрахунку вихідної допомоги за умовами нашого запитання.

У цій ситуації розрахунковим періодом для обчислення вихідної допомоги є листопад — грудень 2024 року, адже у двох календарних місяцях, що передують місяцю звільнення (січень — лютий 2025 року), працівник не відпрацював жодного дня через відпустку за свій рахунок.

При цьому до розрахунку середньомісячної зарплати потраплять лише відпрацьовані дні листопада 2024 року (за період роботи з 1 по 17 листопада 2024 року), оскільки решта днів невідпрацьовано працівником з тієї самої причини — відпустка без збереження зарплати.

Ще цікавий момент! Незважаючи на те, що розрахунковий період у нас становлять листопад — грудень 2024 року, для обчислення середньомісячного числа робочих днів все одно беремо кількість робочих днів за останні 2 місяці, що передують місяцю звільнення.

Сума вихідної допомоги становить:

(5500 грн : 11 роб. дн.) х (43 роб. дн. : 2) = 10750 грн,

де 11 роб. дн. — кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (з 1 по 17 листопада 2024 року);

43 роб. дн. — кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства (23_січень + 20_лютий).

Також зауважимо: якщо працівникові встановлено індивідуальний графік роботи, то саме він враховується при визначенні середньомісячного числа робочих днів (див. лист від 05.01.2021 № 4709-06/235-07). Детальніше про розрахунок вихідної допомоги у такій ситуації ви можете прочитати у статті «Неповний робочий тиждень: обчислюємо вихідну допомогу» // «Оплата праці», 2023, № 5.