Читайте новини та статті у додатку!
Середня для оплати простою: обчислюємо після декрету
Гарантії на час простою
Поняття «простій» законодавчо визначено у ч. 1 ст. 34 КЗпП. Так, простій — це призупинення роботи, що може бути викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
При цьому ані КЗпП, ані інші нормативні акти не регулюють детально порядок запровадження простою та не вказують на те, які саме документи потрібні для його уведення.
На думку Мінсоцполітики (див. лист від 04.10.2013 № 179/06/186-13), для оформлення простою не з вини працівника роботодавцю треба вчинити такі дії:
— оформити акт простою, в якому зафіксувати причини, що зумовили зупинення роботи;
— видати наказ (розпорядження) про оголошення простою.
Якщо окремі працівники до запровадження простою перебували у відпустках (оплачуваних чи неоплачуваних) або на лікарняному, їм простій не оголошуємо до виходу з відпустки чи одужання. Відповідно жодних коригувань оплати здійснювати не потрібно.
